Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
25 травня 2020 р. Справа №200/4988/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка
Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй»
до Приватного акціонерного товариства «АБЗ» - відповідач 1 та
Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - відповідач 2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Служба автомобільних доріг у Донецькій області
про визнання недійсною податкової накладної та зобов'язання виключити з Єдиного реєстру податкових накладних
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АБЗ» та Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Служби автомобільних доріг у Донецькій області, в якому просив суд: визнати недійсною та скасувати податкову накладну № 10 від 04.12.2013 року, що складена Приватним підприємством «АБЗ» з дати її незаконної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області виключити з Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 10 від 04.12.2013 року, що складена Приватним підприємством «АБЗ».
Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушеннями вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з наступних підстав.
Суд вважає, що позивачем не дотримані приписи ч. 6 ст. 21 КАС України, якою передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Так, позивачем визначені два відповідача у справі - Приватне підприємство «АБЗ» та Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
У відповідності до ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 ст. 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України надане визначення термінів, а саме: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Статтею 5 КАС України, яка пойменована «Право на звернення до суду та способи судового захисту» встановлено: «1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень».
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідачем у адміністративних справах можуть бути суб'єкти владних повноважень та інші особи, які визначені процесуальним законодавством, а саме Кодексом адміністративного судочинства.
Згідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень (ч. 2 ст. 46 КАС України).
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 4 ст. 46 КАС України).
Частиною 5 ст. 46 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Як вбачається із адміністративного позову та доданих до нього документів, предметом спору є неправомірне складання первинного документу (в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») - податкової накладної, яка за позицією позивача складена відповідачем Приватним підприємством «АБЗ» за наслідками виконання договору субпідряду з іншим суб'єктом господарювання.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст. 62 Господарського кодексу України).
Аналізуючи адміністративний позов та законодавство України, приведене вище у зазначеній ухвалі, можна зробити висновок про те, що Приватне підприємство «АБЗ» взагалі не може бути відповідачем у зазначеній справі, оскільки є суб'єктом господарювання, а не суб'єктом владних повноважень, який може бути позивачем та відповідачем (у випадках встановлених КАС України та відповідним законом) та у зазначеній справі.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області виключити з Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 10 від 04.12.2013 року, що складена Приватним підприємством «АБЗ».
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних, які містяться у ЄРПН, визначається Порядком ведення ЄРПН, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1246 подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (далі - Інструкція № 233).
У відповідності до вищезазначених нормативно - правових актів єдиним органом, який здійснює ведення Єдиного реєстру податкових накладних є Державна Податкова Служба, а позовні вимоги заявлені до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Крім того суд зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 07.08.2019 року Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) перебуває у стані припинення.
Як вбачається з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДПС у Донецькій області 31.07.2019 зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 43142826.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» установлено, що Державна податкова служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Враховуючи викладене, суд вбачає необхідним позивачу визначитись щодо складу відповідачів, до яких заявлені позовні вимоги, які можуть бути розглянуті в межах даної справи в адміністративному процесі.
А також визначитись щодо належного відповідача-податкового органу за позовною вимогою про зобов'язання виключити з Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 10 від 04.12.2013 року, що складена Приватним підприємством «АБЗ».
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору до суду надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Засади сплати судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір» №3674-VI.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (стаття 2 Закону).
Дослідивши матеріали адміністративного позову суд встановив, що визнання недійсною податкової накладної та виключення її з реєстру впливає на виникнення майнових зобов'язань на суму 6 484 018,92 грн.
Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір», де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102 гривень.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір відповідно до заявлених позовних вимог у розмірі 18918,00 грн. за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях на рахунок Донецького окружного адміністративного суду:
Отримувач коштів: Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101,
Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37803368,
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),
Код банку отримувача (МФО): 899998,
Рахунок отримувача: UA408999980313121206084005075,
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність вимогам процесуального закону, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів позову, оскаржувана податкова накладна складена 04.12.2013 року, а позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою 14 травня 2020 року.
Частиною 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд встановив, що відповідної заяви позивачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України, у разі не усунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху або яку підписано особою, яка не має права її підписувати, позовна заява буде повернута заявникові.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй»
до Приватного акціонерного товариства «АБЗ» та Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Служба автомобільних доріг у Донецькій області про визнання недійсною податкової накладної та зобов'язання виключити з Єдиного реєстру податкових накладних - залишити без руху.
Надати позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом:
- визначення складу відповідачів, до яких заявлені позовні вимоги, що можуть бути розглянуті в межах даної справи в адміністративному процесі;
- визначення належного відповідача-податкового органу за позовною вимогою про зобов'язання виключити з Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 10 від 04.12.2013 року, що складена Приватним підприємством «АБЗ»;
- надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати;
- подання до суду заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко