Справа № 461/6133/19
Провадження № 1-кп/461/223/20
25.05.2020 року.
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12019140050000427 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурором у судовому засіданні заявлене та надано суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 02 місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді під час обрання запобіжного заходу, а саме: можливість переховування ОСОБА_4 від суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на потерпілого, покази якого взяті за основу для підозри. Тому, вважає, що менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений та його захисник проти задоволенні клопотання прокурора категорично заперечили. Захисник вважає, що на даний час у ОСОБА_4 ризики невиконання його процесуальних обов'язків не обґрунтовані, зокрема відсутній ризик впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого. Просила суд змінити запобіжний захід на більш м'який. Зазначила, що до моменту обрання запобіжного заходу обвинувачений сумлінно виконував обов'язки, з'являвся до слідчого за викликами.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, встановив, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 26 червня 2019 року під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з наступних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу була надана оцінка обґрунтованості підозри обвинуваченого ОСОБА_4 , з якою суд погоджується у повному обсязі.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд також погоджується з позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання.
У обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, до взяття під варту він не працював та не навчався, законних джерел заробітку не мав, раніше неодноразово судимий. Ці обставини свідчать про наявність ризику продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності з метою здобуття собі засобів для існування.
У клопотанні прокурор також посилається на ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого ОСОБА_6 . Суд погоджується зі вказаною позицією сторони захисту та вважає, що такий вплив з боку обвинуваченого не виключений з метою схиляння потерпілого до зміни показів та таким чином уникнення відповідальності за вчинене.
Дії ОСОБА_4 та він як особа представляють підвищену суспільну небезпеку.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду (продовження існування цього ризику) як цілком ймовірний. Крім того, при оцінці продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, враховується також тяжкість можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду. Цей ризик, враховуючи доводи прокурора, є досить вірогідним.
Дійшовши висновку про необґрунтованість посилання сторони захисту на відсутність доказів існування ризиків порушення ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків, суд зазначає наступне. Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відтак застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд вважає, що наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції прокурора щодо недоцільності тримання ОСОБА_4 під вартою та необхідності обрання більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу. Тривале тримання обвинуваченого під вартою виправдовується об'єктивними обставинами: наявністю обґрунтованої підозри вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, ризиків невиконання процесуальних обов'язків, значним суспільним інтересом.
З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 05 червня 2020 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 194, 199, 331, 369 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» по 05 червня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту постановлення.
Головуючий суддя ОСОБА_1