проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" травня 2020 р. Справа № 905/2187/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая", Донецька область, м. Вугледар, (вх. №781 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 (суддя Бокова Ю.В., ухвалене в м.Харків, час ухвалення рішення не зазначено, дата складення повного тексту 17.02.2020р.)
за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, в особі регіональної філії Придніпровська залізниця, м.Дніпро,
до 1-го відповідача: Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая", Донецька область, м. Вугледар,
до 2-го відповідача: Державного підприємства "Національна вугільна компанія", м. Київ,
про стягнення штрафу в сумі 25815,00грн., -
Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" та Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу в сумі 25815,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною № 50052414 від 31.05.2019р., що підтверджується комерційними актами №463003/262 від 02.06.2019р. та №463003/262/336 від 02.06.2019р.
02.01.2020р. відповідачем було подано до господарського суду Донецької області клопотання, в якому останній з посиланням на положення частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, а також на скрутне матеріальне становище підприємства просив суд зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, та визнати Державне підприємство "Шахта ім. М.С. Сургая" неналежним відповідачем.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця до Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" та Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу в сумі 25815,00грн. задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" на користь акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 25815,00грн., судовий збір в сумі 1921,00грн.; відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Національна вугільна компанія".
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані доведеністю наявними в матеріалах справи доказами факту неправильного зазначення відповідачем відомостей у накладній №50052414, а саме маси вантажу у залізничному вагоні (напіввагон) №62924576, який прямував зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію призначення Покровськ Покровськ Донецької залізниці.
Також, господарським судом першої інстанції було відмовлено в задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу з тих підстав, що штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено, санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі №906/434/17, від 20.03.2018р. у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17.
Крім того, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Національна вугільна компанія", з огляду на те, що Державне підприємство "Шахта ім. М.С.Сургая" та державне підприємство "Національна вугільна компанія" протягом розгляду справи не надали суду відповідний передавальний акт на підставі якого суд може встановити факт переходу від 1-го відповідача до 2-го відповідача спірних зобов'язань, а також відсутність внесення запису про відповідне припинення державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Державне підприємство "Шахта ім. М.С.Сургая" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на майновий стан підприємства й ті обставини, що допущене ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, не створювало небезпеку на залізничному транспорті.
Також апелянт просить суд прийняти до уваги ті обставини, що ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" здійснює свою господарську діяльність в м. Вугледар Донецької області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014р. №33/6/а визначене як район проведення антитерористичної операції.
Щодо судової практики, апелянт посилається на те, що господарським судом Донецької області було винесено рішення від 02.02.2017р. у справі №905/3491/16, яким зменшено розмір штрафу до однієї провізної плати.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020р. залишено апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
24.03.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази сплати судового збору (вх.№576).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19; встановлено сторонам у справі строк до 14.04.2020р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.
01.04.2020р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3136), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая", рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020р. вирішено розпочати розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 з 03.04.2020р. без повідомлення учасників справи, зважаючи на положення частини 10 статті 270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в зазначеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2019р. за залізничною накладною №50052414 (т.1 а.с.23) Державним підприємством "Шахта ім. М.С.Сургая" (надалі - вантажовідправник) зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці було відвантажено на станцію Покровськ Донецької залізниці на адресу ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська" (надалі - вантажоодержувач) вугілля кам'яне у залізничному вагоні (напіввагон) №62924576 в кількості 57500кг. Масу вантажу визначено відправником на вагонних вагах (150т), заводський номер 706.
У пункті 20 накладної №50052414 від 31.05.2019р. також зазначено найменування вантажу - вугілля кам'яне марки г - газовий, вологість вантажу 6,3% поверхня вантажу нижче рівня бортів, вантаж маркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагона.
02.06.2019р. на попутній станції Пологи Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №834/П,2273/В від 02.06.2019р., та згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України була здійснена перевірка маси вантажу у залізничному вагоні (напіввагон) №62924576 та направлено на перевантаження (т.1 а.с.27-28)
Так, після переважування залізничного вагону (напіввагон) №62924576 на 150-тонних тензометричних вагах №89, повірених згідно паспорту 05.12.2018р. (технічний паспорт (т.1 а.с.29-35), встановлено, що:
- у залізничному вагоні (напіввагон) №62924576 згідно перевізного документа нетто 57500кг, брутто 74400кг, тара вагона з документами 23700кг, фактичне нетто 50700кг, що менше документу на 6800кг.
