30 квітня 2020 року Справа № 160/2377/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправної дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення та неврахування стажу роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 р. з урахуванням заробітної плати за період з 02.04.1971 р. по 20.06.1988 р. та пільгового стажу за період роботи в районі Крайньої Півночі.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу період роботи в районах Крайньої Півночі (в т.ч. з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р.) на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців. Період роботи підтверджується записами в трудовій книжці, трудовими договорами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/2377/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
31 березня 2020 року представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на таке. По-перше, щодо зарахування до трудового стажу у пільговому обчисленні періоди роботи з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. в районах Крайньої Півночі, слід зазначити, що пільгове обчислення трудового стажу роботи проводиться на підставі письмового трудового договору, в якому обумовлено термін дії договору та пільги, що надавалися працівнику або на підставі інших документів, які підтверджують право на пільги працівників, що працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Оскільки, позивачкою до Головного управління не було надано письмові трудові договори про період роботи в районі Крайньої Півночі, то управління не мало законних підстав зарахувати періоди роботи з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. в районах Крайньої Півночі до страхового стажу в пільговому обчисленні. По-друге, щодо зобов'язання зробити перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати за період роботи з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. зазначено, що позивачкою до головного управління не було надано довідки про заробітну плату, отриману за період роботи з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р., отже вимоги про перерахунок пенсії із заробітної плати, отриманої за оспорюваний період є безпідставними. Розрахунок пенсії позивачки проведено за даними, які містилися в електронній пенсійній справі на час звернення за поновленням виплати пенсії за період з 01.06.1983 року по 31.05.1988 року та з 01.07.2000 року по 31.01.2008 року відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України № 1058. По-третє, щодо зобов'язання зробити перерахунок пенсії з 01.04.2017 року зазначено, що позивачка зі скаргою чи будь якою заявою до Головного управління не зверталась. Головним управлінням було надіслано позивачу листа від 10.03.2017 № 2238/04/18 про виявлення невідповідності розрахунку стажу роботи законодавству України. При цьому, позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 № 2540/2618/18.
17 квітня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з території проведення антитериростичної операції. При первинному зверненні до органів Пенсійного фонду України, за місцем реєстрації м. Ровеньки, Луганська область позивачем були надані відповідні документи включаючи трудові договори та була призначена пенсія з урахуванням норм діючого на той час законодавства України тобто трудовий стаж за роботу у районах Крайньої Півночі був проведений у пільговому обчисленні (один рік за півтора) та відповідно була врахована північна надбавка та районний коефіцієнт. Після 2014 року та переміщення на підконтрольну територію позивач вимушена була повторно звернутись до органів пенсійного фонду для призначення мені пенсії за віком. Проте органами ПФУ розмір пенсії був суттєво зменшений. Оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, неодноразово стикалася з затримками виплати соціальних виплат, мала інші питання, які потребували негайного вирішення і саме тому не одразу звернулась до відповідача за отриманням роз'яснення стосовно розміру моєї пенсії. Після звернення до відповідача було повідомлено про те, що застосування пільгового обчислення стажу при призначенні пенсії суперечить нормам законодавства та призвело до переплати пенсії. При зверненні до органів ПФУ були надані трудова книжка, копії трудових договорів та інші документи, тому дії відповідача в не зарахуванні періодів роботи з 02.04.1971 р. по 20.06.1988 р. в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу з врахуванням кратності є протиправними.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. є пенсіонером за віком, якій 17.03.03 року призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_2 від 29.04.2003 року.
Як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , вона працювала у районах Крайньої Півночі м. Якутськ, а саме:
- З 02.04.1971 року по 02.05.1972 року техніком ПТО в Ремонтно-будівельном управлінні «Головнафтабаза»;
- З 03.05.1972 року по 06.09.1972 року майстром у Нюрбринській дільниці в Ремонтно-будівельном управлінні «Головнафтабаза»;
- З 27.09.1972 року по 30.09.1977 року інженером ПТО в Управлінні капітального будівництва при Якутському виконкомі;
- З 01.10.1977 року по 18.10.1978 року старшим інженером технічного відділу в Управлінні капітального будівництва при Якутському виконкомі;
- З 19.10.1978 року по 05.03.1980 року старшим інженером технічного відділу з покладанням обов'язків керівника технічної групи в Управлінні капітального будівництва при Якутському виконкомі;
- З 05.03.1980 року по 31.03.1982 року начальником відділу ПТО в Республіканському виробничому управлінні «Якутськводоканал»;
- З 01.04.1982 року по 20.06.1988 року начальником ОКСа в Республіканському виробничому управлінні «Якутськводоканал»;
З довідки від 11.07.2017 року № 3322 вбачається, що ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу.
При цьому, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач перебуває з 2014 року згідно заяви від 29.09.2014 року про взяття на облік та заяви від 16.09.2014 року про витребування пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області.
05 грудня 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила зазначити, на якій підставі їй було зменшено пенсію та не враховано пільгове обчислення роботи на Крайній Півночі.
Листом від 11.12.2019 № 659/02-32/29 відповідач повідомив позивача, що при проведенні аналізу пенсійної справи були виявлені недоліки в розрахунку стажу при первинному призначенні пенсії. При призначенні пенсії було застосоване пільгове обчислення стажу до періоду роботи у районах Крайньої Півночі і в пільговому обчисленні врахований стаж для розрахунку пенсії, що суперечить нормам законодавства. З 01.04.2017 року пенсійну справу приведено у відповідність.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно пункту 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» було постановлено «скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років».
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 590/871/17, 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а та 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15а (2а/352/70/15), у справі №348/2208/16-а від 19 вересня 2019 року, від 30 липня 2019 року у справі № 287/15/17-а, від 15 листопада 2019 року у справі №348/2141/16-а, від 18 березня 2020 року у справі №345/1785/17 та ін.
Отже, згідно із записами та штампами в трудовій книжці позивача вбачається, що у період з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. віна працювала в районі Крайньої Півночі в м. Якутську.
Достовірність записів трудової книжки позивача відповідачем не оспорюється.
Зазначене також підтверджується наступними документами:
- копією трудового договору від 05.03.1980 року;
- копією трудового договору від 05.03.1985 року ( щодо продовження часу дії договору з 05.03.1985 року по 05.03.86 року);
- копією трудового договору від 05.03.1987 року;
- копією трудового договору від 05.03.1988 року (з терміном дії до 20.06.1988 року)
- довідкою від 20.06.1988 № 42.
Отже, враховуючи відомості трудової книжки, що підтверджує отримування пільг під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі в м. Якутськ, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для зарахування до пільгового трудового стажу спірних періодів.
Підсумовуючи наведене суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців.
Щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2017 р. з урахуванням заробітної плати за період з 02.04.1971 р. по 20.06.1988 р. та пільгового стажу за період роботи в районі Крайньої Півночі, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №2-21 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Суд зазначає, що позивач до відповідача не зверталась з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а звернулась лише з заявою від 05.12.2019 року про роз'яснення підстав зменшення пенсії та не врахування пільгового обчислення роботи на Крайній Півночі.
Таким чином, дана вимога є передчасно заявленою, а тому суд відмовляє в її задоволенні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом здійснено розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправної дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення та неврахування стажу роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 02.04.1971 р. по 06.09.1972 р., з 27.09.1972 р. по 05.03.1980 р., з 05.03.1980 р. по 20.06.1988 р. в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420, 40 гривень (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко