Справа № 522/6896/20
Провадження № 1-кп/522/8024/20
25 травня 2020 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси 05.03.2020 р., на мобільний телефон «Phon 7» в корпусі золотистого кольору, ІМЕЙ НОМЕР_1 з сім-карткою; мобільний телефон «Phon 5», ІМЕЙ НОМЕР_2 з сім-карткою; мобільний телефон «Phon 6», ІМЕН НОМЕР_3 з сім-карткою; мобільний телефон «Phon 5», ІМЕЙ НОМЕР_4 з сім-карткою.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що арешт накладено необгрунтовано та він підлягає скасуванню, оскільки він являється фактичним власником майна, не є учасником кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явилась, надала заяву, у якій просила розглянути клопотання за її відсутності та задовольнити в повному обсязі.
Слідчий в судове засіданні не з'явився, надав заяву, у якій просив розглянути клопотання за його відсутності.
Прокурор в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не сповістив.
Дослідивши матеріали, надані в обгрунтування клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
З наданих матеріалів вбачається, що в провадженні Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017160500004809 від 12.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Постановою заступника прокурора Одеської області ОСОБА_5 від 01.04.2020 року досудове розслідування кримінального провадження № 12017160500004809 від 12.08.2017 року доручено СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
В рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року, клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено та накладено арешт на вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання заявника у АДРЕСА_1 , речі та документи.
Згідно зазначеної ухвали, слідчий суддя вказав на наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, якими було визнано зазначені в клопотанні речі та документи.
Метою накладання арешту стало визнання слідчим вилучених під час обшуку речей та документів речовими доказами.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В силу ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.
Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі - Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Як вбачається з матеріалів клопотання, власником майна є ОСОБА_4 .
На теперішній час ОСОБА_4 не повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження № 12017160500004809 від 12.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, в рамках якого прийнято рішення про арешт майна, тобто останній не належать до кола осіб, наведених у ст. 170 КПК України.
Враховуючи викладене, на теперішній час відсутні підстави для збереження заходу забезпечення у вигляді арешту майна, потреба у застосуванні заходу забезпечення, у вигляді арешту на вищезазначене майно, відпала та арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року, підлягає скасуванню.
В судовому засіданні 05.05.2020 року, під час розгляду клопотання про зняття арешту з майна, слідчий повідомив, що єдиною перешкодою для повернення мобільних телефонів є те, що він ще не оглянув їх.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року, в рамках кримінального провадження № 12017160500004809 від 12.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, на мобільний телефон «Phon 7» в корпусі золотистого кольору, ІМЕЙ НОМЕР_1 з сім-карткою; мобільний телефон «Phon 5», ІМЕЙ НОМЕР_2 з сім-карткою; мобільний телефон «Phon 6», ІМЕН НОМЕР_3 з сім-карткою; мобільний телефон «Phon 5», ІМЕЙ НОМЕР_4 з сім-карткою - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
25.05.2020