Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
26 травня 2020 р. Справа №200/271/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , фактичне міце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87500, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд.86, код ЄДРПОУ 40109058) про
стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 15665,16 грн.;
стягнення суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексу інфляції у сумі 22244,53 грн.,
стягнення моральної шкоди у сумі 10000грн.,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно наказу ГУ НП в Донецькій області від 09.10.2018 №436 о/с його було звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 за власним бажанням з 18.10.2018 із визначеною вислугою років для виплати одноразової допомоги при звільненні - 11 років 02 місяці 4 дні та невикористаною відпусткою за 2018 рік у кількості 1 доба.
У день розрахунку позивачу не виплачено грошові кошти, що належали при звільненні. Після звернення до суду 30.10.2018 із відрахуванням обов'язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок, відкритий в АТ «Приватбанк» було перераховано грошове забезпечення за фактично відпрацьований час та компенсація за одну добу невикористаної відпустки в сумі 6638,9 грн.
29.11.2018 із відрахуванням обов'язкових податків та зборів, одноразова грошова допомога в розмірі 21398,65 грн. перерахована на особистий рахунок, відкритий в АТ «Приватбанк».
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 15665,16 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексу інфляції у сумі 22244,53 грн., моральну шкоду у сумі 10000 грн.
Сторони до суду не з'явились, про час, місце, дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивача звільнено зі служби в Національній поліції в Донецькій області. 30.10.2018 на особистий картковий рахунок позивача перераховано грошове забезпечення за фактично відпрацьований час на компенсація за одну добу невикористаної відпустки в сумі 6638,58грн. 29.11.2018 одноразова грошова допомога в розмірі 21398,65 грн. перерахована позивачу на картковий рахунок (платіжне доручення №5920 від 27.11.2018). Також просили відмовити в задоволенні відшкодування моральної шкоди.
Разом з відзивом відповідачем надано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням позивачем тримісячного строку звернення до суду, з посиланням на ст.233 Кодексу законів про працю України, рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 та після зарахування коштів до суду позивач звернувся через 13 місяців.
13 березня 2020 року на виконання ухвали суду позивачем до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду, як такого, що пропущено з поважних причин. На обґрунтування заяви позивачем зазначено, що 21.11.2019 він отримав відповідь від Головного управління Національної поліції в Донецькій області, тобто, на його думку, саме з 21.11.2019 в нього виникло право на звернення до суду, оскільки до цього часу він планував в досудовому порядку вирішити це питання та отримати виплати, які йому належать, як то передбачає Конституція України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд дійшов про наступне.
Позивач в позовній заяві зокрема просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 15665,16 грн.
Позивача звільнено зі служби в Національній поліції в Донецькій області, а тому суд вважає, що фактично позивач просить стягнути не компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду у сумі 10000грн.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, заяви відповідача про залишення позовної заяви суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кодекс адміністративного судочинства України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинно містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 09.10.2018 №436 о/с відповідно до розділу VІІ Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Як зазначено у відзиві відповідача, 30.10.2018 на особистий картковий рахунок позивача перераховано грошове забезпечення за фактично відпрацьований час на компенсація за одну добу невикористаної відпустки в сумі 6638,58 грн. 29.11.2018 одноразова грошова допомога в розмірі 21398,65 грн. перерахована позивачу на картковий рахунок.
Таке твердження позивачем не заперечується.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: пр. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, код ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 18 жовтня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: пр. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, код ЄДРПОУ 40109058) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 2015 року по 2018 рік відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду позивач посилається на те, що 21.11.2019 він отримав відповідь від Головного управління Національної поліції в Донецькій області, тобто, на його думку, саме з 21.11.2019 в нього виникло право на звернення до суду, оскільки до цього часу він планував в досудовому порядку вирішити це питання та отримати виплати, які йому належать, як то передбачає Конституція України.
Суд критично ставиться до таких доводів позивача, зважаючи на те, що останнім не надано посилань на будь які норми законодавства, які передбачають обов'язковість досудового врегулювання зазначеного спору, що б унеможливило звернення з таким позовом до суду.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу встановлено наступне.
За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, про порушення своїх прав позивачу стало відомо з дня проведення із ним фактичного розрахунку, тобто 29.11.2018, з якого й розпочинається перебіг тримісячного строку для звернення позивача до суду з заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Натомість, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою 09 січня 2020, тобто після спливу визначеного тримісячного строку.
Позивачем не надано жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду тобто звернення до суду через 13 місяців після проведення із ним фактичного розрахунку.
Інших доводів щодо причин пропуску строку звернення до суду, крім того, що позивач пропустив такий строк з причини отримання ним 21.11.2019 року відповіді від відповідача, позивачем не наведено.
Позовні вимоги про стягнення стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди у сумі 10000грн. слід залишити без розгляду, оскільки відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
При цьому суд зазначає, що вимоги про виплату компенсації з урахуванням індексу інфляції є похідними від вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а тому також залишаються без розгляду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер про Бельгії виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2019 по справі № 820/394/17, від 06.03.2019 по справі № 805/1985/18-а.
Відповідно до вимог частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд у відповідності до вимог статті 123 КАС України вважає, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 183, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , фактичне міце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87500, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд.86, код ЄДРПОУ 40109058) про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 15665,16 грн.; стягнення суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексу інфляції у сумі 22244,53 грн., стягнення моральної шкоди у сумі 10000грн. - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019). Даний строк продовжується на строк дії такого карантину.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Аканов