Справа № 520/6148/14-ц
Провадження № 6/947/278/20
25.05.2020 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Коваленко О.Б.
за участю секретаря Маценко В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі заяву Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,
До Київського районного суду м.Одеси надійшла заява Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заявник вказує, що 18.02.2015 року Київським районним судом м. Одеси винесено рішення по справі № 520/6148/14-ц, позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання у розмірі 23 337,19 грн. та судового збору у розмірі 229,40 грн.-задоволено.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 03.03.2015, про що свідчить відмітка на виконавчому листі.
Після отримання виконавчого листа на суму 229,40 грн. та на суму 23 337,19 грн. до університету поступила заява від боржника з проханням надати розстрочку виплати заборгованості в добровільному порядку.
Постановою державного виконавця від 13.05.2016 року виконавчі листи були повернуті на адресу університету. Проте, через відсутність будь-якого руху за рахунком (залишок заборгованості ОСОБА_1 перед університетом станом на день направлення зазначеної заяви складає 10 000,00 грн.), університет звернувся до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який своїм повідомленням від 16.01.2020 відмовив у відкриті виконавчого провадження через пропущений строк звернення до виконання виконавчого документу. Заявник просить про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, яким відновити термін для подання до виконання виконавчого листа у справі № 520/6148/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 28.10.2015 на суму 229,40 грн.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, підлягають задоволенню з наступних підстав:
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
За ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Конституцією України (ч.5 ст.124) закріплено те, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, Розділ VI ЦПК України закріплює процесуальний порядок вирішення судами питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 55, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною заявою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони в кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
Стаття 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно- правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Відмова в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання тягне за собою фактичне невиконання рішення суду, що, як уже зазначалось, є завершальною частиною розгляду цивільної справи, то суд, вирішуючи дане питання відповідно до практики Європейського суду, повинен враховувати, що процесуальні обмеження у вигляді пропуску процесуального строку не можуть обмежувати реалізацію права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяний шкоди одній із сторін.
Керуючись ст. 433 ЦПК України
Заяву Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання -задовольнити.
Поновити Одеському державному університету внутрішніх справ строк на пред'явлення виконавчого листа по справі №520/6148/14-ц за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання, виданого Київським районним судом м.Одеси 28.10.2015 року на суму 229,40 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Коваленко О. Б.