При комерційному огляді було виявлено, навантаження нижче рівня бортів 20-30см, рівномірне, присутнє маркування поздовжньою смугою білого кольору. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантажень без порушень. В перевізному документі в графі 20 зазначено: вугілля кам'яне марки г - газовий, вологість вантажу 6,3% поверхня вантажу нижче рівня бортів, вантаж маркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагона. Розвантажувальні люки зачинені на запірний механізм. Вагон у технічному стані справний.
Вищевказаний факт нестачі вантажу у залізничному вагоні (напіввагон) №62924576 було відображено в комерційному акті №463003/262 від 02.06.2019р. (т.1 а.с.25), підписаному начальником станції - Чистовим В.Є., приймальником поїздів - Полій А.Ю., агентом з розшуку вантажу та багажу - Діхтяр Н.М.
На станції призначення Покровськ Донецької залізниці, при перевірці вантажу у вказаному залізничному вагоні (напіввагон) №62924576 який прибув з комерційним актом попутної станції Пологи Придніпровської № 463003/262 від 02.06.2019р., під час перевірки на станції призначення не було виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу.
Комерційний акт попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/262 від 02.06.2019р. було зареєстровано на станції призначення Покровськ Донецької залізниці під №463003/262/336, відповідно до п. 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-ц.
Станцією призначення Покровськ Донецької залізниці у розділі "Є" комерційного акту № 463003/262/336 від 02.06.2019 року було зроблено відмітку "Під час перевірки вантажу різниці проти акту не виявлено", як передбачено п.12 "Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.
Посилаючись на вказані вище обставини щодо неправильного зазначення в накладних маси вантажу та на приписи статей 118, 122, 129 Статуту залізниць України, 28.11.2019р. Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" та Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу в сумі 25815,00грн. (т.1 а.с.5-62).
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.161-164).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая", які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у зменшенні штрафу а саме: в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Відповідна правова позиція узгоджується, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеними у постанові від 07.11.2018р. у справі №913/64/18.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилався на те, що ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" здійснює свою господарську діяльність в м. Вугледар Донецької області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термів її проведення» входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визначене як район проведення антитерористичної операції. Відповідач зазначає, що на теперішній час підприємство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому становищ, у зв'язку з чим просить зменшити розмір штрафу до 1 (однієї) провізної плати.
Разом з тим, відповідачем не було надано доказів того, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, перебувають у причинному зв'язку із правильністю заповнення відомостей у накладній, у межах даних спірних правовідносин.
Щодо доказів на підтвердження фінансового стану відповідача.
Як вбачається зі змісту клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, останній обґрунтовує тяжкий фінансовий стан збитками та заборгованістю підприємства, що посвідчується бухгалтерською довідкою від 20.12.2019р. та балансом (звітом про фінансовий стан) на 30.06.2019р. (т.1 а.с.105-106).
Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі №906/434/17 судом касаційної інстанції визначено, що баланс (звіт про фінансовий стан) за певний період часу відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності.
Разом з тим, актуальної бухгалтерської документації з повними даними ведення господарської діяльності, а також, в тому числі, на підтвердження скрутного фінансового становища, збитковості підприємства, суттєвого перевищення суми дебіторської заборгованості перед кредиторською заборгованістю тощо відповідачем до матеріалів справи надано не було.
Крім того, судова колегія зазначає, що норми Статуту залізниць України є спеціальними у сфері залізничних перевезень, не суперечать положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і підлягають першочерговому застосуванню.
Штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено.
В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі №906/434/17, від 20.03.2018р. у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17.
Щодо посилань апелянта на судову практику, а саме на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/3491/16, яким зменшено розмір штрафу до однієї провізної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що по-перше, в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України суди враховують висновки, викладені у постановах Верховного Суду, який є судом касаційної інстанції. По-друге, при посиланні на правові висновки мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.
Однак, судове рішення, на яке посилається апелянт, прийнято за наслідком розгляду спору судом першої інстанції з підстав не аналогічних даному, при наявності різних фактичних обставин, та обґрунтування їх іншими доказами, у зв'язку з чим підстави для врахування позиції, наведеній у вказаній апелянтом справі - відсутні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. у справі №905/2187/19 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 26 травня 2020р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Т.Д. Геза
Суддя Н.О. Мартюхіна