Справа № 202/496/20
Провадження № 1-кс/202/2565/2020
09 квітня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_3 про передачу речових доказів на зберігання у кримінальному провадженні № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_3 про передачу речових доказів на зберігання.
Згідно з клопотанням в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що гр. ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області із заявою про факт укладення попереднього договору від 22.01.2017 року із гр. ОСОБА_5 щодо укладення договорів купівлі-продажу квартир за адресою: АДРЕСА_1 , №№ 34, АДРЕСА_2 , а також договору завдатку, відповідно до умов якого ним передано останньому грошові кошти за купівлю в майбутньому вказаних об'єктів нерухомості вартістю 2 278 739 грн. Після укладення зазначених договорів він дізнався про наявність невирішеного спору, який перебував в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/3523/17), за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , на підставі заочного рішення якого від 16.06.2017 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 201,4 м2), яке в подальшому було скасовано 04.09.2017 року, а ухвалою від 24.10.2017 року позовні вимоги залишено без розгляду.
В ході проведення досудового розслідування у зазначеному провадженні було витребувано відомості із БТІ ДМР, відповідно до яких в матеріалах інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 , міститься рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 28.07.2011 року (справа № 2-8459/11) про визнання за ОСОБА_8 права власності на квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа 201,4 м2).
Невідповідність даних, зазначених в ухвалі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/3523/17) щодо наявності в матеріалах справи договору від 16.11.2007 року № 35Г про перехід прав від ОСОБА_8 до ОСОБА_7 , визначених договором інвестування від 10.01.2005 року (договір інвестування житлового будівництва між ОСОБА_8 та ПП «Центр міста»), та даних рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.07.2011 року (справа № 2-8459/11), викликали сумніви в законності дій по реєстрації права власності нерухомого майна, а також в його намаганні подальшого відчуження нерухомого майна.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначене нерухоме майно - квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі поділу об'єкту нерухомості від 20.12.2017 року відповідно до права власності на майно, визначеного договором купівлі-продажу серії та номеру 6939, посвідченим 26.07.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 ; квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі поділу об'єкту нерухомості від 20.12.2017 року відповідно до права власності на майно, визначеного договором купівлі-продажу серії та номеру 6939, посвідченим 26.07.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 .
В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 202/3523/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним попереднього договору оренди, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності. Заочним рішенням від 16.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено та визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 (загальною площею 201, 4 м2), у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 відмовлено.
10.07.2017 року на підставі заочного рішення суду ОСОБА_7 зареєстровано одноосібне право власності на зазначене у рішенні майно - квартиру АДРЕСА_3 (загальною площею 201, 4 м2), а 26.07.2017 року об'єкт нерухомості продано ОСОБА_5 , який 20.12.2017 року даний об'єкт нерухомості розділив на два об'єкти: квартиру АДРЕСА_3 (площею 119 м2) та квартиру АДРЕСА_3 (площею 76, 7 м2).
Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 скасовано 04.09.2017 року в подальшому ухвалою від 24.10.2017 року позовні вимоги позивача та відповідача у справі залишено без розгляду.
Відповідно до вимог ЦПК України (в редакції на момент ухвалення рішення) скасування заочного рішення суду у цивільному провадженні та залишення позовних вимог без розгляду є підставою для скасування наслідків, які настали для будь-кого, а саме є підставою для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яку було здійснено на підставі заочного рішення суду. До часу вирішення справи в загальному порядку майно повинно бути арештовано для запобігання переходу його у власність інших осіб.
Однак ОСОБА_7 , набувши право власності на вищевказану квартиру на підставі заочного рішення суду, 26.07.2017 року уклав договір купівлі-продажу та продав вищевказану квартиру ОСОБА_5 за 109 999 грн.
Відповідно до заяви представника ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_10 від 10.05.2018 року ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) визнано потерпілим у кримінальному провадженні №42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. З вказаної заяви вбачається, що нерухоме майно є заставним майном відповідно до кредитного договору №8/14-Ф від 24.04.2008 року (іпотекодавець ОСОБА_8 ), а іпотекодержателем є ПАТ «Дельта Банк». Неправомірними діями третіх осіб ПАТ «Дельта Банк» завдана майнова шкода у вигляді неповернутих кредитних коштів та майна в розмірі 7 672 435, 34 грн. станом на 07.05.2018 року.
Під час досудового розслідування допитано свідка ОСОБА_11 , яка є спадкоємцем ОСОБА_8 після його смерті, яка пояснила, що вона не приймала спадщину. Отже, у зв'язку з неповерненням кредитних коштів ОСОБА_8 відповідно до ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержателем може бути звернено стягнення на предмет іпотеки.
