Справа № 522/599/20
Провадження № 2/522/172/20
25 травня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом,-
До суду13.01.2020. року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , якій на підставі договору дарування, посвідченого 03 жовтня 2006 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою належало 88/1000 частин квартири під АДРЕСА_1 , що в цілому складалася з сіми кімнат, загальною площею 150,4 кв.м, в тому числі житловою площею - 104,5 кв.м. Право власності ОСОБА_5 на 88/1000 квартири АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 06 жовтня 2006 року в книзі 610пр-174, за № 436, реєстраційний номер 14636345. Належні ОСОБА_5 88/1000 часток квартири АДРЕСА_1 складалися з житлової кімнати № 3 , загальною площею 9,6 кв.м, 88/1000 коридору № 1, 88/1000 коридору № 6, 88/1000 туалету № 7, 88/1000 ванної № 8, 88/1000 кухні № 9. ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Одесі померла ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на праві власності, а саме на частину квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим П'ятою Одеської державною 19 жовтня 2012 року, є ОСОБА_1 . 11 травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Першої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Того ж дня Перша Одеська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 116/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . 05 листопада 2019 року за вих. № 1493/02-31 від державного нотаріуса виніс постанову про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину, в якій зазначалося про неможливість видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - у зв'язку з розбіжностями в документах, які підтверджують право власності особи на нерухомість, та рекомендовано звернутися до суду.
Вказувала, що за життя спадкодавця ОСОБА_5 частина квартири НОМЕР_1 , яка належала іншому співвласнику, була виділена у самостійну окрему квартиру НОМЕР_2 , загальною площею 66,1 кв.м, житловою площею 36,2 кв.м, на яку було видано свідоцтво про право власності виконавчим комітетом Одеської міської ради від 17 березня 2005 року, після чого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зробило перерахунок часток квартири АДРЕСА_1 .
Після виділення частини квартири АДРЕСА_1 в окрему самостійну квартиру АДРЕСА_2 , характеристика об'єкта, частиною якого продовжувала володіти спадкодавець ОСОБА_5 , суттєво змінилася. Квартира в цілому стала складатися з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 68,9 кв.м, загальною площею 109,5 кв.м.
Вказувала, що згідно з виконаними КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» розрахунками часток квартири АДРЕСА_1 за № 340272.63 від 27 березня 2012 року, ОСОБА_5 , якій на підставі договору дарування від 03 жовтня 2006 року належало 88/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з житлової кімната № 3 , загальною площею 9,6 кв.м, 88/1000 коридору № 1, 88/1000 коридору № 6, 88/1000 туалету № 7, 88/1000 ванної № 8, 88/1000 кухні № 9, після виділу стало належити 139/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з житлової кімната № 3 , загальною площею 9,6 кв.м, 139/1000 коридору № 1, 139/1000 коридору № 6, 139/1000 туалету № 7, 139/1000 ванної № 8, 139/1000 кухні № 9.
Відповідним чином після виділу змінився розмір часток у інших співвласників квартири.
Частка ОСОБА_6 , якій на підставі договору дарування від 02 червня 2006 року належали 168/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з житлової кімнати № 2, загальною площею 18,8 кв.м, 168/1000 коридору № 1, 168/1000 коридору № 6, 168/1000 туалету № 7, 168/1000 ванної № 8, 168/1000 кухні № 9, після виділу змінилася на 273/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з житлової кімнати № 2, загальною площею 18,8 кв.м, 273/1000 коридору № 1, 273/1000 коридору № 6, 273/1000 туалету № 7, 273/1000 ванної № 8, 273/1000 кухні № 9.
18 грудня 2012 року ОСОБА_6 продала, а відповідач ОСОБА_4 купив 273/1000 квартири АДРЕСА_1 . Зареєстрував своє право власності на вищезазначену частку квартири відповідач ОСОБА_4 09 липня 2013 року.
Частка відповідачки ОСОБА_2 , якій на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 листопада 1995 року належало 2/10 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з кімнати № 4, загальною площею 20,8 кв.м, 2/10 коридору № 1, 2/10 коридору № 6, 2/10 туалету № 7, 2/10 ванної № 8, 2/10 кухні № 9, після виділу змінилася на 302/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з кімнати № 4, загальною площею 20,8 кв.м, 302/1000 коридору № 1, 302/1000 коридору № 6, 302/1000 туалету № 7, 302/1000 ванної № 8, 302/1000 кухні № 9.
