Справа № 336/6644/18
пр. № 1-кп/336/ /2020
19 травня 2020 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Запоріжжі
матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000104 від 20.03.2018, яке надійшло з обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 127; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 127; ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 162; ч.3 ст.27, ч.5 ст. 186; ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 189; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 27, ч.3 ст.289 КК України, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Новосолоне Новомиколаївського району Запорізької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Баку Азербайджанської республіки, адреса реєстрації та фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 162; ч.2 ст.27, ч.5 ст. 186; ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189; ч. ст. 27, ч.3 ст.289 КК України, -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Запоріжжя, адреса реєстрації та фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 127; ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.5 ст. 186; ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189; ч.2 ст.27, ч.3 ст.289 КК України, -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Запоріжжя, адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 162; ч.2 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України, -
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_10 , з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , інших учасників кримінального провадження: потрепілої ОСОБА_16 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_17 , -
Від прокурора до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов вищевказаний обвинувальний акт.
Такий обвинувальний акт отримано в провадження суду, а саме, колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_13 , з думкою якої погодився й обвинувачений ОСОБА_11 , заявила клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 27 та ч. 4 ст. 189 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисник захисник ОСОБА_11 , з думкою якої погодився й обвинувачений ОСОБА_8 , заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 в частині ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 27 та ч. 5 ст. 186; ч. 2 ст. 27 та ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 289 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, також у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.
На такі клопотання заперечив прокурор.
Інші учасники підготовчого судового засідання - обвинувачені та їх захисники - заперечень проти заявлених клопотань не висловили, погодившись з доводами захисників, які подали відповідні клопотання.
Щодо клопотань захисників про закриття кримінальних проваджень суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до даних кримінального провадження 20.03.2018 року о 18:39:04 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості кримінальне правопорушення за № 12018080000000104 за фактом вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
07.04.2018 року ОСОБА_8 вручене повідомлення про підозру за вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України.
10.09.2018 року ОСОБА_11 вручено повідомлення про підозру за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
Згодом, 04.09.2018 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців - до 07.10.2018 року в межах строку досудового розслідування.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (ч.3 ст. 219 КПК України).
При цьому, як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, відбувалося у період з 26.09.2018 року по 24.10.2018 року, що становить 29 днів, які не можуть бути зараховані до строку досудового розслідування, а за таких обставин названий строк мав сплинути лише у листопаді 2018 року, тому суд дійшов висновку, що прокурор у визначених слідчим суддею межах строку досудового розслідування затвердив обвинувальний акт 30 жовтня 2018 року та звернувся з ним до суду в останній день жовтня 2018 року, коли й було закінчена процедура досудового розслідування.
Отже, суд не може погодитися із думкою захисників про те, що відбулося закінчення строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, у зв'язку з чим у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження слід відмовити.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_13 , з думкою якої погодився й обвинувачений ОСОБА_11 , подала скаргу, за якою просить суд визнати бездіяльність процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12018080000000104 від 20.03.2018 року щодо відмови у розгляді клопотання нездійснення дій, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 283 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та бездіяльність щодо не розгляду клопотання сторони захисту від 01.11.2018 року - незаконною; зобов'язати процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12018080000000104 від 20.03.2018 року вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисник захисник ОСОБА_11 , з думкою якої погодився й обвинувачений ОСОБА_8 , подала скаргу, за якою просить суд визнати бездіяльність процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12018080000000104 від 20.03.2018 року щодо нездійснення дій у визначений ст. 219 КПК України - незаконною та зобов'язати вчинити дії передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На такі клопотання заперечив прокурор.
Інші учасники підготовчого судового засідання - обвинувачені та їх захисники - заперечень проти скарг не висловили, погодившись з доводами захисників, які подали відповідні скарги.
Вирішуючи вказані скарги, суд виходить з наступного.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував на те, що захисниками подавалися відповідні клопотання про закриття кримінального провадження, але такі клопотання були подані вже у листопаді 2018 року, тобто після закінчення досудового розслідування.
При цьому, самі захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підтвердили у судовому засіданні факт подання власних клопотань прокурору в листопаді 2018 року.
Як вже зазначалося судом, прокурор у визначених слідчим суддею межах строку досудового розслідування затвердив обвинувальний акт 30 жовтня 2018 року та звернувся з ним до суду в останній день жовтня 2018 року, коли й було закінчена процедура досудового розслідування.
