Справа №522/7922/20
Провадження №2/522/4683/20
про відмову у забезпеченні позову
21 травня 2020 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
при секретарі судового засідання - Скибінській Є.С.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін заяву позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна,-
До Приморського районного суду м. Одеси 18.05.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.
Ухвалою суду від 21.05.2020 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.
Разом з позовом позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28626312, номер запису: 3782 в книзі:733пр-49..
Позивачка вважає, що забезпечення позову у заявлений спосіб буде доцільним заходом у рамках даної справи, оскільки, на думку позивачки, існує реальна загроза ускладнення або унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивачки, а також загроза ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Дослідивши надані матеріали, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.
Як вбачається з позову, предметом спору є встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.
Вивчивши подане клопотання суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Між тим, заявником у порушення зазначених приписів ЦПК України до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявники просили вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 12, 13, 43, 49, 81, 89, 149-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.
Суддя: Д.Ю.Донцов