ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2020Справа № 910/1797/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні Машини»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс»
про стягнення 997.303,20 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача Рачинський В.А., довіреність № 1 від 02.01.2020
від відповідача не з'явився
07.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні Машини» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс» про стягнення 997.303,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, на підставі укладеного між сторонами договору надання послуг № 0276 від 25.05.2017 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 927.540,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 522 від 31.08.2019 на 136.140,00 грн, № 581 від 30.09.2019 на суму 219.300,00 грн, № 658 від 31.10.2019 на суму 239.100,00 грн, № 640 від 30.11.2019 на суму 228.540,00 грн та № 714 від 31.12.2019 на суму 104.460,00 грн. Проте відповідачем взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг виконано не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 997.303,20 грн, з яких 927.540,00 грн основного боргу, 59.257,11 грн пені, 4.045,71 грн інфляційних втрат та 6.460,38 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1797/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.03.2020.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.02.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054231036 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 14.02.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 20.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054231036, а отже мав подати відзив на позовну заяву у строк до 06.03.2020 включно.
03.03.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи завірену копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 714 від 31.12.2019 на суму 104.460,00 грн, підписаний обома сторонами.
В підготовчому засіданні 17.03.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.04.2020.
В підготовчому засіданні 09.04.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.05.2020.
В судовому засіданні 12.05.2020 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.05.2020.
Позивач в судовому засіданні 19.05.2020 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 19.05.2020 не з'явився.
Відповідач вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 14.02.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки всі ухвали суду було надіслано на адресу відповідача, що значиться як його місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 19.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
25.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (далі - позивач, виконавець) укладено договір про надання послуг № 0276 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору надати послуги замовнику баштовим краном виробництва «Potain» марки MC 175B (далі - обладнання) для будівництва житлового комплексу «Паркова Долина» по вул. Кайсарова, 7/9 в голосіївському районі м. Києва.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату наданих позивачем послуг повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 927.540,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню в сумі 59.257,11 грн, інфляційні втрати в сумі 4.045,71 грн та 3% річних в сумі 6.460,38 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 4.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.01.2018, а в частині взаємних фінансових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Додатковими угодами № 1 від 28.12.2017, № 2 від 25.03.2019 строк дії договору продовжено до 01.01.2020.
Відповідно до п. 3.1.1 договору вартість послуг баштового крану базової висоти (44м.) з урахуванням роботи машиніста крану за місяць становить разом з ПДВ 187 200,00 грн. Вартість розрахована при мінімальному режимі роботи баштового крану 312 годин на місяць. При роботі понад 312 годин на місяць, кожна наступна машино-година оплачується із розрахунку 600,00 грн разом з ПДВ.
Згідно з п. 3.1.2 договору вартість послуг баштового крану після нарощування першого рівня з урахуванням роботи машиніста крану за місяць становить 205.920,00 грн з ПДВ. Вартість розрахована при мінімальному режимі роботи баштового крану 312 годин на місяць. При роботі понад 312 годин на місяць, кожна наступна машино-година оплачується із розрахунку 660,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.8 договору вартість технічного обслуговування 1 (однієї) одиниці в місяць становить 1.250,00 грн, крім того ПДВ - 250,00 грн, разом з урахуванням ПДВ - 1.500,00 грн.
Згідно з п. 5.1 договору на підставі підписаних замовником обсягів робіт (рапорт про роботу баштового крану) виконавцем складається акт приймання-передачі наданих послуг, підписується та передається на розгляд замовнику в термін не пізніше 3 (третього) числа місяця наступного за звітним. При доставці акту представник замовника зобов'язаний поставити підпис і дату на супроводжувальному листі в знак підтвердження його отримання.
Відповідно до п. 5.2 договору замовник на протязі 3-х (трьох) днів з дати отримання підписує та повертає виконавцю акт приймання-передачі наданих послуг. Якщо під час приймання-передачі наданих послуг будуть виявлені відступи від умов договору або інші зауваження, замовник має право не підписувати акт приймання-передачі наданих послуг до усунення виконавцем таких недоліків. В такому випадку замовник зобов'язаний надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.
В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 927.540,00 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:
№ 522 від 31.08.2019 на суму 136.140,00 грн,
№ 581 від 30.09.2019 на суму 219.300,00 грн,
№ 658 від 31.10.2019 на суму 239.100,00 грн,
№ 640 від 30.11.2019 на суму 228.540,00 грн,
№ 714 від 31.12.2019 на суму 104.460,00 грн.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 5.5 договору визначено, що замовник здійснює всі розрахунки за надані послуги згідно цього договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Оплата виконується протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з дати отримання актів виконаних робіт та рахунків-фактур на оплату.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг за спірний період у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 927.540,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 927.540,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування від суми заборгованості за кожний наступний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати наданих послуг.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд вважає відзначити, що за умовами п. 5.4 договору строк оплати наданих послуг пов'язаний з моментом отримання відповідачем на підпис актів здачі-приймання виконаних робіт. Позивачем доказів в підтвердження коли саме було отримано перелічені вище акти не подано та здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних виходячи з того, що вони мали бути сплачені протягом 5 робочих днів з дня їх підписання, тобто дати їх складання.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 59.257,11 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 59.257,11 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4.045,71 грн інфляційних втрат та 6.460,38 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4.045,71 грн інфляційних втрат та 6.460,38 грн - 3% річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні Машини» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36590344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні Машини» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 5, код ЄДРПОУ 37653944) 927.540 (дев'ятсот двадцять сім тисяч п'ятсот сорок) грн 00 коп. основного боргу, 59.257 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 11 коп. пені, 4.045 (чотири тисячі сорок п'ять) грн 71 коп. інфляційних втрат, 6.460 (шість тисяч чотириста шістдесят) грн 38 коп. - 3% річних, 14.959 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 55 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 26.05.2020.
СуддяВ.В. Сівакова