Справа № 202/1634/20
Провадження № 1-кс/202/3464/2020
Іменем України
12 травня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Адвокат ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_5 зі скаргою бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В обґрунтування скарги вказує, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Дане кримінальне провадження розслідується за фактом наїзду на пішохода ОСОБА_6 автомобілем «VOLKSWAGEN LT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 .
Вказане кримінальне переслідування за ст. 286 КК України здійснюється за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Таким чином, кримінальне переслідування здійснюється саме відносно ОСОБА_5 , хоча останній ще не на набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному проваджені, однак є особою відносно якої фактично здійснюється кримінальне переслідування.
Більш того, з Єдиного державного реєстру судових рішень України відомо, що в ході досудового розслідування встановлено, що 16.03.2020 року, приблизно о 18:58 год., водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN LT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи на території тупику маршрутних таксі, розташованого за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 12, де, здійснюючи рух по колу ліворуч для зайняття свої черги, при здійсненні останнього повороту ліворуч допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ОСОБА_6 , який рухався справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.
Так, саме по кримінальному провадженню № 12020040000000263 від 16.03.2020 року слідчим призначаються експертизи (автотехнічна, судово-медична тощо), в яких в першу чергу досліджуються питання визначення винуватості саме ОСОБА_5 під час події ДТП 16.03.2020 року.
Вищевикладене підтверджує факт кримінального переслідування ОСОБА_5 .
В свою чергу, нею, заявником, 21.04.2020 року, як представником ОСОБА_5 , слідчому СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 в порядку ст. 221 КПК України було подано клопотання про проведення певних слідчих дій та надання інформації з метою встановлення об'єктивної істини та верховенства права по справі.
27.04.2020 року вона отримала відповідь в канцелярії СУ ГУНП в Дніпропетровській області, що ОСОБА_5 є свідком та не може заявляти клопотання, оскільки він не є стороною кримінального провадження.
Виходячи із норм кримінально-процесуального закону, по клопотанню, зокрема іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника, слідчий або прокурор повинен виконати вимоги ст. 220 КПК України, оскільки у разі не розгляду у передбачений законом строк клопотання потерпілого, у останньої настає право оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора до слідчого судді, який у відповідності до положень ст. 3 ч. 1 п. 18 КПК України здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Виходячи з дослівного тлумачення норми ст. 220 КПК України, слідчим або прокурором повинна прийматися постанова про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання.
Оскільки слідчим прийнято лист-повідомлення, а не постанову, вказане свідчить про наявність протиправної бездіяльності слідчого та грубе порушення вимог ст. 220 КПК України.
За таких обставин, заявник вважає дії слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 протиправною бездіяльністю, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій - розгляді клопотання сторони захисту ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12020040000000263 від 16.03.2020 року.
Тому заявник просила визнати протиправною бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій - розгляді її клопотання по кримінальному провадженню № 12020040000000263 від 16.03.2020 року, з покладанням на слідчого СУ обов'язку розглянути по суті зазначене клопотання від 21.04.2020 року з прийняттям законного та обґрунтованого процесуального рішення, повідомлення ОСОБА_5 чи його представника про прийняте рішення у встановлений КПК України строк та спосіб.
У судовому засіданні заявник скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні.
Слідчий у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, оскільки ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні має статус свідка, не є стороною кримінального провадження та не має права заявляти клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 України.
21.04.2020 року адвокат ОСОБА_3 звернулася в інтересах ОСОБА_5 до слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 з клопотанням про призначення посмертної судово-медичної експертизи щодо вмісту в біоматеріалах померлого ОСОБА_6 речовин, лікарських препаратів та інших біологічних або психотропних сполук, що можуть призводити до зниження уваги, реакції і усвідомлення значення своїх дій та керувати ними, за вихідним номером 3Ш-13/04-20 від 21.04.2020 року.
Відповідно до листа слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23.04.2020 адвокату ОСОБА_3 повідомлено, що ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12020040000000263 від 16.03.2020 року було допитано в якості свідка, який скористався своїм правом, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України. Також повідомлено, що адвокат, правовою допомогою якого користується свідок, не може у кримінальному провадженні заявляти клопотання, оскільки він не є стороною кримінального провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).
Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінгайзен проти Австрії»).
Гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з практикою Європейського суду з прав людини користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину, зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні (рішення у справі «Сервес проти Франції»).
Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов'язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
Отже, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що обвинуваченим (підозрюваним) у вчиненні кримінального правопорушення є особа, відносно якої фактично розпочато досудове слідство, з моменту офіційного доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння.
Згідно з частиною 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 зазначеного Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Набуття особою, відносно якої розпочато досудове розслідування, прав підозрюваного Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема статтями 276-279 КПК України, не врегульоване.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 не повідомлено про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України.
Більш того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 викликався до слідчого для здійснення його допиту та був допитаний разом з іншими особами в статусі свідка. Інших слідчих дій, передбачених діючим законодавством України, які б давали підстави вважати, що відносно ОСОБА_5 проводиться досудове розслідування, не здійснювалось.
З огляду на зазначене, враховуючи, що клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про призначення судово-медичної експертизислідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 було розглянуте у встановлений ст. 220 КПК України строк, про що свідчить відповідь слідчого від 23.04.2020 року, якою повідомлено, що ОСОБА_5 в кримінальному провадженні має статус свідка та не наділений правом заявляти клопотання в кримінальному провадженні, оскільки він не є стороною кримінального провадження, приходжу до висновку про відсутність підстав для зобов'язання слідчого повторно розглянути вказане клопотання, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 12020040000000263 від 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1