Справа № 466/9152/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/1146/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи:39
25 травня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Курій Н.М.,
за участю секретаря Цапа П.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк», на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року,
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив:
1. Визнати за позивачем право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за Договором № 013-13511-200215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро від 20 лютого 2015 року, що був укладений між ним та ПАТ «Дельта Банк»;
2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити позивача до переліку вкладників, які мають права на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 2707,11 євро, але не більше суми граничного розміру відшкодування;
3. Визнати недійсним наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ «Дельта Банк» від 16.09.2015 року №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №013-13511-200215 від 20.02.2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк».
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 20.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір № 013-13511-200215 банківського вкладу (депозиту) (в подальшому - «Договір від 20.02.2015 року») і на вкладний рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 5 000 євро.
Протягом періоду часу з 24.02.2015 року по 02.03.2015 року позивач вилучив частину вкладу в сумі 2 295 євро і залишок депозиту становить 2 707, 11 євро.
Постановою Правління Національного Банку України від 02.03.2015 року №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Позивач покликався на те, що Договір від 20.02.2015 року наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» визнано нікчемним, що призвело до того, що позивача не включено в реєстр вкладників ПАТ «Дельта Банк» вклади яких підлягають відшкодуванню, що суперечить договору банківського вкладу, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом (том 1, а.с. 1-6, 220-224).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі (том 1, а.с. 21), але ухвалою згаданого суду від 24 травня 2018 року провадження у даній справі було закрито: з тих підстав, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів (том 1, а.с. 88).
Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року вищезгадану ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2018 року було скасовано і справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 вже звертався до суду в порядку адміністративного судочинства з аналогічними позовними вимогами, однак ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (яка набрала законної сили) провадження у цій справі було закрито (з тих підстав, що суд дійшов висновку про те, що спір виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку, а тому такий підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; том 1, а.с. 147-149), і за наведених обставин - у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (том 1, а.с. 150-159) - дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (том 1, а.с. 160-165).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за Договором № 013-13511-200215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро від 20 лютого 2015 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк».
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимироовича включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають права на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 2707,11 євро, але не більше суми граничного розміру відшкодування.
У задоволені решти вимог позову відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (том 2, а.с. 28-31).
Дане рішення оскаржив представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк».
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Звертає увагу на те, що з моменту запровадження в АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, а в подальшому - ліквідаційної процедури та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів АТ «Дельта Банк» здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність в Україні» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зазначає, що відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду № 408 від 29.05.2015 року і рішення виконавчої дирекції Фонду № 174/15 від 27.07.2015 року проводилась перевірка для виявлення ознак нікчемності договорів, укладених між АТ «Дельта Банк» та фізичними особами-клієнтами Банку після 16.01.2015 року, під час якої було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.
Відтак, Комісія з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначена наказом Уповноваженої особи Фонду № 408 від 29.05.2015 року, дійшла висновку, що умови договорів банківських вкладів, укладені між АТ «Дельта Банк» та фізичними особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювались перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків третіх осіб, в тому числі й Договір депозиту, укладений з позивачем ОСОБА_2 , є нікчемним з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що його було повідомлено на виконання наказу тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 16.09.2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями»(том 2, а.с. 33-40).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та стверджується матеріалами справи наступне.
20 лютого 2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір банківського вкладу (депозиту), відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 5 000 євро у тимчасове строкове користування до 06 березня 2015 року включно та зобов'язався сплачувати проценти за користування коштами. Відповідно до згаданого Договору … банк зобов'язувався при настанні дати повернення вкладу або в разі дострокового припинення дії цього Договору повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти (том 1, а.с. 9).
Грошові кошти у вказаній сумі на депозитний рахунок ОСОБА_2 надійшли від ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням № 46235041 від 20 лютого 2015 року (том 1, а.с. 10).
На підставі постанови Правління Національного банку України за №150 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» (том 1, а.с. 44) виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В. (том 1, а.с. 46).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року № 71 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня по 02 вересня 2015 року включно.
03 серпня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року.
Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 644 відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідацію АТ «Дельта Банк» (том 1, а.с. 47).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (том 1, а.с. 48).
20 лютого 2017 року рішенням виконавчої дирекції Фонду №619 продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» до 04 жовтня 2019 року.
В повідомленні про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року, зазначено, що Договір депозиту, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (далі - «Закон № 4452-VI») установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI, вклад кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14, передбачено, що протягом процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав з АТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) та на відповідному рахунку позивача розміщено грошові кошти згідно з зазначеним договором (переказ коштів від ОСОБА_3 ), а тому в розумінні закону позивач є вкладником.
Укладення вказаного договору та зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02.03.2015 року).
Положення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та АТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до Закону № 4452-VI.
Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду в межах гарантованої суми відшкодування, і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заявленої позивачем вимоги до Уповноваженої особи Фонду про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають права на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 2707,11 євро, але не більше суми граничного розміру відшкодування.
Що ж стосується доводів апелянта про визнання нікчемним укладеного з позивачем Договору депозиту відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду № 408 від 29.05.2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду №174/15 від 27.07.2015 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст.38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. В той же час, ні Фонд, ні уповноважена особа Фонду, ні банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду.
Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч.2 ст.215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону №4452-VI) - незалежно від того, чи проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж Закону перевірка правочинів АТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня року у справі № 819/353/16.
Відтак, оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку (який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку), то він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі - й вкладників банку), а тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
А відтак і права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Вище наведена правова позиція також знайшла своє відображення у вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк», залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 25 травня 2020 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Курій Н.М.