ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/1060/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто"
на рішення Господарського суду Херсонської області від „03" лютого 2020р., повний текст якого складено та підписано „03" лютого 2020р.
у справі № 923/1060/19
за позовом Приватного підприємства "Південькомунсервіс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто"
про стягнення 60 721 грн. 97 коп.,
головуючий суддя - Гридасов Ю.В.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області
Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
У грудні 2019 року Приватне підприємство "Південькомунсервіс" (далі - ПП "Південькомунсервіс") звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" (далі - ТОВ "Керуюча компанія Нове місто") в якій просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 60 721,97 грн., з яких: 59 925 грн. - основна заборгованість; 450,66 грн. - 3% річних, 346,31 грн. - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 2881,50 грн. - витрат на сплату судового збору.
Позов обґрунтований тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №2-04/19 від 19.04.2019 не виконав свого обов'язку щодо вчасної та у повному обсязі сплати за надані позивачем послуги, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість.
Крім того, разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої ПП "Південькомунсервіс" просило задовольнити вказану заяву та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ "Керуюча компанія Нове місто" в ПАТ АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 у розмірі 60 721,97 грн.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 року відмовлено у забезпеченні позову за заявою ПП "Південькомунсервіс".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.02.2020 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 59 925 грн. - основного боргу, 346,31 грн. з урахуванням індексу інфляції 450,66 грн. з урахуванням 3% річних та 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на умови укладеного між сторонами договору зазначив, що позивач довів належними і допустимими доказами обставину порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та наявність заборгованості за договором про надання послуг вивезення твердих побутових відходів №2-04/19 від 19.04.2019, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, а отже - задоволення позову в повному обсязі.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Керуюча компанія Нове місто" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 03.02.2020 року у справі №923/1060/19 та відмовити у позові ПП "Південькомунсервіс".
Скаржник не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції та вважає, що воно прийнято з порушенням норм процесуального права і тому має бути скасоване в апеляційному порядку.
За твердженням апелянта, господарський суд здійснюючи розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розглянув спір без виклику сторін, чим не надав відповідачу можливості своєчасно надати суду свої заперечення по суті позовних вимог та здійснювати захист власних інтересів у судовому засіданні, внаслідок чого судом прийнято необґрунтоване рішення про стягнення коштів та витрат по сплаті судового збору на користь позивача.
Крім того, скаржник зазначає, що згідно з п.2 резолютивної частини рішення по справі №923/1060/19 від 03.02.2020 року господарським судом вирішено стягнути на користь позивача 2881,50 грн. судового збору.
Разом з тим, виходячи із заявленої суми стягнення, позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн. Крім того. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 960,50 грн. за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.
При цьому, ухвалою господарського суду було відмовлено у забезпеченні позову за заявою ПП "Південькомунсервіс".
Таким чином, скаржник вважає, що позивачем було подано до суду завідомо необґрунтовану та безпідставну заяву про забезпечення позову у справі №923/1060/19, а тому стягнення з відповідача розміру судового збору за заявою, у задоволенні якої судом відмовлено, є порушенням прав відповідача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 відкрито провадження у справі №923/1060/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Керуюча компанія Нове місто" на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.02.2020 та ухвалено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Керуюча компанія Нове місто" на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.02.2020 у справі №923/1060/19 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
09.04.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ПП "Південькомунсервіс", в якому останнє просить апеляційну скаргу ТОВ «Керуюча компанія Нове місто» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 03 лютого 2020 року у справі №923/1060/19 без змін.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019 між ПП "Південькомунсервіс" (виконавець) та ТОВ "Керуюча компанія Нове місто" (замовник) укладено договір №2/04-19 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.
Згідно з п.1.1 договору виконавець зобов'язується надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів на міське сміттєзвалище від житлового фонду, що знаходиться на обслуговуванні замовника за адресою згідно дислокації (додаток №1), а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою
Для вивезення твердих побутових відходів використовується технічно справні контейнери, що належать виконавцю. Місця розташування контейнерів, необхідну кількість контейнерів для збирання ТПВ, а також графіку вивозу визначається замовником. (п.2.2. договору).
У відповідності до п. 2.3 договору вартість послуг з вивезення 1 куб.м. ТПВ становить 100,00 грн.
Щомісячна вартість наданих послуг розраховується за фактично виконані послуги, згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) (п.2.4.)
Плата за послуги здійснюється замовником на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який має бути сплачений замовником протягом 10 календарних днів. Замовник щомісяця здійснює 50% передоплату за послуги до 15 числа поточного місяця. У разі не надходження даних коштів на розрахунковий рахунок виконавця, послуги припиняються в односторонньому порядку до моменту надходження коштів. Якщо протягом 3 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) заперечень щодо його змісту не надійшло, він вважається прийнятим в повному обсязі. Оплата здійснюється в безготівкові формі (п.3.1, 3.2,3.3,3.4 договору).
Пунктом п.п. 4.2.2 встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно у встановлені договором терміни та в повному обсязі розраховуватись за отримані послуги з вивезення ТПВ.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п.6.1 договору).
