Справа № 947/13057/20
Провадження № 2/947/2783/20
про відмову в забезпеченні позову
25.05.2020 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви,
21 травня 2020 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони АТ «Одесаобленерго» (код ЄДРПОУ: 00131713) та його структурним підрозділам проводити відключення будь - яким способом від електропостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони ТОВ «Одеська обласна Енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ: 42114410) проводити відключення будь - яким способом від електропостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Заява про забезпечення позову розглянута без виклику сторін.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали вважаю за необхідне у задоволенні вказаної заяви відмовити з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно положень ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов'язковою для усіх суб'єктів правозастосування судів України.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник в клопотанні про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви, оскільки останнім не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову визначеними у заяві способами, а також, не наведено якими діями чи бездіяльністю порушене, невизнане або оспорене право заявника які обумовлювали би подання вказаної заяви про забезпечення позову та звернення в майбутньому до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Одесаобленерго», ТОВ «Одеська обласна Енергопостачальна Компанія», ТОВ «Лазурне узбережжя», ОСББ «Лазурне узбережжя» про визнання діяльності Правління ОСББ щодо примушення споживачів до отримання послуги через посередника нечесною підприємницькою практикою; визнання незаконними дії ТОВ «Одеська обласна Енергопостачальна Компанія» та АТ «Одесаобленерго» щодо нарахування вартості за спожиту електроенергію за період з 13.11.2019 по 13.04.2020 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 103469,01 грн. та зобов'язання провести перерахунок спожитої електроенергії; зобов'язання ОСББ «Лазурне узбережжя» передати ТОВ «Одеська обласна Енергопостачальна Компанія» та АТ «Одесаобленерго» проект електричних мереж внутрішнього електропостачання електроустановок замовника щодо наступного об'єкту - «П'ятиповерховий житловий будинок з мансардою та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 »; зобов'язання ТОВ «Одеська обласна Енергопостачальна Компанія» та АТ «Одесаобленерго» прийняти проект електричних мереж внутрішнього електропостачання електроустановок замовника щодо наступного об'єкту - «П'ятиповерховий житловий будинок з мансардою та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 .
Крім того, відповідно до абз. 4 п. 7.11. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, згідно з якими на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Суд зазначає, що відключення споживача від електромереж є правом електропостачальної організації у випадках, визначених нормами чинного законодавства України, і заборона відключення споживача від електромереж на майбутнє взагалі, без зазначення належної конкретизації є порушенням даного права. При цьому, споживач не позбавлений права оскаржувати до суду відключення від електромереж, якщо таке відбудеться, якщо вважатиме, що при відключенні відповідачем порушуються норми чинного законодавства в сфері електроенергетики.
На підставі наведеного, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви не підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 149-150, 152 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Бескровний Я. В.