Частка відповідача ОСОБА_3 , якому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 2006 року належало 180/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з житлової кімнати №5, загальною площею 19,7 кв.м, 180/1000 коридору № 1, 180/1000 коридору № 6, 180/1000 туалету № 7, 180/1000 ванної № 8, 180/1000 кухні № 9 , після виділу змінилася на 286/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з житлової кімнати №5, загальною площею 19,7 кв.м, 286/1000 коридору № 1, 286/1000 коридору № 6, 286/1000 туалету № 7, 286/1000 ванної № 8, 286/1000 кухні № 9.
(139+273+302+286=1000=1)
Позивачка вважає, що на теперішній час вона фактично прийняла, але юридично не оформила, як спадкоємниця за заповітом, зазначену вище спадщину і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Проте, у зв'язку з вище викладеним, вона не може оформити та зареєструвати право власності на належну їй частку, а тому вимушена звернутися до суду, бо за життя спадкодавець ОСОБА_5 не отримала правовстановлюючого документу, який би відповідав реальній частці належного їй нерухомого майна, що в свою чергу унеможливлює отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Ухвалою суду 16.01.2020 року провадження у справі відкрито, задоволено клопотання позивача про витребування копії спадкової справи, з призначенням підготовчого засідання на 24.02.2020 року.
Витребувані докази були надані до суду 12.02.2020 року (а.с.45-74).
В підготовче засідання 24.02.2020 року сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла письмова заява про проведення підготовчого засідання без її участі, в якій вона не заперечувала проти закриття підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 24.02.2020. року підготовче засідання по справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 29.04.2020 року.
29.04.2020 року відповідачі у засідання не з'явились, суд ухвалив відкласти засідання на 21.05.2020 року.
У судове засідання 21.05.2020 року сторони не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача - адв. Безродна І.В. надала до суду заяву, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала. Відповідачі по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, звернулися до суду з письмовими заявами про визнання позову у повному обсязі та просили справу розглядати за їх відсутністю.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
За таких підстав зі згоди представника позивача, суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 25.05.2020 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали спадкових справ, з'ясувавши всі суттєві обставини, вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Одесі померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 12).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на праві власності, а саме на частину квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 15-16).
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим П'ятою Одеської державною 19 жовтня 2012 року, є позивачка ОСОБА_1 (а.с.53), що підтверджується з копії спадкової справи №116/2018 витребованої судом з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса (а.с.45-73) де ОСОБА_1 подала заяву про вступ у спадщину 11.05.2018р. за заповітом від 19.10.2012р.
11 травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Першої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрила спадкову справу № 116/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 47).
Постановою держаного нотаріуса Першої Одеської нотаріальної контори Оліянчук С.С. від 05 листопада 2019 року за вих. № 1493/02-31 позивачу було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 через розбіжності в документах, які підтверджують право власності особи на нерухомість (а.с. 71).
Згідно з виконаними КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» розрахунками часток квартири АДРЕСА_1 за № 340272.63 від 27 березня 2012 року (а.с.19), ОСОБА_5 , якій на підставі договору дарування від 03 жовтня 2006 року належало 88/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з житлової кімната № 3 , загальною площею 9,6 кв.м, 88/1000 коридору № 1, 88/1000 коридору № 6, 88/1000 туалету № 7, 88/1000 ванної № 8, 88/1000 кухні № 9, після виділу стало належити 139/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з житлової кімната № 3 , загальною площею 9,6 кв.м, 139/1000 коридору № 1, 139/1000 коридору № 6, 139/1000 туалету № 7, 139/1000 ванної № 8, 139/1000 кухні № 9.
Частка ОСОБА_6 , якій на підставі договору дарування від 02 червня 2006 року належали 168/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з житлової кімнати № 2, загальною площею 18,8 кв.м, 168/1000 коридору № 1, 168/1000 коридору № 6, 168/1000 туалету № 7, 168/1000 ванної № 8, 168/1000 кухні № 9 , після виділу змінилася на 273/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з житлової кімнати № 2, загальною площею 18,8 кв.м, 273/1000 коридору № 1, 273/1000 коридору № 6, 273/1000 туалету № 7, 273/1000 ванної № 8, 273/1000 кухні № 9.
