проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" травня 2020 р. Справа № 905/497/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Полупан Ю.В.,
за участі представників:
позивача - адвокат Костюк С.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1515 від 30.07.2003;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ТОВ “Озон-3000” (вх. № 1189Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18 березня 2020 року по справі № 905/497/20 про передачу на розгляд за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Озон-3000”, м. Київ;
до Публічного акціонерного товариства “Центренерго”, м. Київ;
про стягнення 726938,44 грн основного боргу, 35549,47 грн пені та 8257,63 грн 3% річних,
13.03.2020 за вх. 5526/20 ТОВ “Озон-3000” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ “Центренерго” про стягнення 726938,44 грн основного боргу, 35549,47 грн пені, 8257,63 грн 3% річних по договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44.
Звертаючись з даним позовом до Господарського суду Донецької області позивач посилається на те, що позов подається до місцевого господарського суду за місцем виконання договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44, згідно з умовами якого ТОВ “Озон-3000” (постачальник) поставляв ПАТ “Центренерго” (покупцю) вугільну продукцію залізничним транспортом на залізничну станцію Світлодарське, вантажоодержувач Вуглегірська ТЕС ПАТ “Центренерго”, що знаходиться в м. Світлодарськ Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 по справі № 905/497/20 (суддя Шилова О.М.) матеріали вказаної позовної заяви передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцезнаходженням відповідача ПАТ “Центренерго” є: вул. Козацька, буд. 120/4, літ. “Є”, м. Київ, 03022.
ТОВ “Озон-3000” (позивач) 08.04.2020 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 по справі № 905/497/20, скасувати зазначену ухвалу, направити матеріали позовної заяви на розгляд до Господарського суду Донецької області.
Апеляційну скаргу обґрунтовує порушенням судом першої інстанції ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість подання позову за місцем виконання договору незалежно від того, яке окреме порушене право за договором (невиконане зобов'язання) підлягає судовому захисту. Зазначає, що вказана норма має чітку правову конструкцію і зрозумілий зміст, які не потребують додаткового тлумачення судом, тому висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення боргу за вугільну продукцію, поставлену по договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44, та здійснених на нього нарахувань, не пов'язані з виконанням обов'язку за цим договором в певному місці та мають розглядатися за місцезнаходженням відповідача, є безпідставним.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 905/497/20 задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено строк до 18.05.2020 для подання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, призначено розгляд справи на 19.05.20120 о 10:00 год. та зупинено дію оскаржуваної ухвали.
Представник позивача - ТОВ “Озон-3000” в судовому засіданні 19.05.2020 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
ПАТ “Центренерго” (відповідач) ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 905/497/20 про відкриття провадження у справі отримав 28.04.2020, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102231827624, проте відзив на апеляційну скаргу або будь-яких заяв чи клопотань по апеляційній скарзі в установлений судом строк не надав, свого представника в судове засідання 19.05.2020 не направив, про причину відсутності представника в судовому засіданні не повідомив.
У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України та те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи впродовж розумного строку, судова колегія дійшла висновку про можливість здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення 726938,44 грн заборгованості з оплати вугільної продукції, поставленої на підставі договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44, укладеного між ТОВ “Озон-3000” та ПАТ “Центренерго”, та нарахованих на вказану заборгованість пені в сумі 35549,47 грн та 3% річних в сумі 8257,63 грн.
У відповідності до п. 1.1 договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44 (а.с. 10-20), ТОВ “Озон-3000” - постачальник зобов'язався поставити ПАТ “Центренерго” -- покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити вугільну продукцію на зазначених у договорі умовах.
Згідно з п. 1.2 зазначеного договору поставки, необхідні для виконання договору відомості, в тому числі, але не виключно: назви виробників, вантажоотримувачів - відокремлених підрозділів покупця (ТЕС), залізничні станції відправлення, залізничні станції вантажоотримувачів (залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент, строки поставки тощо, - визначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Пунтом 2.1 договору сторони узгодили, що поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених договором особливостей.