З викладеного слідує, що після 31 жовтня 2018 року прокурор вже не був повноважним вирішувати клопотання про закриття кримінального провадження, адже досудове розслідування було закінчене, а тому скарги захисників задоволенню не підлягають.
Крім того, ОСОБА_18 заявив суду клопотання про передачу йому на відповідальне зберігання вилученого під час обшуку його транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Інші учасники підготовчого судового засідання - обвинувачені та їх захисники - заперечень проти клопотання не висловили, погодившись з доводами ініціатора клопотання.
При цьому, потерпіла ОСОБА_16 та її представник адвокат ОСОБА_17 підтримали вказане клопотання, а щодо усіх інших клопотань та заяв віднесли їх вирішення на розсуд суду.
При цьому, як слідує із матеріалів кримінального провадження, вищевказаний автомобіль визнано речовим доказом, а за положеннями КПК України доля речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України, але вже після судового розгляду справи при ухваленні за його результатами вироку суду (ст. 374 КПК України), у зв'язку з чим натепер відсутні підстави для передачі вище названого транспортного засобуу ОСОБА_18 , через що у задоволенні клопотання слід відмовити.
По суті підготовчого провадження прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення прокурору не вбачається, підстав для закриття провадження у справі немає, кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, просить призначити справу до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_13 , з думкою якого погодився й обвинувачений ОСОБА_11 , заперечила на позицію прокурора та заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Захисник ОСОБА_11 , з думкою якого погодився й обвинувачений ОСОБА_8 , також не погодилася з думкою прокурора та заявила аналогічне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Інші учасники підготовчого судового засідання - обвинувачені та їх захисники - заперечень проти повернення обвинувального акту прокурора не висловили, погодившись з доводами захисників, які заявили відповідні клопотання.
Як вже зазначалося судом, потерпіла ОСОБА_16 та її представник адвокат ОСОБА_17 , окрім клопотання про повернення автомобіля, щодо інших клопотань та заяв, у т.ч. стосовно позиції прокурора про призначення справи до судового розгляду, віднесли їх вирішення на розсуд суду.
Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, перевіривши обґрунтованість їх доводів матеріалами справи, суд дійшов до висновку про невідповідність обвинувального акту нормам КПК України та про наявність підстав для його повернення прокурору, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно до ст. 314 ч.3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
За роз'ясненнями, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Так, відповідно до ст. 291 ч.2 п.5 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 91 ч.1 КПК України у кримінальному провадженні, зокрема, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалюючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд, зокрема, керується правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України по справі №5-328кс16 від 24.11.2016 року та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, висловлюючи правову позицію щодо визначення точного змісту положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, а також норм, що формують інститут обвинувачення у вітчизняному кримінальному процесі, Верховний Суд України зазначив наступне.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6 Конвенції, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції».
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально-караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що саме приховано за зовнішньою стороною справи, та повинен досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
З поданого до суду обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 , обвинувачується, зокрема, у вчиненні кількох окремих епізодів злочинної діяльності - вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 146 КК України.
Так, відповідно до викладених в обвинувальному акті фактичних обставин, 27.03.2018, у денний час, в ході вчинення вимагання у ОСОБА_19 , ОСОБА_5 діючи в складі організованої групи спільно із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та невстановленою особою, перебуваючи за місцем імовірного перебування ОСОБА_19 біля крамниці «Сільпо», яка розташована по вулиці Іванова, буд. 1-А у м. Запоріжжі, дочекались потерпілого та змусили його проти волі сісти до салону автомобіля марки «VOLKSWAGENPASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Діючи відповідно до раніше визначеного плану співучасники організованої групи, з метою демонстрації реальності висунутих раніше погроз, утримуючи ОСОБА_19 проти його волі у салоні автомобілю марки «VOLKSWAGENPASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , викрали потерпілого та обмежуючи його законні права та свободи, перевезли у лісосмугу, яка розташована у Вільнянському районі Запорізької області.
При цьому, в дорозі до визначеного співучасниками місця, перебуваючи в салоні зазначеного транспортного засобу, ОСОБА_8 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 завдав ОСОБА_19 побоїв, що виразилось у нанесенні потерпілому двох ударів рукояткою ножа в область передньої поверхні правого стегна, двох ударів рукояткою ножа в область передньої поверхні лівого стегна, чим завдав сильного фізичного болю.
