Справа № 755/3575/20 Головуючий у суді І інстанції Чех Н.А.
Провадження № 22-ц/824/6558/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
22 травня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 6 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, стягувач - ТОВ «Кредитні ініціативи».
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 6 березня 2020 року скаргу повернуто заявнику (скаржнику).
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при зверненні до суду заявником не долучено доказів, які мали підтвердити надіслання засобами поштового зв'язку та/або надання іншим учасникам справи копії скарги на дії приватного виконавця разом з додатками, що зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та відкрити провадження у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання вимог частини другої статті 183 ЦПК Україникопії скарги на дії приватного виконавця з додатками були надіслані сторонам, а саме: приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Кравцю В.В. та ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується наявністю квитанцій, копії яких додаються до апеляційної скарги.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 18 травня 2020 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання заперечення, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви (скарги) встановлені статтею 183 ЦПК України.
За приписами частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, стягувач - ТОВ «Кредитні ініціативи».
Скарга подана на стадії провадження з виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження у цивільній справі № 755/18241/14-ц, тобто в процесі здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Проте, всупереч вимогам частини другої статті 183 ЦПК України заявником не додано до скарги на дії приватного виконавця доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме: виконавцю і стягувачу, про що свідчить перелік додатків до скарги.
Встановивши указані обставини на підставі поданих заявником доказів, яким надана належна правова оцінка, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення скарги заявнику у відповідності до частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Посилання заявника на додані до апеляційної скарги копію квитанції АТ «Укрпошти» від 28 лютого 2020 року про відправлення рекомендованого листа ТОВ «Кредитні ініціативи» та копію рекомендованого повідомлення від 28 лютого 2020 року про вручення поштового відправлення приватному виконавцю Кравцю В.В . не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, адже на час вирішення питання про прийняття скарги до розгляду в розпорядженні суду першої інстанції не було даних доказів, а суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення на предмет законності та обґрунтованості саме на момент їх ухвалення.
Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК).
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Враховуючи, що заявником не наведено поважних причин, що об'єктивно перешкоджали йому додати при зверненні до суду зі скаргою докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), тобто всі наявні у нього письмові матеріали, а суд першої інстанції не може збирати докази з власної ініціативи, то долучені до апеляційної скарги докази не можуть бути покладені в основу судового рішення суду апеляційної інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про повернення скарги заявнику у зв'язку з невиконанням ним вимог частини другої статті 183 ЦПК України вірним.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що право ОСОБА_1 на оскарження дій приватного виконавця у даному випадку не порушено, оскільки він не позбавлений права або можливості звернутися до суду першої інстанції з такою скаргою повторно на підставі частини восьмої статті 185 ЦПК України якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції щодо повернення скарги заявнику постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 6 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Судді: Н.В. Ігнатченко
С.А. Голуб
Д.О. Таргоній