Також встановлено, що 20.08.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ФАКТОР ГЛОБАЛ АЛЬЯНС» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав за кредитним договором №8/14-Ф від 24.04.2018 року та за іпотечним договором №8/14-ІП від 24.04.2018 року.
У зв'язку з тим, що ТОВ «ФК «ФАКТОР ГЛОБАЛ АЛЬЯНС» володіє правом вимоги за кредитним договором №8/14-Ф від 24.04.2018 року та за іпотечним договором №8/14-ІП від 24.04.2018 року наявні достатні підстави вважати, що ТОВ «ФК «ФАКТОР ГЛОБАЛ АЛЬЯНС» завдано майнову шкоду.
Постановою слідчого квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 визнано речовими доказами.
18.03.2020 року прокурором до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська подано клопотання про накладення арешту квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Отже, після розгляду клопотання про арешт зазначених квартир, у разі його задоволення, потребує вирішення питання про зберігання речових доказів.
Вартість вказаного нерухомого майна, на яке накладено арешт, значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку з цим зазначене арештоване майно може бути передане АРМА для здійснення заходів з управління ним для забезпечення його збереження або збереження його економічної вартості та не завдасть шкоди кримінальному провадженню.
Тому прокурор просив передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а саме: квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та заборонити будь-які дії, пов'язані з використанням, експлуатацією, розпорядженням та відчуженням, з метою їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
Прокурор в судове засідання не з'явився, на адресу суду надав заяву, в котрій клопотання підтримав та просив розглянути його без його участі.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_12 , в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 року визнано за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 05.07.2017 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстроване за ОСОБА_7 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 26.07.2017 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6939, виданий 26.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2017 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 року скасоване.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2017 року позовну заяву по цивільній справі № 202/3523/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_11 , про визнання недійсним попереднього договору оренди та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності залишено без розгляду.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та заборонені будь-які дії із зміни, переходу, уступки права власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.05.2018 року ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року залишено без змін.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2020 року арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 року на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , скасовано.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_3 про накладення арешту на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Основною метою заснування та діяльності Національного агентства є сприяння процесуальній діяльності слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підлягають конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави в кримінальному провадженні).
Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями 1, 9, 10, 19-24 Закону та статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).
Так, в управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам:
- вони визнані речовим доказом;
- на них накладено арешт у кримінальному провадженні;
- арешт має передбачати заборону розпорядження (обов'язково) або користування майном (бажано);
- їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- це не завдає шкоди кримінальному провадженню.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що обов'язковою умовою для передачі активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є наявність судового рішення про накладення арешту у кримінальному провадженні.
Крім того, слід звернути увагу й на те, що відповідно до норм Закону така передача майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів можлива, якщо це не завдасть шкоди кримінальному провадженню.
Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Статтею 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачено, що управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.
Норми статей 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлюють правові механізми управління арештованими у кримінальному провадженні активами (грошовими коштами, банківськими металами, рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами), сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
У поданому клопотанні слідчий обмежився лише цитуванням норм, викладених у ст. 100 КПК України та ст. ст. 2, 9, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», проте самого обґрунтування, чому саме необхідно вирішити питання про передачу майна в управління агентства та для забезпечення яких саме цілей кримінального провадження, воно не містить.
Також у клопотанні не наведено доводів, чому саме такий спосіб забезпечення збереження активів, на думку слідчого, є найбільш доцільним, а з огляду на специфіку об'єктів, на які нібито накладено арешт, чи має в своєму розпорядженні Національне агентство необхідні ресурси, які б забезпечили досягнення мети такої передачі.
Крім того, не було надано слідчому судді обґрунтованих доводів необхідності передачі вказаного майна в управління Національному агентству та те, що вказана передача майна забезпечить ефективність, збереження та збільшення вартості майна.
Більш того, в клопотанні слідчий просить передати зазначене нерухоме майно в управління Національному агентству, зазначаючи, що на нього накладено арешт, проте ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на поділений об'єкт нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
За встановлених обставин, надані документи та зазначені в них обставини не свідчать про наявність передбачених законом обставин, що обґрунтовують необхідність передання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та заборони будь-яких дій, пов'язаних з використанням, експлуатацією, розпорядженням та відчуженням вказаного нерухомого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_3 про передачу речових доказів на зберігання кримінальному провадженні № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1