18 грудня 2012 року ОСОБА_6 продала, а відповідач ОСОБА_4 купив 273/1000 квартири АДРЕСА_1 . Зареєстрував своє право власності на вищезазначену частку квартири відповідач ОСОБА_4 09 липня 2013 року.
Частка відповідачки ОСОБА_2 , якій на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 листопада 1995 року належало 2/10 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з кімнати № 4, загальною площею 20,8 кв.м, 2/10 коридору № 1, 2/10 коридору № 6, 2/10 туалету № 7, 2/10 ванної № 8, 2/10 кухні № 9, після виділу змінилася на 302/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з кімнати № 4, загальною площею 20,8 кв.м, 302/1000 коридору № 1, 302/1000 коридору № 6, 302/1000 туалету № 7, 302/1000 ванної № 8, 302/1000 кухні № 9.
Частка відповідача ОСОБА_3 , якому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 2006 року належало 180/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складалися з житлової кімнати №5, загальною площею 19,7 кв.м, 180/1000 коридору № 1, 180/1000 коридору № 6, 180/1000 туалету № 7, 180/1000 ванної № 8, 180/1000 кухні № 9 , після виділу змінилася на 286/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , які складаються з житлової кімнати №5, загальною площею 19,7 кв.м, 286/1000 коридору № 1, 286/1000 коридору № 6, 286/1000 туалету № 7, 286/1000 ванної № 8, 286/1000 кухні № 9.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом. Заповітом у відповідності до ст. 1233 ЦК України є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Разом з тим відповідно до ч.ч.1, 2ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з ч. 1.ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Положеннями ч.1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У відповідності до ч. 1 ст. 1296 Глави 89 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. В ч. 1 ст. 1298 ЦК України зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності в Україні повинно спиратися на певний правовстановлюючий документ, для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 50 Закону України «Про нотаріат», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, суд вбачає, що позивачка як спадкоємець за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прийняла спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса. Проте, оформити свої спадкові права не змогла через існуючу невідповідність частці, зазначеній в договорі дарування від 03 жовтня 2006 року, за яким ОСОБА_5 набула та зареєструвала право власності на 88/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , але після виділення частини квартири АДРЕСА_1 в окрему самостійну квартиру НОМЕР_2 в технічних характеристиках зазначеної квартири змінилась загальна та житлова площа, а також розмір ідеальних часток квартири спільного заселення. Таким чином суд приходить до висновку, що позивач має право на звернення до суду з позовом, оскільки її право не визнається, що підтверджується відмовою нотаріуса.
Таким чином судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в цілому складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 68,9 кв.м, загальною площею 109,5 кв.м, а частка позивачки, яку вона успадкувала, дорівнює 139/1000 цієї квартири.
Згідно з виконаними КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» розрахунками часток квартири АДРЕСА_1 за № 340272.63 від 27 березня 2012 року, частка померлої після виділу,належно визначена на 139/1000 частин квартири і загалом частки дорівнюватимуть (139+273+302+286=1000=1).
Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2020 року по справі № 2-887/11 врахував, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 , спору щодо спадкового майна немає, але в позасудовому порядку позивач оформити на себе спадщину не може через через розбіжності в документах, які підтверджують право власності особи на нерухомість, а тому має право на судовий захист.
Статтею 41 КонституціїУкраїни та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 15-16, 317, 319,321,328,,392,1268,1296 ЦК України, ст. ст.ст.2,4,12,13,19, 76 81,89,141,191,210,211,223,241,247,258,259,263,265,268, 280-282,354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 08 вересня 2010 року (згідно особливої відмітки у паспорті, зробленої ДПІ у Приморському районі м. Одеси, має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорту), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , право власності на 139/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 68,9 кв.м, загальною площею 109,5 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Одесі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини третьої Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, строки, визначені статтею 354 цього Кодексу, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ XII доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).
Повний текст рішення буде складено 25.05.2020 року.
Суддя: Домусчі Л.В.