20.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4724/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В.,
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020р. (суддя Петренко І.В., повне рішення складено 21.01.2020), у справі № 904/4724/19
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ"
про стягнення трьох процентів річних, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 8786661,13грн. (договір купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013)
Акціонерне товариство Національна акціональна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» з позовом про стягнення трьох процентів річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, у розмірі 8786661,13грн. за період з 28.02.2018 по 31.12.2018.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 позов АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивачем доведена заборгованість за природний газ у розмірі 348222726,62грн., у зв'язку з чим наявні підстави для нарахування 3% річних в сумі 8786661,13грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- у зв'язку з припиненням грошового зобов'язання АТ «Дніпропетровськгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 8786661,13грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 - у даній справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, разом з тим господарським судом безпідставно відхилено клопотання про закриття провадження;
- відповідач внаслідок протиправних дій/бездіяльності державних органів при прийнятті власних актів був позбавлений можливості в межах чинного законодавства та законодавчої вимоги цільового використання тарифної виручки здійснити розрахунки за договором через дію обставин, яких воно не мало змоги запобігти або усунути. Але відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні;
- господарським судом неправомірно відхилено клопотання відповідача про повернення справи до стадії підготовчого засідання, оскільки внаслідок таких дій суду АТ «Дніпропетровськгаз» позбавлене права надати суду докази на підтвердження відсутності вини у невиконанні грошового зобов'язання, які з'явилися вже після винесення судом ухвали про закриття підготовчого засідання;
- на сторінці 3 оскаржуваного рішення суд зазначає, що «Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, але таке твердження суду не відповідає дійсності тому, що 16.01.2020 у судовому засідання були присутні представника як позивача, так і відповідача.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
17.03.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/1345/20 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до АТ «Дніпропетровськгаз» про визнання недійсним правочину, оформленого АТ «Дніпропетровськгаз» заявою від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/4724/19.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі покупець) підписаний договір купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ. За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №11 від 05.02.2015) передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 173534,749тис.куб.м., у тому числі у 2013 році 39508,910 тис. куб.м., у 2014 році до 56998,899тис.куб.м., у 2015 році до 74858,060тис.куб.м.
Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС)ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1 договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, №2 від 08.08.2013, №3 від 31.12.20-13, №4 від 28.04.2014, №5 від 15.05.2014, №6 від 10.06.2014, №7 від 05.09.2014, №8 від 10.11.2014, №9 від 03.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 05.02.2015, №12 від 10.03.2015, №13 від 03.04.2015, №14 від 12.05.2015, №15 від 03.06.2015, №15 від 10.07.2015, №17 від 12.10.2015, №18 від 28.10.2015, №19 від 27.11.2015 сторонами вносилися зміни до пункту 5.2 договору на купівлю-продаж природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 в частині вартості природного газу.
Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 22.12.2014) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пунктом 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між продавцем і покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (розділ 11 договору з урахуванням додаткових угод).
Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018, встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 позивачем передано, а відповідачем прийнято протягом періоду з січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 1036110883,98грн.
Крім того, цією постановою встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" здійснило часткову оплату отриманого природного газу на загальну суму 687888157,36грн.
Вказаною постановою стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82грн. трьох процентів річних, 9 972 484,42грн. інфляційних втрат, 181 027,48грн. витрат по сплаті судового збору.
В силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16, не підлягають доказуванню у даній справі.
Станом на час розгляду справи №904/4724/19 заборгованість за природний газ у розмірі 348 222 726,62грн. не погашена, внаслідок чого позивачем нараховано 3% річних в сумі 8 786 661,13грн. за період з 28.02.2018 по 31.12.2018.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку матеріалами справи доведено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за отриманий природний газ в сумі 348 222 726,62грн.
Оскільки відповідач порушив умови договору №13-137-ВТВ від 04.01.2013 в частині оплати за отриманий природний газ, позивачем обґрунтовано застосовано ст.625 ЦК України щодо нарахування 3% річних в сумі 8 786 661,13грн. за період з 28.02.2018 по 31.12.2018.
Колегією суддів вказане нарахування 3% річних перевірено та визнано арифметично правильним, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок про задоволення позовних вимог.
