вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2020 р. Справа№ 920/385/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Полякова Б.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Добродзій Є.В.
без участі представників сторін у зв'язку з їх нез'явленням у судове засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019
у справі №920/385/19 (суддя Соп'яненко О.Ю.)
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
про стягнення 3 022 331,07 грн.
У квітні 2019 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення 3022331,07 грн., в тому числі: 3020518,76 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018р. відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зокрема за не створення 28 робочих місць для працевлаштування інвалідів, 1812,31 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач не сплатив самостійно суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році у встановлений законодавством строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, що становить 3020518,76 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в сумі 1812,31 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19 відмовлено в задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПАТ "Сумихімпром" адміністративно-господарських санкцій в сумі 3 022 331,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень статей 18, 18-1 цього ж Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів і відсутності аналогічного обов'язку у підприємств, установ, організацій, а тому відповідальність останніх може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило нормативу робочих місць.
Відповідачем у 2018 році виділено 165 робочих місць згідно з нормативом за різними спеціальностями для працевлаштування інвалідів згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром". Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН останній інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, однак робочі місця при цьому залишились вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №04-129/758 від 23.07.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у даній справі та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з ПАТ "Сумихімпром" адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 3022331 грн. 07 коп. за 28 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2018 році.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що обставини, на які послався місцевий суд першої інстанції в якості підстав для відмови в позові, а саме надсилання відповідачем на виконання вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звітів форми № 3-ПН до Сумського міського центру зайнятості, не свідчать про виконання ним вимог ст. 19 Закону, яка встановлює норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов'язок особи, яка використовує найману працю, забезпечити працевлаштування інвалідів, а тому ці обставини не є підставами, які звільняють відповідача від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону за порушення зазначеного нормативу.
Не відповідає дійсності твердження, що ПАТ "Сумихімпром" протягом 2018 року повідомляв відділення Фонду про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві, шляхом подачі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10 ПІ), оскільки вказаний звіт складено 09.01.2019 р. та наданий до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2019 році, що реально, не могло забезпечити працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві у 2018 році.
Подання ПАТ "Сумихімпром" листів в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Обласної МСЕК, Ковпаківську МСЕК тощо про направлення на підприємство відповідача робітників-інвалідів для можливого працевлаштування, також, фактично, не могло забезпечити працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві. Апелянт вважає, що докази, які надані ПАТ "Сумихімпром", свідчать про неналежне виконання господарського зобов'язання в частині забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та не є підставою звільнення ПАТ "Сумихімпром" від відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Також апелянт зазначив що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.08.2019 зазначену апеляційну скаргу у справі №920/385/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., Мальченко А.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі) та надано заявнику строк на усунення недоліків.
12.09.2019 до суду апеляційної інстанції від Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано оригінал платіжного доручення №71 від 06.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 68 002,47 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2019 року; роз'яснено сторонам право та встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 920/385/19 апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі № 920/385/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі № 920/385/19 залишено без змін. Матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 920/385/19, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 920/385/19 та передати справу до Господарського суду Сумської області для розгляду по суті в межах справи №5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром".
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №920/385/19 скасовано, справу №920/385/19 передано на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
19.02.2020 разом з супровідним листом Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.02.2020 № 22.2-16/71 матеріали справи № 920/385/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 920/385/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Сотнікова С.В., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19 та призначено справу №920/385/19 до розгляду на 18.03.2020 року о 14 год. 30 хв.
17.03.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів №04-129/758 від 23.07.2019 без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2019 по справі №920/385/19 без змін.
Крім того, 17.03.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому товариство просило відкласти розгляд справи №920/385/19.
18.03.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, в яких товариство просило відкласти розгляд справи №920/385/19, який призначено на 18.03.2020 на інший строк, з наданням можливості Пат «Сумихімпром» за п'ять днів до засідання звернутись до Північного апеляційного господарського суду з заявою про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 повідомлено учасників справи №920/385/19, що розгляд апеляційної скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 3 022 331,07 грн., не відбувся 18.03.2020. Зазначено, про дату і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 3 022 331,07 грн., учасникам справи буде повідомлено додатково.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 призначено розгляд справи № 920/385/19 на 13.05.2020 року. Судове засідання відбудеться о 14 год. 30 хв.
07.05.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №920/385/19, який призначено на 13.05.2020 на інший строк, або постановити ухвалу про участь ПАТ «Сумихімпром» у судовому засіданні по справі №920/385/19, що призначене на 13.05.2020 в режимі відеоконференції.
Крім того, 08.05.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №920/385/19, який призначено на 13.05.2020 на інший строк, або постановити ухвалу про участь ПАТ «Сумихімпром» у судовому засіданні по справі №920/385/19, що призначене на 13.05.2020 в режимі відеоконференції.
Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/1466/20 від 12.05.2020 у зв'язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/385/19.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від12.05.2020 апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі №920/385/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Полякова С.В., Сотнікова С.В.
У судове засідання 13.05.2020 представники сторін не з'явилися.
Разом з тим, що стосується клопотання ПАТ «Сумихімпром» про необхідність відкладення розгляду справи №920/385/19, або призначення судового засідання в режимі відеоконференції, з метою уникнення поширення на території України корона вірусу COVID-19.
У відповідності до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Водночас, судова колегія зазначає, що запропоновані Радою суддів України заходи носять рекомендаційний характер та не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судова колегія наголошує, що відповідно до статті 64 Основного Закону України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого карантину.
