Єдиний унікальний номер 219/4380/17
Номер провадження 11-кп/804/767/20
20.05.2020р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Залізняк Р.М.
суддів Стародуба О.Г., Шигірта Ф.С.,
при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.
розглянувши у відкритому суд
овому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Бахмутська установа виконання покарань №6» Донецької області, з Деснянським районним судом м.Києва апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2020р., якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Донецької області, продовжено на шістдесят діб по 13.06.2020р. включно,
за участю обвинуваченого ОСОБА_1 ,
захисника Дуня В.В.,
прокурора Самедова Е.Х.,
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2020р. запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Донецької області, продовжено на шістдесят діб по 13.06.2020р. включно.
На ухвалу суду обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій він:
- вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною, постановлену з порушенням ст.ст. 22, 176-178, 183, 194 КК України та ст. 5 ЄКПЛ;
- зазначає, що суд не врахував, що не можна вважати належно обґрунтованими доводи обвинувачення, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами, не відповідають нормам КПК України та практиці ЄСПЛ; сторона обвинувачення не довела суду, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а суд в свою чергу без достатнього обґрунтування не взяв до уваги доводи обвинуваченого щодо необхідності зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, а зайняв позицію сторони обвинувачення;
- прохає скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою 3-й АДРЕСА_1 , із зобов'язанням носити електронний засіб контролю, з покладенням на нього певних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника Дуня В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченого та прохали її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та прохав залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення щодо продовження строку дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд послався на те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжких злочинів, один з яких характеризується значною суспільною небезпекою, яка полягає в спричиненні смерті іншій людині, та що, обвинувачений має реєстрацію за межами Донецької області, обвинувачується у вчиненні умисного злочину під час несення військової служби у ЗСУ, місце розташування військової частини, де він проходить службу, є мінливою, міцних соціальних зв'язків за місцем розгляду кримінального провадження він не має, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на інших учасників процесу, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином. Крім того наявність ризиків про перешкоджання обвинуваченим встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, вчинення ним нових правопорушень, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
На думку суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, не порушує процесуальні права обвинуваченого з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 289 КК України, за вказаним кримінальним провадженням відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового провадження в суді першої інстанції.
Обвинуваченому інкримінується те, що він 06.02.2017р. приблизно о 02-10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля кафе «Хуторок» по вул. Садова в м.Бахмут Донецької області, найняв для поїздки до тимчасового місяця дислокації військової частини В2970 в с.Васюківка Бахмутського району Донецької області, автомобіль служби таксі «Классное», марки ЗАЗ «SENS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , під керуванням водія - потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доїхавши на вказаному автомобілі до магазину № 13 в с.Васюківка АДРЕСА_2 , на грунті забруднення обвинуваченим блювотною масою салону автомобіля між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_3 раптово виник словесний конфлікт, під час якого, на грунті раптово виниклих непрязнених відносин, будучи невдоволеним поведінкою водія ОСОБА_3 , який вимагав від обвинуваченого покинути салон автомобіля, у обвинуваченого виник протиправний умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 .
Продовжуючи свої злочинні дії 06.02.2017р., приблизно о 03.05 год. обвинувачений, тримаючи в правій руці скляну пляшку зі спиртним напоєм ємкістю 0,5 л, реалізуючи свій злочинний намір направлений на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, використовуючи скляну пляшку, як знаряддя вчинення злочину, наніс вказаною пляшкою один удар в праву лобну діяльну голови потерпілого ОСОБА_3 спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, після чого доводячи свій протиправний умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_3 , обвинувачений витягнув його з водійського сидіння, перетягнувши на заднє пасажирське видіння та перевіз його до буд. АДРЕСА_2 , де на перехресті ґрунтової дороги в напряму ферми зупинився, витягнув тіло ОСОБА_3 до вказаного будинку, залишивши його без допомоги, після чого обвинувачений зник з місця скоєння злочину. Смерть потерпілого ОСОБА_3 настала 06.02.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті крововиливу у мозок обумовленого тупою травмою голови.
Продовжуючи свою злочинну діяльність 06.02.2017р. приблизно о 03-05 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину № 13 в с.Васюківка Бахмутського району Донецької області, у обвинуваченого виник протиправний умисел спрямований на незаконне заволодіння автомобілем марки ЗАЗ «SENS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 з метою приховування умисного вбивства ОСОБА_3 та перевезення його тіла до іншого місця.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений 06.02.2017р. приблизно о 03-05 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в салоні автомобіля марки ЗАЗ «SENS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , біля опору ЛЕП № 20 побачив в салоні вказаного вище автомобіля майно, яке належить водію ОСОБА_3 , де у обвинуваченого виник злочинний намір на незаконне таємне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, обвинувачений шляхом вільного доступу незаконно заволодів майном, яке належить потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 1 188, 05 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму, заволодівши майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився на їм на власний розсуд.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого керувався вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно обвинуваченого за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 289 КК України, який ґрунтується на пред'явленій підозрі, прийнято судом до розгляду та судовий розгляд триває.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Клопотання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що є підставою для продовження дії обраного запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що ухвала суду є необґрунтованою та незаконною, винесена з порушенням ст.ст. 22, 176-178, 183, 194 КК України та ст. 5 ЄКПЛ, не підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, колегією суддів суду першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу надано оцінку сукупності таких обставин, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, те, що обвинувачений вчинив умисний злочин під час несення військової служби у ЗСУ та місце розташування військової частини де він проходить службу є мінливою, відсутність міцності соціальних зв'язків обвинуваченого за місцем розгляду кримінального провадження, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на інших учасників процесу, іншим чином перешкоджанню кримінальному провадженню.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що суд не врахував те, що не можна вважати належно обґрунтованими доводи обвинувачення, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами, не відповідають нормам КПК України та практиці ЄСПЛ з прав людини; сторона обвинувачення не довела суду, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а суд в свою чергу без достатнього обґрунтування не взяв до уваги доводи обвинуваченого щодо необхідності зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, а зайняв позицію сторони обвинувачення є неслушними з огляду на таке.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Так, обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, тобто у вчиненні умисного протиправного діяння проти найвищої соціальної цінності, визнаної в Конституції Україні, а саме життя і здоров'я людини, яка охороняється державою.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999р. № 7рп, зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як «особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
У зв'язку з наведеним вище, позиція обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, не є виключною чи обов'язковою обставиною для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, або його зміни на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи викладе вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2020р., якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Донецької області, продовжено на шістдесят діб по 13.06.2020р. включно, залишити без задоволення.
Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2020р., якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Донецької області, продовжено на шістдесят діб по 13.06.2020р. включно, залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: