Справа № 0427/5312/2012
№ 2/0427/3222/2012
03 жовтня 2012 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Дубовенко І.Г., при секретареві Гончаровій С.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпропетровська міська біржа нерухомості, Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування, -
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпропетровська міська біржа нерухомості, Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , в якому позивач просить суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 укладений 18.02.1999 року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_4 , як покупцем;
- визнати за позивачем право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18.02.1999 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрованого на Дніпропетровські міські товарній біржі за реєстраційним № 23-Н99, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_2 за 4233 гривень будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Зазначений договір купівлі-продажу 03.03.1999 року був зареєстрований у Новомосковському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 3281.
Після укладення та підписання договору ОСОБА_4 сплатила продавцю суму грошей визначену договором купівлі-продажу, а продавець, в свою чергу, передав їй у власність будинок та документацію на нього. Через правову необізнаність договір не було посвідчено нотаріально. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої як спадкоємцями першої черги - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у встановлений законодавством строк було подано заяву про прийняття спадщини, однак свідоцтва отримати вони не змогли у зв'язку з тим, що станом на 2005 рік договори купівлі-продажу, що не були нотаріально посвідчені не є підтвердженням права власності, тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
В судове засідання позивач не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, т.я. підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просить суд позов задовольнити.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені судом, про причини неявки суд не повідомили.
В зв'язку з неявкою сторін та інших учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом по справі встановлено, що 18.02.1999 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_2 за 4233 гривень будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору.
Вказаний договір було укладено та зареєстровано на Дніпропетровській міській біржі нерухомості, а також зареєстровано в БТІ в порядку встановленому законодавством.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис № 416 у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м.Новомосковську Новомосковського МРУЮ Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, згідно ст. 227 ЦК України (в редакції ЦК 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цих вимог тягне недійсність договору згідно ст. 47 ЦК України (в редакції ЦК 1963 року).
Таким чином, на той час мала місце конкуренція норм права.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на той час, громадянин набуває права власності внаслідок укладення угод, не заборонених законом, а згідно ст. 48 вказаного Закону власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції ЦК 1963 року) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Оскільки в судовому засіданні встановлено факт повного виконання спірного договору сторонами, факт неможливості оформлення угоди належним чином на сьогоднішній день, оскільки один з контрагентів - ОСОБА_4 - померла, то суд вважає за можливе визнати вказаний договір дійсним.
Судом по справі встановлено факт, що ОСОБА_1 є чоловіком, а ОСОБА_3 - сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернулися - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ст.ст. 1267, 1268 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , підлягають задоволенні частково, а саме в розмірі 1/2 частини. Право власності на іншу половину спадкового майна необхідно визнати за ОСОБА_3 .
Тому в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, ст. 47 ЦК України (в редакції ЦК 1963 р.), ст..ст. 1267, 1268 ЦК України, в редакції 2003 року, Законом України «Про товарну біржу», Законом України «Про власність», -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпропетровська міська біржа нерухомості, Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.
Визнати дійсним дійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 укладений 18.02.1999 року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_4 , як покупцем, який було зареєстровано на Дніпропетровській міські біржі нерухомості 18.02.1999 року за реєстраційним № 23-Н99.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.Г.Дубовенко