Єдиний унікальний №334/327/20 Головуючий в 1 інст. Добрєв М.В.
Провадження №33/807/243/20 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст. 173 КУпАП
13 травня 2020 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Артеменка Є.А., потерпілого ОСОБА_2 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього та його захисника - адвоката Артеменко Є.А. на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учня ЗНВК82, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 119,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн.
Згідно з постановою суду, 14 січня 2020 року по вул.Звенигородський, б.16 в м.Запоріжжі, неповнолітній ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, пошкодив автомобіль ВАЗ2114, д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме : розбив вікно, стрибав на капоті.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат Артеменко Є.А та ОСОБА_1 просять вказану постанову суду скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП.
Зазначають, що матеріали справи не містять жодних пояснень громадян, які б могли підтвердити, що саме ОСОБА_1 вчинив дії, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
В даному випадку наявність самого по собі процесуального документу - протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за відсутності доказів, не вказує безпосередньо на вчинення правопорушення з боку ОСОБА_1 . При цьому, в протоколі відсутнє посилання на будь-яких свідків вказаного правопорушення, а суд позбавлений можливої самостійно встановлювати та знаходити зазначених осіб.
Вищевикладене свідчить про те, що співробітником поліції під час складення адміністративного протоколу не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи суд першої інстанції суто формально поставився до розгляду справи, не врахував пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не врахував відсутність будь-яких доказів вини ОСОБА_1 ,не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Заслухавши особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Артеменка Є.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та вказав на те, що діями ОСОБА_1 йому спричинено збитки на суму понад 23 000 грн; перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню питання: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Всупереч вказаним вимогам закону, суд в достатній мірі не з'ясував всіх обставин справи, не перевірив докази, які наявні в матеріалах справи та не дав цим доказам належної оцінки.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП, суд першої інстанції не врахував тих обставин, що згідно з положеннями ч.2 ст.9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що інспектором СЮП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Ковальовою А.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП. У протоколі зазначено, що 14 січня 2020 року у м.Запоріжжі по вул.Звенигородській,16 неповнолітній ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, пошкодив автомобіль ВАЗ2114, д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме : розбив вікно, стрибав на капоті, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду вивчені додані до вказаного протоколу матеріали та встановлено таке.
Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14 січня 2020 року, ОСОБА_2 просить органи поліції вжити заходів до невідомого, який 14 січня 2020 року пошкодив його автомобіль ВАЗ2114, д/н НОМЕР_1 , а саме: розбив вікна, зламав бокове дзеркало, зім'яв капот (а.с.2).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , останній зазначив про те, що під час розпивання спиртних напоїв зі своїм роботодавцем на ім'я « ОСОБА_3 », між ними стався словесний конфлікт, в ході якого він з хуліганських мотивів розбив вікна автомобіля останнього. Про події, які відбувалися під час розпивання спиртних напоїв, точно сказати нічого не може. В той момент з ним знаходилась його знайома - ОСОБА_4 (а.с.3).
При апеляційному розгляді ОСОБА_1 повністю відмовився від вказаних пояснень та вказав на те, що ніякого конфлікту в нього з потерпілим не було, він просто гуляв увечері зі своєю подругою біля будинку, де мешкає потерпілий, будь-який автомобіль не пошкоджував, претензії до нього безпідставні.
Відповідно до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 від 14 січня 2020 року, останній зазначив про те, що він вийшов до під'їзду будинку, де він проживає, для улагодження конфлікту, який стався між його знайомим та незнайомим. Коли між останніми конфлікт був вичерпаний, незнайомець, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, почав чіплятися до нього, після чого почав бити його автомобіль (а.с.4).
При апеляційному розгляді потерпілий надав зовсім інші пояснення, вказавши на те, що він в той день перебував вдома, йому зателефонувала сусідка з 9-го поверху на ім'я ОСОБА_5 та повідомила, що його машину б'є якийсь «малолітка». Коли він вийшов на вулицю, то побачив, що хлопець, яким виявився ОСОБА_1 , б'є по його машині цеглою. Коли хлопець побачив його, то почав тікати. На місці події було багато свідків. Викликали поліцію. Поліцейські наздогнали ОСОБА_1 та доставили його на місце події. Останній визнав, що саме він побив його машину. ОСОБА_1 був в неадекватному стані - напевно у стані наркотичного сп'яніння, але на медичний огляд його не повезли, т.я. проти цього заперечували батьки останнього. Поліцейські здійснювали огляд його автомобіля. Цеглини були навіть в салоні автомобіля. В подальшому, окрім як до апеляційного суду, його нікуди не викликали і доля справи йому була не відома. В подальшому за його ініціативою здійснено оцінку завданої йому шкоди.
Потерпілий ОСОБА_2 надав апеляційному суду копію звіту №8 про проведення оцінки колісного транспортного засобу ВАЗ-21144, державний номер НОМЕР_1 , згідно з яким, вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складників становить: 23138,75 грн, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті його пошкодження, становить 19495,26 грн.
Отже, згідно з матеріалами справи унаслідок правопорушення, потерпілому завдано матеріальних збитків, які пов'язані з пошкодженням його автомобілю.
Пошкодження автомобілю зафіксовані на фото, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
В той же час, статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність лише за дрібне хуліганство.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається в нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Таких обставин в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 не зазначено.
В той же час, в зазначеному протоколі міститься інформація про те, що ОСОБА_1 пошкодив автомобіль, розбив вікна, стрибав на капоті.
У зв'язку з цим, потерпілий ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішення в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, за вказаною заявою не прийнято. Належного розслідування обставин справи не здійснювалось, а замість цього відносно ОСОБА_1 складено вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення про дрібне хуліганство.
Разом з цим, згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 №10, як дрібне хуліганство правопорушення можливо кваліфікувати лише тоді, коли таке правопорушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, тощо.
Відповідно до приписів п.п.15,17 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, є неприпустимим застосування заходів адміністративного стягнення, передбаченого ст.173 КУпАП, щодо осіб, дії яких містять ознаки злочинів (самоправство, завдання побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень) або проступків, що не є дрібним хуліганством; установивши при розгляді матеріалів про дрібне хуліганство в діях особи ознаки злочину, суддя має закрити провадження за ст. 173 КУпАП і направити ці матеріали прокурору для вирішення питання про порушення кримінальної справи та організації її розслідування.
Викладене узгоджується з вимогами ст.253 КУпАП України.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, не з'ясував, наявні докази не проаналізував та свої висновки, викладені в оскаржуваній постанові, належним чином не вмотивував.
У зв'язку з цим, вказана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою та підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі ст.253, ч.2 ст.284 КУпАП, з передачею матеріалів справи прокурору для прийняття рішення, передбаченого кримінальним процесуальним законодавством України.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а доводи сторін щодо обставин справи мають ретельно перевірятися в порядку, визначеному КПК України.
Керуючись ст.253,ч.2 ст.284, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника - адвоката Артеменко Є.А. та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10березня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173 КУпАП скасувати.
Направити матеріали даної справи про адміністративне правопорушення прокурору Запорізької області для прийняття рішення, передбаченого кримінальним процесуальним законодавством України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 334/327/20