Справа № 496/1646/19
Провадження № 1-кп/496/22/20
15 травня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка, клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому - ОСОБА_4 та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
Біляївський районний суд Одеської області розглядає зазначене кримінальне провадження.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2019 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам передбаченим вказаною статтею. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували ризики передбачені ст. 177 КПК України. Захисник обвинуваченого в своєму клопотанні зазначила, що ОСОБА_4 не має наміру переховуватись від суду, ризик пливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочини ОСОБА_4 не збирається. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Жодних відомостей, що вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06.03.2018 року, яким було засуджено ОСОБА_4 набрав законної сили в матеріалах справи не має, тому згідно діючого законодавства України ОСОБА_4 вважається не винуватим у вчиненні злочину та не може бути підданим кримінальному покаранню. Також захисник обвинуваченого, що станом на 30 квітня 2020 року в Одеському слідчому ізоляторі проведено 150 тестів на коронавірус, у 16 осіб виявлено зазначене захворювання, тому тримання під вартою обвинуваченого може загрожувати його здоров'ю та життю. Обвинувачений має постійне місце проживання, тому враховуючи вищевказане захисник обвинуваченого вважає за можливе змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, та надав до суду клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на цей день не зменшилися.
Потерпілий в судовому засіданні не з'явився, але в матеріалах справи від нього наявна заява в якій він просив справу розглядати без його участі.
Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого, клопотання прокурора, вивчивши матеріали що додані до вказаних клопотань, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов до наступного висновку.
Прокурор у своєму клопотанні про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилається на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, при цьому жодних доказів на підтвердження зазначених в клопотанні ризиків прокурором не було надано.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , також в матеріалах справи відсутні та прокурор не навів будь-які докази на підтвердження того, що обвинувачений може здійснювати або здійснював вплив на свідків, або потерпілого, також прокурор зазначив, що обвинувачений після вчинення попереднього злочину, тривалий час переховувався від правоохоронних органів, але в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він не переховувався від працівників поліції, так як він проживав за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а працівники поліції розшукували його за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.124), що підтверджується тому суд враховуючи вищевказане прийшов до висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України зменшились.
Також з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений засуджений вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06.03.2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, але згідно листа Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.02.2019 року зазначений вище вирок не набрав законної сили, так як надійшла апеляційна скарга від 26.03.2018 року, тому як зазначено в ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а отже на даний час ОСОБА_4 вважається не винуватим у вчиненні вказаного злочину.
Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Так, згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 3, 4 та 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду за прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
На підставі ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, суд враховує те, що на даний час світ охопила пандемія коронавірусу COVID-19 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 № 239 запроваджено низку заходів щодо протидії поширенню зазначеної інфекційної хвороби.
Оцінюючи всі зазначені обставини, суд приходить до висновку, що всі обставини в своїй сукупності свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу знизились і є наявність достатніх правових підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце проживання - будинок АДРЕСА_1 , без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, що буде достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час судового розгляду вищевказаного кримінального провадження. Враховуючи викладене клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 181, 194, 331 КПК України, суд -
У задоволені клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , який обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт на 60 днів, а саме з 15 травня 2020 року по 13 липня 2020 року, включно звільнивши ОСОБА_4 з під варти в залі суду негайно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце проживання - будинок АДРЕСА_1 , без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту направити для виконання відповідному підрозділу органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого за зазначеною адресою для контролю та виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 20 травня 2020 року о 10.00 годин.
Суддя: ОСОБА_1