Після цього, прибувши до лісосмуги, що розташованої у Вільнянському районі Запорізької області, погрожуючи потерпілому застосуванням фізичного насильства, з метою спонукати його передати співучасникам вимагання грошові кошти, тобто вчинити дії, що суперечили його волі, ОСОБА_8 виконуючи вказівки ОСОБА_5 відповідно до заздалегідь визначеної за ним ролі, застосував до потерпілого ОСОБА_19 побої, завдавши йому не менше п'яти ударів кулаком в область грудей, спричинивши потерпілому цими насильницькими діями сильного фізичного болю.
При цьому ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановлений співучасник вимагання, повторно висунули ОСОБА_19 незаконні вимоги про передачу їм грошових коштів або рівноцінного майна у строк до 05.04.2018, і таким чином, незаконно утримуючи потерпілого під своїм контролем проти його волі, з метою вимагання, на протязі не менше однієї години обмежуючи потерпілого у свободі в салоні транспортного засобу, доставили його на автомобілі «VOLKSWAGENPASSAT» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , до зупинки громадського транспорту на перехресті вулиці Іванова та проспекту Моторобудівників в м. Запоріжжі, де звільнили.
Як зазначено в обвинувальному акті, вказаними діями ОСОБА_8 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146 КК України, який кваліфікується як безпосереднє вчинення незаконного позбавлення волі і викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, що супроводжувалось завданням фізичних страждань потерпілому, вчиненого організованою групою.
Крім того, відповідно до викладених в обвинувальному акті фактичних обставин, 06.04.2018, приблизно о 11 годині, в ході вчинення вимагання у ОСОБА_16 , ОСОБА_5 діючи у складі організованої групи спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , узгоджено та з відома співучасників організованої групи ОСОБА_21 , ОСОБА_9 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, продовжували свої протиправні дії та, з'ясували місцезнаходження потерпілої станом на 06 квітня 2018 року у зв'язку із розглядом кримінального провадження відносно неї в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя за адресою: вул. Олександрівська, буд. 6, після чого приблизно о 10 годині 30 хвилин у вказаний день, прибули за вказаною адресою з метою її викрадення.
При цьому ОСОБА_8 , перебуваючи біля будівлі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за адресою: вул. Олександрівська, буд. 6, діючи відповідно до відведеної йому ролі, висловлюючи вигадані обіцянки та гарантії особистої недоторканності на противагу залякуванням фізичною розправою з боку присутніх одночасно з цим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , змусив ОСОБА_16 сісти до автомобіля «LANOS» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , який перебував у його володінні.
Після цього ОСОБА_8 , виконуючи заздалегідь отримані від ОСОБА_5 вказівки, доставив потерпілу проти її волі до приміщення кафе «Шафран», розташованого в м. Запоріжжі по вул. Іванова, буд. 77, де передав її ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_5 діючи у складі організованої групи спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , узгоджено та з відома членів організованої групи ОСОБА_21 , ОСОБА_9 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, тримаючи потерпілу в обмежених умовах на другому поверсі приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого в АДРЕСА_9 , за відсутності сторонніх осіб, продовжували висувати ОСОБА_16 свої незаконні вимоги про передачу їм грошових коштів на загальну суму 200 000 гривен.
Після чого, отримавши від ОСОБА_16 обіцянку виконати вимоги про передачу грошей в частині обумовленої суми з розстрочкою, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , продовжували утримувати потерпілу проти її волі та обмежували її свободу переміщення, повернули її до автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT” з реєстраційним номером НОМЕР_2 , на якому відвезли потерпілу до будинку АДРЕСА_10 , де приблизно о 13 годині звільнили її.
Як зазначено в обвинувальному акті, вказаними діями, ОСОБА_8 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146 КК України, який кваліфікується як безпосереднє вчинення незаконного позбавлення волі і викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, вчиненого організованою групою.
При цьому, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19 вересня 2018 року ОСОБА_8 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (№ 214 розділу І реєстру). Згідно зміненого повідомлення про підозру ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, у т.ч. й кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 146 КК України, але лише по епізоду від 27.03.2018 року.
Відповідно до ч.4 ст.278 КПК дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Дійсно, у доданому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні будь-які дані щодо внесення до ЄРДР відомостей про скоєння ОСОБА_8 06.04.2018 та, навіть, 27.03.2018 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтвердив суду те, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 не повідомлялося про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 146 КК України, по епізоду від 06.04.2018 року.
Отже, в обвинувальному акті вбачається збільшення обсягу обвинувачення щодо ОСОБА_8 , а саме в частині звинувачення останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 146 КК України, а саме по епізоду від 06.04.2018 року, за який на стадії досудового розслідування йому не було повідомлено про підозру і, відповідно, не було надано жодної можливості здійснювати ОСОБА_8 свій захист від нового обвинувачення, що знайшло своє відображення вже у поданому до суду обвинувальному акті.
Безумовним порушенням кримінального процесуального законодавства є порушення права обвинуваченого на захист.
Суд наголошує, що висновок про необхідність повернення обвинувального акту прокурора відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47), а, як вже зазначалося судом, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Оскільки за результатами підготовчого провадження судом встановлено, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 містяться виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 146 КК України, по епізоду від 06.04.2018 року, який на стадії досудового розслідування взагалі не ставився названому обвинуваченому за провину, що, на думку суду. є грубим порушенням права ОСОБА_8 на захист, суд дійшов висновку про те, що виявлені недоліки обвинувального акту є суттєвими та у своїй сукупності перешкоджають прийняттю судом рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що згідно до вимог ст. 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Крім того, під час підготовчого провадження прокурор заявив суду клопотання про обрання щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачені та їх захисники проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували.
Інших заперечень не надійшло.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню на підставі нижче наведеного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, обвинувачені є раніше не судимими, Крім того, обвинувачені офіційного працевлаштування не мають, підтвердження належності на праві власності цінного майна не надали, в межах цього кримінального провадження їх звинувачено у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, зокрема, злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, що на переконання суду свідчить про наявність підстав для застосування до обвинувачених запобіжного заходу.
Зважаючи на обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються обвинувачені, їх тяжкість, особи обвинувачених, колегія суддів дійшла висновку, що на момент розгляду клопотання ще існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризики переховування від правосуддя, вчинення іншого злочину, тож є підстави для обрання обвинуваченим запобіжного заходу.
Разом з тим, з урахуванням презумпції невинуватості, яка вимагає поводження з особою, вина якої у вчиненні злочину не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, як з невинуватою, тримання обвинувачених під вартою лише з тих міркувань, що вони є обвинуваченими особами, не виправдовує відступу від принципу поваги до особистої свободи та суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, прокурором, окрім констатації, не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Прокурором не наведені жодні докази, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням пересування обвинувачених, останні будуть ухилятись від слідства та суду, через що суд застосовує більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314, 392, 395 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13 про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 27 та ч. 4 ст. 189 КК України.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 в частині ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 27 та ч. 5 ст. 186; ч. 2 ст. 27 та ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 289 КК України.
Відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_13 про визнання бездіяльності процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12018080000000104 від 20.03.2018 року щодо відмови у розгляді клопотання нездійснення дій, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 283 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та бездіяльність щодо не розгляду клопотання сторони захисту від 01.11.2018 року - незаконною та зобов'язання процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12018080000000104 від 20.03.2018 року вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_11 про визнаня бездіяльності процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12018080000000104 від 20.03.2018 року щодо нездійснення дій у визначений ст. 219 КПК України - незаконною та зобов'язання вчинити дії передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_18 про передачу йому на відповідальне зберігання транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено в до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000104 від 20.03.2018 відносно ОСОБА_5 , за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 127; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 127; ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 162; ч.3 ст.27, ч.5 ст. 186; ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 189; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 27, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_11 , за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 162; ч.2 ст.27, ч.5 ст. 186; ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189; ч. ст. 27, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_8 , за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 127; ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.5 ст. 186; ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189; ч.2 ст.27, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_9 , за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст. 146; ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 162; ч.2 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України - повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України.
Задовольнити частково клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строком до 19 липня 2020 року, але у будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду (залежно від стадії кримінального провадження) за викликом;
- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора, суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання.
Повідомити про вказані обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до обвинувачених може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів після її оголошення через суд, який її ухвалив.
Повний текст ухвали проголошено 22 травня 2020 року о 13-45 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
19.05.20