Відповідно до п.7.3 у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством, що регулює дані правовідносини.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір діє з 20.07.2019 до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що між сторонами складалися акти здачі-приймання робіт (надання послуг) із зазначенням обсягу та вартості наданих послуг та виконавцем надавались рахунки для проведення замовником оплати послуг за складеними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), у тому числі: акт №ОУ-0000395 від 30.04.2019р. на суму 3 413,00 грн., акт №ОУ-0000519 від 31.05.2019р. на суму 16 425,00 грн., акт №ОУ-0000591 від 30.06.2019р. на суму 13 850,00 грн., акт №ОУ-0000758 від 31.07.2019р. на суму 25 975,00 грн., акт №ОУ-0000892 від 31.08.2019р. на суму 26 875,00 грн., акт №ОУ-0000966 від 30.09.2019р. на суму 14 150,00 грн.
Колегія суддів відзначає, що означені акти підписані представниками кожної сторони договору та скріплені печатками.
Відповідач, за твердженням позивача, всупереч договірним зобов'язанням за проведені роботи не розрахувався в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019р., де основна сума боргу склала 59 925 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованих позивачем 3% річних від основного боргу складає 450,66 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення складає 346,31 грн., що у загальному розмірі становить 60 721,97 грн.
Невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів, стало підставою для звернення ПП "Південькомунсервіс" з вказаним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.35-1 Закону України "Про відходи" поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.
Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.
Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів.
Житлові масиви і внутрішньо дворові території, дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів.
Перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами.
Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так у відповідності до наявних матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору про вивезення твердих побутових відходів надано відповідачеві послуги з вивезення твердих побутових відходів у період з квітня по вересень 2019 року, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт №ОУ-0000395 від 30.04.2019р. на суму 3 413,00 грн., акт №ОУ-0000519 від 31.05.2019р. на суму 16 425,00 грн., акт №ОУ-0000591 від 30.06.2019р. на суму 13 850,00 грн., акт №ОУ-0000758 від 31.07.2019р. на суму 25 975,00 грн., акт №ОУ-0000892 від 31.08.2019р. на суму 26 875,00 грн., акт №ОУ-0000966 від 30.09.2019р. на суму 14 150,00 грн., які підписані у тому числі й відповідачем (а.с. 14-18).
Проте відповідачем не виконано взятих на себе договірних зобов'язань та не сплачено у повному обсязі надані позивачем послуги, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 59 925,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019, який підписаний у тому числі й відповідачем (а.с.20)
Відповідачем не надано жодних заперечень до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірні періоди, як того вимагають правила п.3.3 договору.
З огляду на наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем, які не були спростовані ТОВ "Керуюча компанія Нове місто", судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість заявлених ПП "Південькомунсервіс" позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №2-04/19 від 19.04.2019, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачеві 3% річних та інфляційні витрати (а.с. 10-12).
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, вважає його арифметично вірним, згідно з якими загальна сума 3% складає 450,66 грн. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних витрат, колегія суддів вважає його арифметично вірним, згідно з яким загальна сума індексу інфляції становить 346,31 грн. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта з приводу того, що господарський суд здійснюючи розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розглянув спір без виклику сторін, чим не надав відповідачу можливості своєчасно надати суду свої заперечення по суті позовних вимог та здійснювати захист власних інтересів у судовому засіданні, внаслідок чого судом прийнято необґрунтоване рішення про стягнення коштів та витрат по сплаті судового збору на користь позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до приписів частин 3, 5 ст. 252 ГПК України (зі змінами та доповненнями), без проведення судового засідання. Крім того, учасникам справи, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, встановлено строк для надання суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань (п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі).
Разом з тим, відповідач, був належно повідомлений про строк подання відзиву та заяв по суті справи, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (вручено відповідачу 09.12.19 відповідно до наявного у справі повідомлення підприємства поштового зв'язку а.с. 54), не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, або інших заяв по суті спору.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника, яким було вказано, що господарський суд не надав відповідачу можливості своєчасно надати суду свої заперечення по суті позовних вимог та здійснювати захист власних інтересів у судовому засіданні, оскільки подання заперечень/відзиву та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні залежало виключно від суб'єктивної поведінки відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії. Будь-яких інших доводів скаржником суду наведено не було.
Щодо розподілу судових витрат в суді першої інстанції та доводів апелянта про помилковість стягнення з нього 2881,50 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом апеляційної інстанції при здійснені перегляду рішення господарського суду рішення встановлено, що позивачем при подані позовної заяви до господарського суду про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 60 721,97 грн. було сплачено судовий збір у розмірі 1921грн.
Крім того, позивачем було сплачено 960,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 60 721,97грн. та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2881,50 грн., які складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1921 грн. та судового збору у розмірі 960,50 за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та стягуючи з відповідача судовий збір у розмірі 2881,50, суд першої інстанції не звернув уваги, що ухвалою суду від 05.12.2019 відмовлено у забезпеченні позову за заявою ПП «Південькомунсервіс» про забезпечення позову.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 03.02.2020 року по справі №923/1060/19 зміні з викладенням п.2 резолютивної частини рішення в редакції суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 129 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Херсонської області від « 03» лютого 2020 року у справі № 923/1060/19 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
« 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" (адреса місцезнаходження: 73027, місто Херсон, вулиця Філатова, будинок 32-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40128589) на користь Приватного підприємства "Південькомунсервіс" (адреса місцезнаходження: 73009, місто Херсон, вулиця Робоча, будинок 82-А, офіс 32,; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 38044547) 59 925,00грн. основного боргу, 346,31грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 450,66грн. з урахуванням 3% річних, 1921 грн. витрат по сплаті судового збору».
В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 03.02.2020р. залишити без змін.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
„26" травня 2020 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький