Справа № 202/1634/20
Провадження № 1-кс/202/3403/2020
Іменем України
12 травня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про відвід слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року, -
29.04.2020 року адвокат ОСОБА_3 звернулася в інтересах ОСОБА_5 до суду з заявою про відвід слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року.
В обґрунтування поданої заяви адвокат ОСОБА_3 зазначила, що слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом того, що 16.03.2020 року, приблизно о 18:58 год., водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN LT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи на території тупику маршрутних таксі, розташованого за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 12, де, здійснюючи рух по колу ліворуч для зайняття свої черги, при здійсненні останнього повороту ліворуч допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ОСОБА_6 , який рухався справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, в результаті ДТП ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
28.04.2020 року, перебуваючи в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська на розгляді заяви сторони захисту, слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 повідомив її, заявника, щоб вона, як захисник ОСОБА_5 , передала останньому, що до нього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте на даному етапі досудового розслідування по кримінальному провадженню №12020040000000263 від 16.03.2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_5 є свідком, який за першим телефонним викликом з'являється до слідчого, є єдиним годувальником в родині, має постійне місце роботи та адресу мешкання, на даний час піддається кримінальному переслідуванню за неумисний, але тяжкий злочин.?
Вищевказані дії слідчого за своєю природою є свавільними, що свідчить про його упередженість та протиправність під час проведення досудового розслідування кримінального проваджені № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ч. 2 ст. 286 КК України.
Про упередженість слідчого свідчить також та обставина, що стороною захисту ОСОБА_5 для встановлення верховенства права та об'єктивної істини по справі подано певні клопотання про проведення слідчих дій, проте вказані клопотання у протиправний спосіб не розглядаються належним чином, по ним не виносяться мотивовані постанови, що є по суті свавільною дією, з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 ст.221 КПК України.
Таким чином, проаналізувавши поведінку слідчого СУ ГУНП Дніпропетровській області ОСОБА_4 , з урахуванням вищевикладених обставин видно, що останній грубо порушує вимоги КПК України, навмисно не здійснюючи дії, направлені на встановлення об'єктивних обставин справи та верховенства права, усуваючи вірогідність встановлення невинуватості ОСОБА_5 в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 286 КК України, чим грубо порушує право на захист, що свідчить про явну упередженість вказаного слідчого та є безумовною підставою для його відводу.
Тому заявник просила відвести слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час розгляду заяви про відвід адвокат ОСОБА_3 підтримала заяву і просила її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, зважаючи на її необґрунтованість та безпідставність, оскільки ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні має статус свідка та не є стороною кримінального провадження.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши заяву із доданими до неї матеріалами, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 здійснює досудове розслідування в даному кримінальному провадженні.
Стаття 77 КПК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Оцінюючи доводи щодо відводу слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , приймаючи до уваги, що вони зводяться до незгоди з процесуальними діями слідчого під час досудового розслідування, вважаю, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року.
Інших обставин, які б свідчили про упередженість та суб'єктивність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 ,під час досудового розслідування у кримінальному провадженні заявником не надано та слідчим суддею не встановлено.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).
Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінгайзен проти Австрії»).
Гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з практикою Європейського суду з прав людини користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину, зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні (рішення у справі «Сервес проти Франції»).
Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов'язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
Отже, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що обвинуваченим (підозрюваним) у вчиненні кримінального правопорушення є особа, відносно якої фактично розпочато досудове слідство, з моменту офіційного доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння.
Згідно з частиною 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 зазначеного Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Набуття особою, відносно якої розпочато досудове розслідування, прав підозрюваного Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема статтями 276-279 КПК України, не врегульоване.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 не повідомлено про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України.
Більш того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 викликався до слідчого для здійснення його допиту та був допитаний разом з іншими особами в статусі свідка. Інших слідчих дій, передбачених діючим законодавством України, які б давали підстави вважати, що відносно ОСОБА_5 проводиться досудове розслідування, не здійснювалось.
Таким чином, в кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року ОСОБА_5 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3 , має статус свідка, який відповідно до ст.ст. 65, 66 КПК України не є стороною кримінального провадження та не наділений правом заявляти відводи слідчому.
Керуючись ст.ст. 77, 80, 81, 372 КПК України,
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про відвід слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 рокувідмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1