Справа № 204/5407/18
Провадження № 2/204/57/20
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
13 травня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Сокол К.А.,
за участю представника позивача адвоката Іванової О.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, -
У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, уточнивши позовні вимоги, просила:
-визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1633, укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої, що прийняв спадщину є ОСОБА_3 ;
-зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (номер запису 22111372).
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений за реєстровим № 1633 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. Вказана квартира була набута ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, укладеним 17 серпня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. за реєстром №1409. В той же час, на виконанні Чечелівського (Красногвардійського) відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходились невиконані станом на 14.07.2017 року виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та держави грошових сум, виконавчі документи були об'єднані у зведене виконавче провадження № 51880976 по стягненню з боржника ОСОБА_5 грошових коштів на користь ОСОБА_1 та інших. З метою ухилення від виконання вказаних судових рішень та приховування свого майна від примусової реалізації державною виконавчою службою, боржник ОСОБА_5 звернувся до Заводського районного суду м.Запоріжжя, рішенням якого від 18.07.2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було задоволено, рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 26.06.2015 року скасовано, в тому числі, було звільнено з-під арешту все майно ОСОБА_5 . Винесення Заводським районним судом м.Запоріжжя завідомо неправосудного рішення та видача його відповідачу ОСОБА_5 як такого, що набрало законної сили: надало можливість боржнику ОСОБА_5 з метою умисного невиконання судових рішень про стягнення з нього коштів, які набрало законної сили, терміново зняти всі обтяження з нерухомого майна та вже 17-18.08.2017 року переоформити право власності на 2 квартири та автомобіль БМВ Х-5 на іншу особу - ОСОБА_2 ; зазначене призвело до спричинення матеріальної шкоди в особливо великому розмірі як позивачці - стягувачу ОСОБА_1 , так і державному бюджету України у вигляді неотримання виконавчого збору та інших платежів. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 незаконне рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 18 липня 2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 26.06.2015 року було скасовано в повному обсязі. Вже 31.08.2017 року (через 14 днів) ОСОБА_2 передав право власності на квартиру АДРЕСА_1 наступній фізичній особі - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу. 08 червня 2018 року рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська по справі №204/7837/17 було, серед іншого, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 17 серпня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1409. У вказаному рішенні суд також дійшов висновку, що і Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 17 серпня 2017 року, і Договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , були направлені на ухилення від виконання рішень судів про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 . Між тим, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 при укладенні правочину були достеменно обізнані про те, що ця квартира належить ОСОБА_5 , цей правочин укладається з метою ухилення дійсного власника ОСОБА_5 від виконання рішень судів України, а також про наявність боргу ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 . Отже, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеній між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , підлягає визнанню недійсним, оскільки не відповідає вимогам ч.1,5 ст.203, ст.215 ЦК України. Укладені ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу прямо суперечать моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, що є порушенням вимог ч.1, 5 ст.203 ЦК України та за правилами ст.215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст.234 ЦК України. Також, позивачка вимушена ставити питання про застосування правових наслідків недійсності правочинів, які полягають в скасуванні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , тому, позивач вимушена звернутись до суду із зазначеною позовною заявою.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Іванова О.М. уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.
Відповідачі та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В судовому засіданні встановлено, що 12 листопада 2015 року Заводським районним судом м.Запоріжжя було видано виконавчий лист №332/1975/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості 53 169,75 доларів США, що на день винесення рішення за курсом Національного банку України відповідає 1 126 989 грн. 69 коп., з яких 32 000 доларів США безпідставно отриманих коштів та 21 169,75 доларів США процентів, та судові витрати в сумі 3 654 грн.
Крім того, 01 липня 2016 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист №204/8276/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованості за процентами за період з 28.04.2015 року по 23.02.2016 року у розмірі 180 539 грн. 34 коп., а також судового збору у розмірі 1 661 грн. 19 коп.
Отже, судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 існували правовідносини як кредитором і боржником. На теперішній час існують судові рішення, які набрали законної сили, та на підставі яких були видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_5 сум заборгованостей на користь ОСОБА_1 . Заборгованість за виконавчим листом №204/8276/15-ц, виданим 01 липня 2016 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська, та виконавчим листом № 332/1975/15-ц, виданим 12 листопада 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, боржником ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачена, у зв'язку з чим, вказані виконавчі листи перебувають на примусовому виконанні у Чечелівському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
18 липня 2017 року Заводським районним судом м. Запоріжжя по справі № 332/1975/15-ц було ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року по цивільній справі № 332/1975/15-ц, було задоволено; рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року по цивільній справі № 332/1975/15-ц - скасовано; в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення з останнього 53 169,75 доларів США (п'ятдесят три тисячі сто шістдесят дев'ять долари США 75 цента), що на день винесення рішення за курсом Національного банку України відповідає 1 126 989,69 грн., з яких 32 000 доларів США безпідставно отриманих коштів та 21 169,75 доларів США процентів - відмовлено; судові витрати в сумі 3 654,00 грн. стягнуто з позивача ОСОБА_1 ; зобов'язано позивача ОСОБА_1 повернути відповідачу ОСОБА_5 всі стягнуті з нього грошові кошти під час виконання судового рішення у зведеному виконавчому провадженні № 51880976, в тому числі й грошові кошти, отримані внаслідок реалізації його майна з електронних торгів, а саме: квартири АДРЕСА_5 , в сумі 666 195,00 грн. Крім того, вказаним рішенням суду було звільнено з-під арешту все майно ОСОБА_5 : все нерухоме майно:
1) квартиру АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_5 на правах приватної власності, виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 10218806 від 30.06.2015 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 47925576, виданий 23.06.2015, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Греков А.В.;
2) квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 на правах приватної власності, виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077481 від 28.09.2011 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 28941065, виданий 27.09.2011, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, старший державний виконавець Півень С.В.;
- виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077504 від 28.09.2011 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 28941065, виданий 27.09.2011, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, старший державний виконавець Півень С.В.;
- виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077502 від 27.09.2011року, накладений на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська серія та номер 2-2317/2011, видана 19.09.2011.;
- виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077479 від 27.09.2011року, накладений на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська серія та номер 2-2317/2011, видана 19.09.2011.;
- виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12063642(спеціальний розділ) від 16.11.2015 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 49362728, виданий 16.11.2015, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Греков А.В.;
- виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 10218072 (спеціальний розділ) від 30.06.2015року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 47925576, виданий 23.06.2015, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Греков А.В.; опис предмета обтяження: прим. АДРЕСА_7 .
Все рухоме майно, в тому числі: - автомобіль марки BMW- X5 2007 року випуску чорного кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 на правах приватної власності, виключивши запис про арешт рухомого майна з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна за №15655094 від 11.01.2016 року, підставою якого стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 49362728, 16.11.2015, старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Грекова А.В.
Отже, з викладеного вбачається, що станом на 18 липня 2017 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належало наступне майно: квартира АДРЕСА_8 ; квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль марки BMW-X5, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке було заарештовано у зв'язку з відкритими у відношенні нього виконавчими провадженнями та численними судовими справами.
Після ухвалення Заводським районним судом м.Запоріжжя вищевказаного рішення від 18 липня 2017 року та звільнення з-під арешту всього майна ОСОБА_5 , останній, достовірно знаючи про наявність судових рішень, які набрали законної сили та його обов'язок на підставі цих рішень сплатити заборгованість на користь ОСОБА_1 , наявність відкритого у відношенні нього досудового розслідування за ч.1 ст.382 КК України за невиконання рішення суду, та розуміючи, що на належне йому рухоме та нерухоме майно державним виконавцем може бути звернуто стягнення за борговими зобов'язаннями ОСОБА_5 шляхом продажу його майна на торгах, вирішив терміново відчужити все належне йому майно.
Так, вже 17 серпня 2017 року між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 140 (а.с. 17-18).
З рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17 (а.с. 21-28), яке набрало законної сили 03 квітня 2019 року, вбачається, що 17-18 серпня 2017 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу продав все належне йому майно, а саме квартири АДРЕСА_4 АДРЕСА_8 , а також автомобіль BMW-X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , одній особі - відповідачу ОСОБА_2 .
Після цього, відповідач ОСОБА_2 через незначний проміжок часу, а саме через 14 днів, здійснив подальший продаж придбаного ним у ОСОБА_5 майна іншій особі.
Так, вже 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_6 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1633 (а.с. 19).
Отже, на теперішній час ОСОБА_4 , (померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_3 ) зареєстрована власником квартири АДРЕСА_10 .