Крім того, станом на 13.05.2020 року жодних правових підстав для припинення діяльності суду зі здійснення правосуддя та розгляду судом справ на період карантину чинне законодавство не містить та додатково органами влади не визначено.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою розгляду справи у розумні строки, колегія суддів, обговоривши на місці вказані обставини дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення судового засіданні в режимі відеоконференції та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з такого.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначає, що конкурсні кредитори-кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Частиною 2 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника" чинній на момент розгляду спору судом першої інстанції, визначено, що мараторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011).
30.10.2012 судом введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено голову правління ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В.
Ухвалою суду від 22.05.2019 продовжено повноваження розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" у справі № 5021/2509/2011 арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича; керуючим санацією ПАТ "Сумихімпром" у справі № 5021/2509/2011 призначено керівника боржника Лазаковича Ігоря Васильовича ; провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" здійснювати із урахуванням особливостей провадження санації боржника його керівником відповідно до ст.53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продовжено строк процедури санації у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" на шість місяців до 22.11.2019.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
ПАТ "Сумихімпром" є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до звіту форми 10-ПІ за 2018 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" у 2018 році становила 4135 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 137, осіб. Разом з цим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 165 осіб.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місцч, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що особа із інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але має бажання працювати, має право бути зареєстроване у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Згідно із частиною першою та 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції чинній на 2012 рік), інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.
Відповідно до пункту 6 статті 7 зазначеного Закону, підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції від 08.07.2011 року) визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування та не супроводжується обов'язком за власні кошти створювати спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 року у справі № 21-95а13.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:
1. Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць.
Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" і розуміється як:
робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (частина друга статті 18 Закону).
Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування роботодавцями інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частина п'ята статті 19 Закону).
2. Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Частиною третьою статті 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Відповідно до пунктів 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 757, індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК і розробляється за участю інваліда.
З огляду на викладене, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда;
3. Забезпечення інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів;
4. Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення", державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;
Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (чинна станом на 2012 рік) встановлено, що підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
5. Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, підставою застосування адміністративно-господарської санкції є наявність адміністративно-господарського правопорушення - винного, протиправного невиконання чи неналежного виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших осіб.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". А саме, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, на виконання вимог Закону у 2018 році ПАТ «Сумихімпром» було створено 165 робочих місця для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями, що підтверджуються штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування інвалідів, що введено в дію з 01.01.2018 року, загальна кількість штатних одиниць - 165.
З наявних в матеріалів справи доказів вбачається, що протягом 2018 року ПАТ "Сумихімпром" повідомляло позивача про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 10-ПІ.
Крім того, ПАТ "Сумихімпром" щомісячно протягом 2018 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківський МСЕК, Сумську обласну громадську організацію інвалідів України "Поступ", Сумську обласну раду первинних організацій Українського фонду "Реабілітація інвалідів".
Згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень статей 18, 18 із значком 1 цього ж Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів і відсутності аналогічного обов'язку у підприємств, установ, організацій, а тому відповідальність останніх може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило нормативу робочих місць.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2018 році Сумським міським центром зайнятості на підприємство було направлено одну особу, а саме, ОСОБА_2 , яка відмовилася від працевлаштування, що підтверджується особистим підписом на направленні № 18501801030016001 від 30.11.2018.
Таким чином, як вже зазначалося, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування (постанова Верховного суду України від 02.04.2013 року у справі № 21-95а13).
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18 зазначеного Закону).
ПАТ «Сумихімпром» у 2018 році виділено 165 робочих місць згідно з нормативом за різними спеціальностями для працевлаштування інвалідів згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром". Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН останній інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, однак робочі місця при цьому залишились вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами.
Враховуючи те, що ПАТ «Сумихімпром» вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то й вина відповідача щодо не працевлаштування осіб з інвалідністю відсутня, у зв'язку з чим не має підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць та нарахування пені.
Тобто, незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з вини відповідача, тому на нього не може бути покладена відповідальність передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" через відсутність у діях відповідача складу правопорушення.
Аналогічну правову позицію про те, що тільки відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило норматив робочих місць викладено у постановах Вищого господарського суду України від 18.10.2012 у справі №22/5014/1115/2012 та постанові Вищого адміністративного суду України від 28.02.2013 по справі №К/9991/47316/11.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 020 518,79 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зокрема за нестворення 28 робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки в цій частині відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Що стосується вимог щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1812,31 грн., оскільки відсутні підстави для стягнення основної заборгованості, відповідно відсутні підстави для покладення відповідальності на боржника в якості стягнення пені.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1812,31 грн.
Згідно із статтею 56 Кодексу законів про працю України, оплата праці за неповний робочий день провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При неповному робочому часі, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівникові виплачується відповідна частина тарифної ставки.
Отже, враховуючи те, що а ні Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а ні Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю», а ні Кодексом законів про працю України не встановлено заборони на встановлення особам з інвалідністю неповного робочого часу відповідно до якого заробітна плата виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Таким чином відповідач у 2018 році виконав покладені на нього Законом обов'язки стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що виконання відповідачем зазначених обов'язків не звільняє його від сплати передбачених статтею 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарських санкцій суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.
Тобто, оскільки відсутні підстави для застосування до відповідача передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарських санкцій, відповідно відсутні й підстави для застосування передбаченої цією статтею пені за прострочення сплати цих санкцій.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду спору по суті, судом першої інстанції прийнято рішення, проте, оскільки даний спір розглядається в межах справи про банкрутство, то і процесуальні документи, прийняті за результатами розгляду спору по суті повинні відповідати процесуальним формам, які передбачені Законом про банкрутство (ухвали, постанови).
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 року у справі 925/1770/15, зазначене не є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення, проте повинно враховуватись при подальшому розгляді справи.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі № 920/385/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі №920/385/19 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 20.05.2020 року.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Б.М. Поляков
С.В. Сотніков