Справа № 755/397/20
Провадження № 33/824/1801/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Курило А.В.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
21 травня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю захисника Блохіної Н.В.
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 21 грудня 2019 року приблизно о 12 год. 30 хв., по Броварському проспекту, 32-Б, у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» з номерним знаком НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року та провадження щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що копію постанови він не отримував, про її існування дізнався 16 березня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи докази та постановив рішення, яке є необґрунтованим.
Апелянт звертає увагу суду на те, що працівник поліції, встановлюючи у нього ознаки алкогольного сп'яніння, зазначив про блідніть обличчя та тремтіння рук.
Проте, як зазначає ОСОБА_1 , у нього завжди обличчя є блідним, оскільки він хворіє на астму, а руки тремтіли від хвилювання через спілкування з поліцейськими, оскільки він не знав як правильно захищати свої права.
Звертає увагу суду на те, що він має водійські права з 2011 року та жодного разу не притягався до будь - якої відповідальності.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що всупереч вимог чинного законодавства, йому не видали направлення на огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не відсторонили від керування транспортним засобом та не вилучили транспортний засіб.
Також ОСОБА_1 зазначає, що всупереч вимог п. 10 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), в матеріалах справи відсутній акт про відмову від проходження огляду.
За таких обставин, апелянт вказує, що його не було направлено у встановленому законом порядку для проходження медичного огляду, не був складений відносно нього відповідний протокол за відмову від проходження такого огляду, не було складено акту про відмову від проходження огляду, його не було відсторонено від керування транспортним засобом, працівниками поліції порушено вимоги Інструкції, оскільки не дотримано процедури оформлення його результатів, що вказує на недопустимість доказів, зібраних в даному провадженні.
ОСОБА_1 підсумовує, що працівники поліції вимагали безпідставного проходження огляду на стан сп'яніння, за відсутності передбачених законом підстав, внаслідок чого необґрунтовано склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, за умови, коли вимога про проходження медичного огляду була безпідставною, а дії працівників поліції не відповідали вимогам закону.
Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в них відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення, ухваленого 24 січня 2020 року за його відсутності.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши пояснення захисника Блохіної Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 зазначає про те, що йому не було у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки в матеріалах провадження відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд.
Судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, із якого вбачається, що ОСОБА_1 інспектор поліції в присутності двох свідків пропонував пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки так і у закладі охорони здоров'я, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження будь - якого огляду, а отже підстави для видачі направлення для огляду у медичному закладі були відсутні.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає також, що працівники поліції всупереч вимог Інструкції не склали акт про відмову від проходження огляду.
Так, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що складання «акта про відмову від проходження огляду» не передбачено Інструкцією, а її п. 10 Розділу ІІ, на який посилається апелянт, стосується оформлення результатів проведеного огляду на стан сп'яніння водія.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що у протоколі не зазначено, що його було відсторонено від керування транспортним засобом, що вказує на недопустимість вказаного доказу.
Апеляційний суд вважає наведені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що у протоколі відсутній запис про відсторонення особи від керування транспортним засобом, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та визнання протоколу недопустимим доказом.
Так, наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 075525 від 21 грудня 2019 року складений у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а отже, відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, будь яких зауважень щодо його змісту апелянтом у протоколі не зазначено.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими також доводи апеляційної скарги про те, що ознаки алкогольного сп'яніння, які виявили працівники поліції, обумовлені тим, що ОСОБА_1 хворіє астмою, відтак поліцейські безпідставно пропонувати йому пройти огляд.
Так, апеляційний суд зазначає, що п. 2 Розділу І Інструкції передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відтак виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, навіть якщо вони обумовлені хворобливим станом особи, є підставою для проведення огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, як того і вимагають приписи ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім того, як вбачається із протоколу, у ньому наявний запис ОСОБА_1 у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», а саме «Почуваю себе добре, відмовився бо поспішаю».
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Отже відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун