Справа № 758/535/20
Провадження № 33/824/1808/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Зубець Ю.Г.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
21 травня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Богатиренка О.І.
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 21 грудня 2019 року близько 22 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицькій, 10 г, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ніссан» з номерним знаком НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року та провадження щодо нього закрити. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що копію постанови він отримав 06 квітня 2020 року, саме з цієї дати апелянт мав можливість ознайомитися з текстом оскаржуваної постанови, відтак строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із постановою суду першої інстанції та вважає її такою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апелянт звертає увагу суду на те, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 надійшли до суду 11 січня 2020 року, однак суд першої інстанції прийняв рішення по справі в останній день накладення адміністративного стягнення.
Також ОСОБА_1 зазначає, що суд здійснив розгляд справи без його участі, при цьому його належним чином повідомлено не було про дату час та місце судового засідання.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав свідків, зокрема працівників поліції, які складали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та свідків, які засвідчували відмову від проходження огляду.
Крім того, суд в оскаржуваній постанові посилається як на доказ на відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, однак, як зазначає ОСОБА_1 , суд не досліджував вказаний відеозапис, оскільки він би побачив, що апелянт був в крові та позаду нього стояла швидка медична допомога, у зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_2 його побив.
ОСОБА_1 зазначає, що свідки, які були присутні при його відмові, є чоловіком та дружиною, а тому є зацікавленими особами.
Так, щодо подій які мали місце 21 грудня 2019 року, ОСОБА_1 пояснює, що він їхав по вул. Набережно-Хрещатицькій та здійснював маневр перелаштування з однієї смуги в іншу. Коли він зупинився на червоний сигнал світлофору, до нього підбіг свідок ОСОБА_2 , який до цього перебував в автомобілі, що рухався позаду нього та відбив дзеркало заднього виду, після чого ОСОБА_2 витягнув його з автомобіля та почав наносити удари в голову та інші частини тіла.
Апелянт вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає та вказує, що в той день він алкогольні напої не вживав, щодо млявої мови пояснює, що спілкується таким чином все свідоме життя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що позбавлення його права керування транспортним засобом не дасть йому можливості забезпечувати свою сім'ю.
Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в них відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення, ухваленого 20 березня 2020 року за його відсутності.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Богатиренка О.І., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 зазначає про те, що в суд першої інстанції справа надійшла 11 січня 2020 року, при цьому розгляд справи відбувся в останній день накладення адміністративного стягнення.
Так апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції після надходження справи двічі призначав дату судового засідання, однак ОСОБА_1 на жодне судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань про відкладення чи про поважність причин неявки до суду не направляв, відтак суд розглянув справу в межах строків передбачених ст. 38 КУпАП, зокрема в останній день тримісячного строку, протягом якого на винну особу може бути накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, належним чином не повідомив про дату, час та місце судового розгляду чим порушив його права.
Апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 336620 від 21 грудня 2019 року, ОСОБА_1 був ознайомлений з таким протоколом, про що свідчить його підпис в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності». Також, ОСОБА_1 було відомо про те, що такий протокол буде направлений до Подільського районного суду м. Києва, що також підтверджено його підписом у протоколі у відповідній графі.
Крім того, суд першої інстанції двічі направляв судові повістки на адресу, яку повідомив ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак повістки повернулись до суду.
Відтак, судом першої інстанції в повному обсязі вживались заходи для забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак ОСОБА_1 правом бути присутнім під час розгляду справи не скористався, тому суд вірно на підставі ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В доводах апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без виклику та допиту працівників поліції та свідків.
Так, суд першої інстанції приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 дослідив докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків та відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.
Вказані докази не містять розбіжностей та неточностей, відтак у допиті свідків та працівника поліції не було потреби, при цьому будь яких клопотань про виклик та допит свідків стороною захисту до суду направлено не було.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також міститься клопотання про виклик та допит свідків, однак в суді апеляційної інстанції сторона захисту заявила, що знімає дані клопотання, оскільки у виклику свідків немає потреби.
Доводи апелянта про упередженість свідків, оскільки вони є подружжям, з одним із яких у нього був конфлікт, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Крім того доказів, які б спростовували письмові показання свідків стороною захисту не надано, відтак відсутні підстави вважати, що відомості викладені у них не відповідають дійсності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не досліджував відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.
Апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованими.
Так, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, із якого вбачається, що ОСОБА_1 інспектор поліції в присутності двох свідків пропонував пройти огляд на стан сп'яніння, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження будь - якого огляду. Також на відеозаписі відображено, що позаду ОСОБА_1 знаходиться швидка медична допомога, а на самому ОСОБА_1 є пошкодження, однак зазначені події не є предметом розгляду суду у даному провадженні, оскільки дії особи, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 у цій частині не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 336620 від 21 грудня 2019 року складений у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а отже, відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, будь яких зауважень щодо його змісту апелянтом у протоколі не зазначено.
Крім того, зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а ознаки сп'яніння, зокрема млява мова, обумовлені тим, що він завжди так розмовляє.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №ОБ № 336620 від 21 грудня 2019 року, ОСОБА_1 інкриміноване саме порушення п. 2.5 ПДР України, тобто відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, що і відображено в оскаржуваній постанові.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що п. 2 Розділу І Інструкції передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відтак виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, навіть якщо вони обумовлені певними фізичними особливостями особи, є підставою для проведення огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, як того і вимагають вимоги КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Отже відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун