21.05.2020 Справа № 920/295/20
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/295/20
за позовом: Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Курлука, 1/3, код ЄДРПОУ 22592610)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумигаз Збут” (40000, м. Суми, вул. О. Береста, 21, код ЄДРПОУ 39586236)
про стягнення 98 914 грн. 07 коп.
30.03.2020 позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача вартість безпідставно нарахованої громадянам субсидії за період з листопада 2016 по липень 2017 року коштів державного бюджету у вигляді субсидії в сумі 98914 грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.
Ухвалою суду від 01.04.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для наданні відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.
29.04.2020 відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує, окрім цього просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позов та поновити їх.
Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У своєму клопотанні відповідач зазначає, що враховуючи запроваджений Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантину, відповідач не мав можливості своєчасно, в указаний судом термін, зібрати необхідні відомості та підготувати ґрунтовний відзив.
Так, у відповідності до п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, та враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239) та п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд дійшов висновку про його задоволення та продовження відповідачу процесуального строку встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву.
Поданий 29.04.2020 відповідачем відзив на позовну заяву суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши подані докази, суд встановив:
Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час здійснення Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області відповідно до п. 4.4.2.2. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південно-східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2017 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, результати якої відображені в акті від 20.12.2017 № 04-07/6.
Як зазначає позивач, за результатами перевірки було встановлено, що у зв'язку з неподанням ТОВ «Сумгаз Збут» до управління соціального захисту населення Глухівської міської ради інформації, щодо громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за період з листопада 2016 по липень 2017 року, що призвело до безпідставного нарахування таким громадянам коштів державного бюджету у вигляді субсидії в сумі 98914 грн 07 коп.
Зі змісту п. 1 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою КМ України від 21.10.1995, № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі за текстом - «Положення про призначення субсидії») вбачається, що дане положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Відповідно до п. 15 Положення про призначення субсидії громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв'язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі. Громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв'язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі. Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії (крім випадків нарахування плати за послугу з централізованого опалення за відсутності засобів обліку теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря відповідно до пунктів 40 - 48 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 30, ст. 1811), коли одержувач субсидії повинен щомісяця сплачувати за централізоване опалення обов'язкову частку платежу). Сума субсидії, яку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення було переказано на рахунки підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг для оплати їх вартості в розмірі соціальних нормативів і яка не використана домогосподарством внаслідок економії споживання послуг, зараховується підприємством - виробником/виконавцем як оплата послуг, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди. Підприємство - виробник/виконавець послуги зобов'язане зазначати суму переплати за послугу у платіжних документах одержувачам субсидії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не погоджуючись з позовними вимогами зазначає, що разом із ревізією проведеною Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Сумській області окремих питань фінансово - господарської діяльності Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р. проводилась зустрічна звірка з ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», на підставі направлення на проведення зустрічної звірки від 10.10.2017р. № 497, проведеної Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Сумській області.
Вказана звірка проводилась в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради за період з 01.01.2014 по 30.09.2017р., що підтверджується копією направлення № 497 від 10.10.2017р. та Запиту від 11,10.2017р. (
За результатами зустрічної звірки 20.10.2017р. була складена Довідка № 04-07/55-3, з якої вбачається, що за період, що підлягав зустрічній звірці ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» подавалися інформаційні листи, щодо несплати громадянами, яким призначено субсидію, вартості фактично спожитих послуг з урахуванням розміру призначеної субсидії із списками осіб, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Вказані листи охоплюють період, що підлягав ревізії, тобто з листопада 2016р. по липень 2017р., що є свідченням того, що відповідач надавав Управлінню інформацію, щодо несплати громадянами, яким призначено субсидію, вартості фактично спожитих послуг з урахуванням розміру призначеної субсидії із списками осіб, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Щодо періодів, в які вказана інформація не надавалась, то на вказаний запит були надані роз'яснення, у відповідності із якими було з'ясовано, що інформація, що передбачена приписами п.4 Положення, не надавалось в період, коли субсидія нараховувалась у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами, а не фактично споживання (2015-2016роки) а також в період, після проведення перерахунку в серпні 2016р. згідно постанови КМУ № 534 і повернення невикористаної субсидії до бюджету, а також зниження соціальних норм при нарахуванні субсидії. Саме з цього моменту з'явились субсидіанти - боржники і саме з цього часу ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» надається до Управління інформація по субсидіантам, які не сплачують вартість фактично спожитої послуги, з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Погоджені, щомісячні, Акти звіряння розрахунків субсидій населенню для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем у спірний період (з листопада 2016р. по липень 2017р.) (свідчать про відсутність ознак протиправної поведінки чи порушень з боку відповідача.
У довідці виданої за результатами зустрічної звірки Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Сумській області вказано про відсутність порушень з боку ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», з питань, що підлягали перевірці, що підтверджується копією Довідки № 04-07/55-3 від 20.10.2017р.
Абзацом 2 п. 20 Положення про призначення субсидії встановлено, що надання раніше призначеної субсидії припиняється за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини.
Порядок повернення коштів, зайво виплачених за призначеними субсидіями регулюється «Порядком повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями», затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29.12.1997 р. №39/283/90/5 (далі за текстом - «Порядок повернення субсидії»).
Так, п. 1. Порядку повернення субсидії, встановлено, що повернення бюджетних асигнувань, надміру перерахованих за призначеними субсидіями, проводиться у випадках: виявлення подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями про доходи та майновий стан усіх зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, приховання заробітку чи іншого доходу, подання фальшивих документів; виявлення помилки в розрахунку розміру призначеної субсидії; виявлення неправильних відомостей, виданих юридичними особами (довідки про доходи, про склад зареєстрованих осіб, про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами) та фізичними особами - підприємцями (довідки про доходи); виявлення прихованої інформації про набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою, яка не була в ньому зареєстрована на перше число місяця, з якого призначена субсидія.
Згідно п. 2 цього ж Порядку в разі виявлення при перевірках подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, органи соціального захисту населення вживають таких заходів: припиняють надання субсидії; повідомляють рекомендованим листом отримувачів житлової субсидії про припинення надання житлової субсидії, необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів; подають позовні заяви до суду про стягнення надміру виплачених коштів (при неповерненні їх добровільно у встановлені терміни); повідомляють надавачів послуг про припинення надання субсидії.
Пунктом 3 Положення про призначення субсидії передбачено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.
Більш того, згідно п. 4 Порядку повернення субсидії в разі виявлення при перевірках неправильних відомостей в довідках про доходи, виданих юридичними особами (фізичними особами - підприємцями), в результаті чого були надміру виплачені кошти за призначеними субсидіями, органи соціального захисту населення стягують надміру виплачені кошти із зазначених юридичних осіб (фізичних осіб - підприємців) у судовому порядку.
Інших підстав звернення з позовом про стягнення надміру виплачених коштів із юридичних осіб - надавачів комунальних послуг діючим законодавством не передбачено.
Позивач наголошує на тому, що відповідачем не було своєчасно подано інформацію про наявність заборгованості за комунальні послуги у громадян, яким було призначено субсидію, що спричинило зайве перерахування позивачем підприємствам, що надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів в загальній сумі 441213 грн. 42 коп., в т.ч.: ТОВ «Сумигаз Збут» - 98914 грн. 07 коп.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що матеріали зустрічної звірки ТОВ «Сумигаз Збут» що була проведена в період перевірки позивача - УСЗН Глухівської міської ради, свідчать про відсутність порушень з боку відповідача - ТОВ «Сумигаз Збут» з питань, що підлягали перевірці, що підтверджується копією Довідки № 04-07/55-з від 20.10.2017.
Згідно абзацу 10 п. 20 Положення про призначення субсидії сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, повертається за вимогою органу, що призначив субсидію, або безпосередньо отримувачем, або шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг.
У разі коли громадянин добровільно не повернув надміру виплачену суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку (абзац 11 п. 20 Положення про призначення субсидії).
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг відшкодовувати надміру виплачену суму субсидії органу, що її призначив, в наслідок порушення абзацу 2 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, відповідно до якого, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення підписаний 25.05.2020.
Суддя С.В. Заєць