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 332/1975/15-ц було скасовано в повному обсязі; заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим, було залишено без задоволення (а.с. 14-16).
Оскільки рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 332/1975/15-ц судом апеляційної інстанції було скасовано, то як наслідок і всі записи про обтяження майна ОСОБА_5 , що були вилучені з Державних реєстрів обтяжень майна на підставі вказаного рішення суду, продовжили зберігати свою чинність, однак майно ОСОБА_5 вже було відчужено іншим особам.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі старшого державного виконавця Марінеско Андрія Вікторовича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та автомобіля, зобов'язання поновити державну реєстрацію права власності за попереднім власником. Серед іншого, було також визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 17 серпня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 1409 (а.с. 21-28).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 8 червня 2018 року було залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі №204/7837/17 суд вважав встановленим той факт, що ОСОБА_5 на момент укладення договорів купівлі-продажу від 17 та 18 серпня 2017 року було достовірно відомо про існування боргу перед ОСОБА_1 у значному розмірі, у зв'язку з чим ОСОБА_5 , передбачаючи настання негативних для себе наслідків у вигляді виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на його рухоме та нерухоме майно, з метою приховати вказане майно від звернення стягнення на вказане майно в процесі здійснення виконавчих дій, відчужив належне йому на праві власності майно одній особі - ОСОБА_2 . Суд також прийшов до висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу були укладені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з метою приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов'язання, без наміру створення правових наслідків, обумовлених вказаними договорами.
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , підлягає визнанню недійсним, так як не відповідає вимогам ч. 1, 5 ст. 203, 215 ЦК України, а також посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 та померла ОСОБА_4 (спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_3 ) є особами, які допомагали ОСОБА_5 ухилитись від виконання судових рішень, що набрали законної сили, тобто не є добросовісними та реальними набувачами його майна, ОСОБА_1 у липні 2018 року вирішила звернутись до суду з даним позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , а також про скасування державної реєстрації права власності.
Відповідно до частини статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Верховний Суд зауважив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб'єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред'явлення іншої.
Очевидно, що якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов'язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо контрагент власника за недійсним правочином здійснив потім відчуження отриманої від власника речі третій особі, то у відносинах з таким новим набувачем колишній власник, або суб'єкт іншого речового права, може використовувати тільки речово-правові способи захисту, бо вони не перебували у договірних (зобов'язальних) відносинах один з одним.
У окремих випадках колишні власники, або суб'єкти іншого речового права отримавши відмову в задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення їм майна, що перебуває у нових власників, які придбали його в результаті правочинів, оспорюють самі ці правочини, посилаючись на недійсність першого правочину з ланцюжка таких правочинів.
Проте застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам в результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у статті 388 ЦК України, що є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 712/15369/12.
У справі, рішення якої є предметом перегляду, позивач заявляє зобов'язальну по суті вимогу (про реституцію речі) на підставі визнання недійсною угоди (купівлі-продажу), тоді як у цих цілях йому надано право на віндикаційний (речово-правовий) позов.
Прикметно зазначити, що застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення свого майна (віндикації) забезпечить захист прав та інтересів не тільки власника майна, а й добросовісних набувачів, які є також учасниками цивільного обороту. В іншому разі для широкого кола добросовісних набувачів, які виявили при укладенні договорів добру волю, розумну обачність, буде існувати ризик неправомірної й несправедливої втрати майна, яке може бути витребувано у них у порядку реституції. Така незахищеність прав добросовісних набувачів суперечить Конституції України та свободі договору.
Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 17 серпня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1409.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу, що укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , предметом якого є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки судом визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року, то наступний договір купівлі-продажу від 31 серпня 2017 року автоматично є недійсним і визнання його таким, судовим рішенням не передбачено.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект.
Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини (далі - Суд) вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Таким чином, узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не мав права відчужувати квартиру АДРЕСА_3 , проте у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач наділений правом витребувати майно від добросовісного набувача без визнання за рішенням суду першого та наступних правочинів недійсними, оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація).
За такого обраний позивачкою спосіб захисту цивільного права та інтересу шляхом визнання недійсним укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору купівлі - продажу спірної квартири не є належним способом захисту у даних правовідносинах.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для задоволенню вказаних позовних вимог та вимог про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності, як похідної не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 203, 215, 234, 388 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Н.В. Токар