Доставку вугілля до залізничної станції призначення здійснює АТ «Укрзалізниця» (перевізник) в відкритих залізничних вантажних напіввагонах (п. 2.3 договору).
Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору (п. 2.5 договору).
Специфікацією № 2 від 30.09.2019 (а.с. 22) до договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44 сторони узгодили поставку вугілля в обсязі 25,0 (+/- 5%) тис. т за наступними реквізитами:
- Вантажоотримувач, залізнична станція призначення - Вуглегірська ТЕС, код 4543, Залізнична станція Світлодарське, код 494209;
- Виробник - ТОВ «ЦЗФ Селидівська», Філія «Збагачувальна фабрика «Щербинівська»» ТОВ «Донінтервугілля»;
- Вантажовідправник - ТОВ «ЦЗФ Селидівська», код 5575, ТОВ «Донінтервугілля», код 2409;
- Залізнична станція відправлення - ст. Новогродівка, код 482201, ст. Кривий Торець, код 491003.
Пунктом 2 Специфікації № 2 від 30.09.2019 (а.с. 22) до договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44 сторони встановили строк поставки товару з 01.10.2019 по 15.11.2019.
Таким чином, за умовами Специфікації № 2 від 30.09.2019 до договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору, місцем виконання договору (поставка вугільної продукції) визначено залізничну станцію призначення - Світлодарське за місцезнаходженням Вантажоотримувача - Вуглегірської ТЕС.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (Вуглегірська ТЕС), Код 00131245, знаходиться за адресою: місто Світлодарськ Бахмутського району Донецької області, 84792, та є відокремленим підрозділом відповідача - Публічного акціонерного товариства «Центренерго», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2020 (а.с. 53-59).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу.
Встановлена цією статтею альтернативна територіальна підсудність зумовлена необхідністю або доцільністю надання позивачеві такого права вибору.
Згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
На підставі зазначеного, з огляду приписи на ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що спір у даній справі виник з договору поставки вугілля від 29.08.2019 № 111/44, за умовами якого місцем виконання договору (поставка вугільної продукції) визначено залізничну станцію призначення - Світлодарське за місцезнаходженням Вантажоотримувача - Вуглегірської ТЕС, колегія суддів дійшла висновку про доцільність розгляду спору щодо стягнення заборгованості з оплати поставленої на підставі вказаного договору вугільної продукції та нарахованих на вказану заборгованість пені та 3% річних за місцем виконання договору (поставки вугільної продукції), що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду Донецької області.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія не погоджується з висновком Господарського суду Донецької області про передачу позовної заяви ТОВ “Озон-3000” на розгляд за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача ПАТ “Центренерго”.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до чч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, виніс оскаржувану ухвалу з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача - ТОВ “Озон-3000” підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/497/20 підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню по справі, з направленням справи до Господарського суду Донецької області.
Стосовно клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат за подання апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тобто, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК.
Аналогічну правову позицію викладно в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 923/794/17.
З огляду на зазначене, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу 905/497/20 до суду першої інстанції, Східний апеляційний господарський суд не має правових підстав для здійснення розподілу судових витрат, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено розподіл судових витрат на зазначеній стадії судового розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги позивача - ТОВ “Озон-3000” на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/497/20 буде здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК.
Враховуючи вищезазначене, клопотання позивача покладення на відповідача судових витрат за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ч. 14 ст. 129, ч. 2 ст. 254, п. 8 ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 263, ст.ст. 269, 270, 271, ч. 2 ст. 273, п. 6 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 280, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Задовольнити апеляційну скаргу позивача - ТОВ “Озон-3000”.
Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 18 березня 2020 року по справі № 905/497/20 про передачу позовної заяви на розгляд за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Справу направити на розгляд до Господарського суду Донецької області.
Повний текст постанови складено 25.05.2020.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку підлягають касаційному оскарженню в порядку ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна