ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.05.2020Справа № 910/3521/20
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 28609,64 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 28609,64 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №021029/4605/0000055 від 05.04.2019 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Mercedes», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/009857999, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28609,64 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у позові просив суд розглянути даний спір в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/3521/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/009857999 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № АМ/009857999; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
06.04.2020 до відділу діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 16.03.2020.
07.04.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач вказує, що ним було частково сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22441,98 грн (платіжне доручення № 7433 від 20.03.2020). Зазначена сума коштів визначена відповідачем виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (фактичних витрат страховика) з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та франшизи.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, суд
05.04.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 021029/4605/0000055 (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.
Згідно з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019, 16.10.2019 о 09 год. 50 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Dacia Logan», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019.
До позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Згідно зі Звітом вих. №14994 від 21.11.2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 (дата оцінки станом на 16.10.2019) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом складає 49103,33 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 становить 30609,64 грн. з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ; коефіцієнт фізичного зносу - 0,46.
Відповідно до рахунку-фактури № КН00002322 від 08.11.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 складає 32697,44 грн. без ПДВ та 39236,93 грн. з ПДВ.
Відповідно до страхового акту № 00322553 від 18.11.2019 позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 39236,93 грн. за платіжним дорученням № 120591 від 19.11.2019.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Разом з тим, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 22441,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7433 від 20.03.2020, платник: ТДВ СК «Альфа-Гарант», отримувач: ПрАТ СК «Уніка», призначення платежу: страхове відшкодування згідно з страховим актом № ЦВ/19/5648 за договором страхування № АМ-0009857999 від 15.05.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №021029/4605/0000055 від 05.04.2019 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Mercedes», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/009857999, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28609,64 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 22441,98 грн підлягає закриттю, а позовні вимоги про стягнення 6167,66 грн не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що водія транспортного засобу - автомобіль «Dacia Logan», державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019 визнано винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля автомобіль «Dacia Logan», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/9857999).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АМ/9857999), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».
З огляду на викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Так, відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач посилаючись на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового врегулювання спору, не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а звернувся безпосередньо до суду.
Водночас, відповідач у поданому до суду відзиві частково визнав свої зобов'язання та сплатив на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22441,98 грн (платіжне доручення № 7433 від 20.03.2020). Зазначена сума коштів визначена відповідачем виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (фактичних витрат страховика) з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та франшизи.
При цьому, відповідач зазначає, що, оскільки, позивач всупереч нормам чинного законодавства не звертався з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача, - спір у справі виник внаслідок неправильних дій Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», тому, відповідач просить суд покласти судові витрати у даній справі на позивача.
Суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Згідно зі Звітом вих. №14994 від 21.11.2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 (дата оцінки станом на 16.10.2019) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом складає 49103,33 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 становить 30609,64 грн. з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ; коефіцієнт фізичного зносу - 0,46.
Відповідно до рахунку-фактури № КН00002322 від 08.11.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 складає 32697,44 грн. без ПДВ та 39236,93 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз) та величини ВТВ за формулою 24: У = Ср + См + Сс (1-Е3) + ВТВ.
Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту (відповідно до акту чи рахунку про фактично виконані роботи з ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу, тоді-як визначена суб'єктом оціночної діяльності вартість такого ремонту з урахуванням фізичного зносу є попереднім розрахунком такої вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено розрахунок суми грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача на підставі даних, що містяться у Звіті вих. №14994 від 21.11.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 становить 30609,64 грн. з урахуванням ПДВ.
Разом з тим, позивачем було враховано франшизу у розмірі 2000,00 грн, тому, з огляду на зазначене, сума коштів заявлена позивачем до стягнення з відповідача склала 28609,64 грн.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
Однак, як вбачається з рахунку-фактури № КН00002322 від 08.11.2019 вартість відновлювального ремонту склала 39236,93 грн та відповідно до страхового акту № 00322553 від 18.11.2019 зазначена сума страхового відшкодування була сплачена позивачем за платіжним дорученням № 120591 від 19.11.2019. При цьому, вказана в рахунку та акті вартість - є загальною фактичною вартістю відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 24441,98 грн.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/9857999) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 2000,00грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 24441,98 грн. з ПДВ, франшизу у розмірі 2000,00 грн. та ліміт відповідальності страховика - 100000,00 грн., обґрунтованою сумою страхового відшкодування, що може бути заявленою до стягнення з відповідача є сума у розмірі 22441,98 грн.
При цьому, як встановлено судом, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 22441,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7433 від 20.03.2020, платник: ТДВ СК «Альфа-Гарант», отримувач: ПрАТ СК «Уніка», призначення платежу: страхове відшкодування згідно з страховим актом № ЦВ/19/5648 за договором страхування № АМ-0009857999 від 15.05.2019.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 22441,98 грн після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення з відповідача 22441,98 грн, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю в зазначеній частині відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6167,66 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 453,15 грн покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 6167,66 грн.
Разом з тим, згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву щодо того, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та покладає решту судового збір у розмірі 1648,85 грн на позивача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/3521/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 22441,98 грн.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева