Справа № 753/10179/18 Головуючий у суді першої інстанції: Мицик Ю.С.
Апеляційне провадження №: 22-ц/824/6623/2020 Доповідач: Гаращенко Д. Р.
20 травня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Гаращенка Д. Р.
суддів Невідомої Т. О., Пікуль А. А.
При секретарі Гавриленко М. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Ковальова Віктора Михайловича представника ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2020 про забезпечення позову у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2018 року Публічне Акціонерне Товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
28.01.2019 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва провадження у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» було зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Універсалбанк" про визнання кредитного договору № 068-2008-1749 від 28 травня 2008 року недійсним, та позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Універсалбанк" про визнання поруки припиненою.
18.02.2020 адвокат Чорний О.В. представник АТ «Універсал Банк» подав до суд першої інстанції заяву про забезпечення позову.
Зазначив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 068-2008-1749 від 28.05.2008, станом на день подачі позову, мають заборгованість у розмірі 231 487,08 доларів США.
Впродовж розгляду справи, відповідачі не виявляють інціативи щодо погашення заборгованості, а майно, що їм належить на момент виконання рішення суду по справі може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.
В забезпечення кредитного договору між ОСОБА_1 та АТ "Універсал Банк" було укладено договір поруки № 068-2008-1749-Р, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 068-2008-1749 від 28.05.2008.
В забезпечення кредитного договору між ОСОБА_2 та АТ "Універсал Банк" було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 . Згідно висновку про вартість майна від 11.09.2019 ринкова вартість вказаної квартири становить 73 400 доларів США. Відтак вартість предмету іпотеки є значно меншою ніж сума заборгованості.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка № 35 , за кадастровим № 3220880900:08:006:0384, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Заявник зазначив, що ОСОБА_1 може безперешкодно відчужити вказану земельну ділянку, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду, в зв'язку з чим представник ПАТ «Універсал банк» просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2020 провадження у справі було поновлено, заяву представника ПАТ «Універсал банк» про забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 19.02.2020 адвокат Ковальов В.М. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд задовольняючи заяву позивача обмежив право власності на майно не майнового, а фінансового поручителя, право вимоги до якого не підтверджено судом.
Апелянт вважає, що суд поставив сторони у нерівні майнові та процесуальні відносини.
Зазначив, що земельна ділянка, на яку суд наклав арешт не є спірним майном та не є заставою банку. Твердження позивача про те, що земельна ділянка може бути відчужена не підтверджуються доказами.
Апелянт звертає увагу, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 04.02.2020 ОСОБА_1 не є поручителем перед банком згідно договору поруки № 068-2008-1749-Р від 28.05.2008, як зазначав позивач 18.02.2020.
Апелянт стверджує, що позивач був обізнаний про рішення апеляційного суду від 04.02.2020 та свідомо ввів в оману суд першої інстанції при обґрунтуванні заяви про забезпечення позову.
Зазначив, що протягом 2018-2020 років ОСОБА_2 приймав участь у переговорах з банком, щодо механізмів погашення заборгованості, що спростовує доводи апелянта про ухилення ОСОБА_2 від виконання договору іпотеки та погашення заборгованості. Також Банк не надав пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову.
Апелянт вважає, що позивач не довів існування реальної загрози невиконання чи неналежного виконання можливого рішення суду.
29.04.2020 адвокат Чорний О.В. представник АТ КБ «Універсал Банк» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
У відзиві зазначив, що відсутність пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову не суперечить вимогам ЦПК України, оскільки законодавством не встановлено імперативної вимоги про необхідність зазначати конкретних варіантів зустрічного забезпечення позову.
Вказав, що ОСОБА_1 є поручителем за договорами поруки, зокрема 2016, 2013 років. Вартість предмета іпотеки складає 1 236 215 грн., та закріплена в українській валюті гривні, про що зазначено в договорі іпотеки від 2008 року.
Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджуються дійсними обставинами справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник ПАТ "Універсалбанк" заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення а ухвалу суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що АТ "Універсал Банк" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості через невиконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором № 068-2008-1749 від 28.05.2008.
Станом на день подачі позову заборгованість відповідачів складає 231 487,08 доларів США.
В забезпечення кредитного договору між ОСОБА_1 та АТ "Універсал Банк" було укладено договір поруки № 068-2008-1749-Р, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 068-2008-1749 від 28.05.2008.
В забезпечення кредитного договору між ОСОБА_2 та АТ "Універсал Банк" було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_3 . Однак згідно висновку про вартість майна від 11.09.2019 ринкова вартість вказаної квартири становить 73 400 доларів США. Вартість предмету іпотеки є значно меншою ніж сума заборгованості.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка № 35 , за кадастровим № 3220880900:08:006:0384, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, так, як невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо обмеження права власності на майно не майнового, а фінансового поручителя ОСОБА_1 оскільки за існуючими в матеріалах справи договорами поруки укладеними ОСОБА_1 після 2008 р. вона повністю несе відповідальність по боргам ОСОБА_2
Земельна ділянка, на яку суд першої інстанції наклав арешт є майном яке є відповідним забезпеченням вимог позивача.
Посилання апелянт на те, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 04.02.2020 ОСОБА_1 не є поручителем перед банком згідно договору поруки № 068-2008-1749-Р від 28.05.2008, не впливає на забезпечення позову оскільки крім цього договору поруки укладались і інше які не були визнанні недійсними.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином забезпечив вимоги позивача по спору про стягнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що враховуючи предмет спору, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката Ковальова Віктора Михайловича представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2020 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року.
Головуючий Д. Р. Гаращенко
Судді Т. О. Невідома
А.А. Пікуль