Що стосується посилань відповідача на неправомірну відмову господарським судом у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з припиненням грошового зобов'язання АТ «Дніпропетровськгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 8786661,13грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 внаслідок звернення до позивача з заявою про зарахування зустрічних позовних вимог №490007.2-Сл-20086-1219 від 06.12.2019, в якій заявлено про повне припинення зобов'язання перед позивачем, яке виникло у справі №904/4724/19 на суму 8786661,13грн., колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Таким чином, зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, який висловлено у постанові від 03.12.2019 у справі № 910/14104/18 та який в силу приписів ст. 236 ГПК України має враховуватись судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
У спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов'язаннях сторін прозорості та безспірності (зазначений висновок наведено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 920/240/18).
В даному випадку в заяві від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач визнав, що має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання в сумі 8786661,13грн., а саме: три проценти річних заявлені позивачем по справі №904/4724/19.
Відповідач вказав, що позивач має перед ним непогашене грошове зобов'язання у сумі 8786661,13грн., яке виникло у позивача на підставі вимоги відповідача від 22.11.2019.
Вказана вимога була направлена АТ «НАК «Нафтогаз України» на підставі договору відступлення права вимоги №06-11/19 від 06.11.2019, який укладено між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (первісним кредитором) та АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (новим кредитором), згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги 8 786 661,13грн., яке виникло у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в частині вартості отриманого природного газу за договором №16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016, №17-204-Н від 12.04.2017, №17-404-Н від 29.09.2017, №18-504-Н від 05.111.2018, за якими залишок заборгованості АТ №НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» складає 1 032 653 330,17грн.
Між тим, як правильно встановив господарський суд, правова природа вимоги відповідача до позивача у розмірі 8786661,13грн., невідома.
Заборгованість, яка заявлена відповідачем позивачу, не носить ясний та безспірний характер, зокрема, у зв'язку із відсутністю судового рішення, яке набрало законної сили і підтверджує заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 8786661,13грн.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів існування боргу позивача перед первісним кредитором - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», його розміру.
Згідно з вимогою про виконання грошового зобов'язання від 22.11.2019, грошове зобов'язання позивача виникло у зв'язку із невиконанням останнім постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 у рамках договорів, укладених між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та позивачем в частині вартості отриманого та розподіленого населенню природного газу, а саме: договір від 30.12.2015 №16-106-Н; договір від 28.10.2016 №16-405-Н; договір від 14.04.2017 №17-204-Н; договір від 29.09.2017 №17-404-Н; договір від 05.11.2018 №18-504-Н.
Разом з тим, доказів на підтвердження існування заборгованості АТ «НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яка є предметом договору відступлення права вимоги №06-11/19 від 06.11.2019, зокрема, перелічених вище договорів, актів звірки заборгованості, наявності листування між сторонами з приводу цього боргу в матеріалах справи не представлено.
Наданні відповідачем договір відступлення права вимоги №06-11/19 від 06.11.2019, вимога про виконання грошового зобов'язання від 22.11.2019 та заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 такими доказами слугувати не можуть.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов вірного висновку, що зазначені обставини не свідчать про безспірність зустрічних вимог відповідача, а тому обгрунтовано відхилив клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/1345/20 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до АТ «Дніпропетровськгаз» про визнання недійсним правочину, оформленого АТ «Дніпропетровськгаз» заявою від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у справі, скаржник вказав, що господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження та призначений розгляд справи за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до АТ «Дніпропетровсьькгаз» про визнання недійсним правочину, оформленого АТ «Дніпропетровськгаз» заявою від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Клопотання мотивоване тим, що висновки, що викладені у рішеннях під час розгляду справи №904/1345/19 є вирішальними для повного, всебічного та правильного розгляду обставин справи №904/4724/19, оскільки як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах цього рішення судом буде зроблено висновок стосовно правомірності та законності проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 06.12.2019.
Разом з тим, обставини, які будуть встановлені при розгляді справи №904/1345/19, будуть доказами, які стануть відомі сторонам справи лише при винесенні судом рішення і за своєю правовою природою можуть бути підставою для перегляду рішення по даній господарській справі за нововиявленими обставинами, а не є підставою для зупинення провадження у справі.
Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.
Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276,
281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020р. у справі № 904/4724/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 26.05.2020р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г.Іванов