ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2020Справа № 910/3495/20
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи: не з'явилися.
06 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) надійшла позовна заява № 7/1-1250 від 05.03.2020 року до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат" (відповідач) про стягнення заборгованості за угодою № Р-720076/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.10.2018 року № 720076 в розмірі 298 568,25 грн., з них: основного боргу - 276 381,98 грн. (двісті сімдесят шість тисяч триста вісімдесят одна гривня 98 копійок), 3% річних - 840,50 грн. (вісімсот сорок гривень 50 копійок), пені - 7526,68 грн. (сім тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 68 копійок) та штрафу - 13 819,09 грн. (тринадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 09 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за угодою № Р-720076/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.10.2018 року № 720076, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3495/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.04.2020 року.
25.03.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 23/03/2020 від 23.03.2020 року, в якому відповідач повідомив, що 06.03.2020 року та 23.03.2020 року сплатив суму основного боргу у розмірі 276 381,98 грн. та просив при прийнятті рішення звернути увагу на те, що нарахування штрафу та пені буде великим тягарем витрат для мешканців будинку, значну частину яких складають пенсіонери, в яких комунальні витрати складають більше 60% від отриманих пенсій.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання у даній справі, призначене на 07.04.2020 року не відбулося.
08.04.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 7/1-1400 від 30.03.2020 року, в якій позивач зазначив, що оскільки відповідач сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, правові підстави для відмови у стягненні трьох процентів річних, пені, штрафу та покладення на відповідача суми судових витрат відсутні. Крім того, позивач просить повернути з Державного бюджету України на рахунок Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 895,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року судове засідання призначено на 14.05.2020 року.
В судовому засіданні 14.05.2020 року судом оголошувалася перерва.
Представники учасників судового процесу в судове засідання 19.05.2020 року не з'явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
17.10.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Верстат" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720076 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.2.1., 2.3.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1, а споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
За умовами договору постачання теплової енергії у гарячій воді споживачу здійснюється до будинку № 12-б по вул. Ігоря Турчина у м. Києві.
31.10.2019 року між сторонами було проведено звірку розрахунків, про що складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у гарячій воді згідно договору становить 307 581,98 грн.
06.11.2019 року між позивачем та відповідачем укладено угоду № Р-720076/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.10.2018 №720076 (надалі - угода про реструктуризацію), відповідно до п. 1 якої, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за договором від 17.10.2018 року №720076 станом на 01.11.2019 року у сумі 307 581,98 грн.
Згідно п. 2 угоди про реструктуризацію споживач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2019 - квітня 2020 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.
Відповідно до п. 9 угоди про реструктуризацію у разі порушення споживачем строків погашення заборгованості угода вважається розірваною в односторонньому порядку. При цьому умови угоди про реструктуризації боргу втрачають чинність та КП «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов угоди про реструктуризацію, відповідно до графіку погашення заборгованості відповідач прострочив строк сплати грошової суми 55 276,40 грн. до 25 грудня 2019 року, отже відповідно до п. 9 угода про реструктуризацію вважається розірваною в односторонньому порядку, а сума боргу становить 276 381,98 грн., а позивач відповідно п. 9 угоди про реструктуризацію набув право вимоги суми боргу та право нарахувати пеню, штраф та 3% річних з 26 грудня 2019 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що 06.03.2020 року та 23.03.2020 року відповідачем була погашена заборгованість перед позивачем у розмірі 276 381,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку.
Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо основного боргу в частині 276 381,98 грн. відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 276 381,98 грн. припинив своє існування після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 276 381,98 грн. підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 840,50 грн., пеню у розмірі 7526,68 грн. та штраф у розмірі 13 819,09 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання за угодою № Р-720076/2019/11 від 06.11.2019 року про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.10.2018 року № 720076.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 9 угоди про реструктуризацію визначено, що підприємство має право нараховувати пеню у розмірі відповідно до умов договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості, індекс інфляції та 3% річних.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 7509,46 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 17,22 грн. позивачу належить відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 819,09 грн. штрафу є обґрунтованими.
При цьому, представник відповідача в судовому засіданні 14.05.2020 року просив не нарахувати штраф та пеню.
Щодо нарахування пені та штрафу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 року № 6-100цс14.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З огляду на приписи зазначених норм матеріального права, враховуючи ступінь виконання відповідачем свого зобов'язання, а також судом враховано, що відповідач добросовісно після відкриття провадження у справі сплатив повністю заборгованість, беручи до уваги короткостроковість виникнення прострочення зобов'язання, взявши до уваги майновий стан відповідача, а також те, що позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від заявленої суми та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 3754,73 грн. та штрафу в розмірі 6909,54 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу позивачу слід відмовити.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 840,50 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 11 504,77 грн. з них: 3% річних - 840,50 грн. (вісімсот сорок гривень 50 копійок), пені - 3754,73 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 73 копійки) та штрафу - 6909,54 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 54 копійки).
Щодо розподілу судового збору.
З огляду на те, що суму основного боргу в розмірі 276 381,98 грн. відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду, розподіл судових витрат повинен розраховуватися з урахуванням вказаної суми, з розрахунку: 276 381,98 грн. (сума основного боргу) + 3754,73 грн. (пеня) + 6909,54 грн. (штраф) + 840,50 грн. (3% річних) х 4478,52 грн. (сума судового збору за заявленими позовними вимогами) / 298 568,25 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 4318,30 грн. (сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Відтак, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 4318,30 грн.
Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5374,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22384 від 11.02.2020 року.
Разом з тим, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4478,52 грн. (1,5 відсотка ціни позову), отже при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 895,76 грн. сплачено позивачем надмірно.
За таких обставин, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 895,76 грн., перерахований платіжним дорученням № 22384 від 11.02.2020 року.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/3495/20 за позовом № 7/1-1250 від 05.03.2020 року Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат" про стягнення заборгованості за угодою № Р-720076/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.10.2018 року № 720076 в частині стягнення основного боргу - 276 381,98 грн. (двісті сімдесят шість тисяч триста вісімдесят одна гривня 98 копійок), у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Верстат" (ідентифікаційний код 23493382, адреса: 04128, м. Київ, вул. Ігоря Турчина, 12-б) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код 40538421, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) грошові кошти: 3% річних - 840,50 грн. (вісімсот сорок гривень 50 копійок), пені - 3754,73 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 73 копійки), штрафу - 6909,54 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 54 копійки) та судовий збір - 4318,30 грн. (чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 30 копійок).
5. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код 40538421, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) з Державного бюджету України судовий збір - 895,76 грн. (вісімсот дев'яносто п'ять гривень 76 копійок), перерахований платіжним дорученням № 22384 від 11.02.2020 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/3495/20.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.05.2020р.
Суддя О.В. Котков