ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
25.05.2020Справа № 910/7023/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без повідомлення сторін заяву Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському»
про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському»
до 1) Кабінету Міністрів України
2) Міністерства фінансів України
3) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
про визнання правочинів недійсними та внесення змін до договору
Приватне акціонерне товариство «Завод «Кузня на Рибальському» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), Міністерства фінансів України (далі - відповідач-2), Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - відповідач-3) про визнання недійсною Державної гарантії № 13010-05/229 від 29.12.2017 (далі - Державна гарантія), виданої відповідачем-1 відповідачу-3 для забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором № 151317К6 від 29.12.2017, визнання недійсним Договору № 13010-05/227 про погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» перед державою за виконання гарантійних зобов'язань від 29.12.2017 (далі - Договір про погашення заборгованості), укладеного між відповідачем-2 та позивачем, та внесення змін до Кредитного договору №151317К6 від 29.12.2017 (далі - Кредитний договір), укладеного між відповідачем-3 та позивачем, шляхом виключення абз. 25 - 26 ст. 1, пунктів 5.1.3, 7.2, 8.1.3.4 вказаного кредитного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна гарантія суперечить положенням ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України та видана з порушенням ч. 1 ст. 561 Цивільного кодексу України, а також п. 2 ч. 3 ст. 17 Бюджетного кодексу України. Оскільки Державна гарантія суперечить закону та має бути визнана судом недійсною, то і Договір про погашення заборгованості, який укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача згідно з вказаною Державною гарантією, також має бути визнаний судом недійсним відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України. Крім того, для приведення умов Кредитного договору у відповідність до фактичних правовідносин між сторонами, на думку позивача, до Кредитного договору необхідно внести зміни шляхом виключення абз. 25 - 26 ст. 1, пунктів 5.1.3, 7.2, 8.1.3.4 Кредитного договору, в яких міститься посилання на недійсну Державну гарантію.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд до набрання законної сили рішенням у цій справі заборонити відповідачу-1 та відповідачу-2 здійснювати будь-які виплати на користь відповідача-3 на підставі Державної гарантії № 13010-05/229 від 29.12.2017, виданої відповідачем-1 відповідачу-3 для забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором №151317К6 від 29.12.2017; заборонити відповідачу-2 вчиняти будь-які дії стосовно стягнення з позивача грошових коштів на підставі Договору № 13010-05/227 про погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» перед державою за виконання гарантійних зобов'язань від 29.12.2017, укладеного між відповідачем-2 та позивачем; заборонити відповідачу-3 вчиняти дії щодо направлення відповідачу-1 вимоги на виконання пунктів 7.2 та 8.1.3.4 Кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 і Державної гарантії № 13010-05/229 від 29.12.2017, виданої відповідачем-1.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає про те, що 15.04.2020 відповідач-3, реалізуючи своє право на погашення кредиту на підставі Державної гарантії та пунктів 7.2, 8.1.3.4 Кредитного договору, про виключення яких заявлені позовні вимоги у цій справі, отримав від відповідача-2 виплату в розмірі 15 140 386,20 грн для погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у жовтні - грудні 2019. Крім того, відповідно до Повідомлення №195-00/552 від 28.04.2020 щодо порушення умов Кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 відповідач-3 вимагає у позивача сплатити пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 539 603,02 грн та вказує на те, що у разі несплати пені відповідач-3 буде задовольняти свої вимоги за рахунок Державної гарантії. За доводами позивача, у випадку, якщо до вирішення спору в даній справі відповідач-3 продовжить виконувати зазначені умови Кредитного договору, які пов'язані з реалізацією недійсної, на думку позивача, Державної гарантії, то до набрання рішенням суду законної сили спірні умови Кредитного договору будуть виконані і таке судове рішення не зможе захистити права та інтереси позивача. Позивач також вказує на те, що у разі незастосування судом вказаних вище заходів забезпечення позову, у випадку задоволення судом заявлених позивачем вимог, для ефективного захисту та поновлення прав позивачу доведеться ініціювати нові судові процеси проти відповідачів, а, отже, на думку позивача, ефективний захист прав та інтересів позивача буде утруднений.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про забезпечення позову і додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів до забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Системний аналіз наведених вище норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Так, предметом заявленого позову, як було вказано вище, є вимоги позивача про визнання недійсною Державної гарантії, визнання недійсним Договору про погашення заборгованості та внесення змін до Кредитного договору.
Позов мотивовано тим, що Державна гарантія, Договір про погашення заборгованості, який було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача згідно з вказаною Державною гарантією, суперечить закону, відтак вказані правочини мають бути визнані судом недійсними. Крім того, позивач просить суд внести зміни до Кредитного договору шляхом виключення абз. 25 - 26 ст. 1, пунктів 5.1.3, 7.2, 8.1.3.4, в яких йде посилання на Державну гарантію.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачу-1 та відповідачу-2 здійснювати будь-які виплати на користь відповідача-3 на підставі Державної гарантії; заборонити відповідачу-2 вчиняти будь-які дії стосовно стягнення з позивача грошових коштів на підставі Договору про погашення заборгованості; заборонити відповідачу-3 вчиняти дії щодо направлення відповідачу-1 вимоги на виконання пунктів 7.2 та 8.1.3.4 Кредитного договору і Державної гарантії.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Втім, як встановлено судом, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду достатніх доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правові підстави для внесення змін до договору передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.
Встановлення обставин щодо недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваних позивачем правочинів законодавства України, як і внесення змін до Кредитного договору, є предметом судового розгляду справи по суті, відтак не може братися судом до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягається, зокрема, збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів інших справи або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
За висновком суду, вжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову призведе до порушення розумного балансу інтересів сторін даного судового провадження, а також порушення (обмеження) прав відповідачів.
Інші доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, також є недостатніми для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай