Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 1-кс/711/1218/20
Справа № 711/3462/20
20 травня 2020 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_5 подане у кримінальному провадженні № 120250270000081 від 22.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 249 КПК України, про накладання арешту на майно,-
встановив:
Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про арешт майна, мотивуючого його тим, що СУГУ НП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020250270000081 від 22 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч. 2 ст. 249 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що в ході перевірки відомостей, викладених у зверненні представника ГО «ОГП «Барс 2011» ОСОБА_6 щодо неправомірних дій посадових осіб суб'єктів господарювання, а саме ПП «Інститут з питань іхтіології» за фактом незаконного зайняття рибним промислом на території Кременчуцького водосховища, встановлена незаконна діяльність групи осіб з числа представників суб'єктів господарювання та фізичних осіб, які причетні до незаконного рибного промислу на території Кременчуцького водосховища в період офіційної дії нерестової заборони, а також з перевищенням квот на добування водних біоресурсів, приховуючи в обліковій документації фактичні обсяги та види виловленої риби, чим завдають державному бюджету України значних збитків.
Так, за результатами проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні встановлено, що до організації злочинної групи з метою незаконного рибного промислу та з метою особистого збагачення незаконним шляхом може бути причетним засновник та директор ПП «Інститут з питань іхтіології» ОСОБА_7 , який діючи умисно, з метою особистого збагачення, вступив в злочинну змову із рядом фізичних осіб та суб'єктів господарювання, а саме - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і використовуючи основні та оборотні засоби ПП «Інститут з питань іхтіології», який має квоти на промислове рибальство в межах Кременчуцького водосховища, умисно порушуючи встановлену заборону на вилов риби в період нересту, протягом квітня 2020 року організував незаконний вилов риби, шляхом використання заборонених знарядь лову (сіток) з метою її подальшого збуту суб'єктам господарювання, які займаються рибопереробною діяльністю.
Основним суб'єктом господарювання, яке займається скупкою незаконно виловленої організованою ОСОБА_7 групою риби - є ТОВ «Комбінат-Черкаси» та ПрАТ «ім. Шевченка», представником якого є ОСОБА_10 .
Безпосередньо виконавцями злочинних дій по незаконному вилову риби у групі, організованою ОСОБА_7 є ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які безпосередньо займаються виловом риби за допомогою сіток в промислових об'ємах (приблизно до однієї тони за одну ніч), при цьому місцем виходу на воду та місцем заготівлі незаконно виловленої риби є територія земельної ділянки без адреси кадастровий номер 7124984500010010129, віднесеної до земельного водного фонду та призначеної для ведення водного господарства (розміщення рибоприймального пункту), розташованої в межах Леськівської сільської ради Черкаської області, яка, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить Черкаській районній державній адміністрації та передана в оренду ПП «Інститут з питань іхтіології» і на якій розташовані рибозаготівельні склади.
В подальшому, безпосередньо ОСОБА_7 організовує збут незаконно виловленої риби (різні види - лящ, плітка, судак, щука, короп, карась тощо), яка складується та приводиться до стану заморозки на рибозаготівельних складах в с. Леськи суб'єктам господарювання за готівковий розрахунок.
17.05.2020 у кримінальному проваджені проведено обшук, в ході якого вилучено автомобіль Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , двигун до човна Suzuki 70 лошадиних сил, № НОМЕР_2 , які знаходяться у власності та користуванні ОСОБА_8 .
Вказаний автомобіль та двигун до човна є знаряддям вчинення злочину, тому що використовувався під часа його вчинення шляхом транспортування знарядь лову, а також незаконного вилову рибних ресурсів під час нересту, а тому має значення речового доказу у кримінальному провадженні. На теперішній час вказані речі визнано у кримінальному провадженні речовим доказом.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні,зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Зазначені у клопотанні речі, вилучені під час проведення обшуків, не передбачені ухвалами слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а том) у відповідності до ст.ст. 168, 171 КПК України є тимчасово вилученим майном, клопотання про накладення арешту а яке має бути подане слідчому судді протягом 48 годин з моменту його вилучення.
Арешт вказаного майна викликаний необхідністю забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України.
На підставі наведеного просив накласти арешт на майно, вилучене 16.05.2020 в рамках кримінального провадження № 12020250270000081 від 22 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч. 2 ст. 249 КК України, а саме автомобіль Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , двигун до човна Suzuki 70 лошадиних сил, № НОМЕР_2 , які знаходяться у власності та користуванні ОСОБА_8 .
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав просив задовольнити його повністю.
ОСОБА_8 та його представник, адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання посилаючись на його безпідставність. Адвокат вказав на те, що дозвіл на проведення обшук, під час якого були вилучені вказані предмети був наданий слідчим суддею 08.05.2020 у кримінальному провадженні № 12020250270000081 від 22 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України. Відповідно до ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Отже обшук проводився з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, відшукання знарядь відшукання знаряддя саме цього кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення. Вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що вилучені речі мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 22.01.2020 року до ЄРДР внесено відомості за № 12020250270000081 за ч.3 ст. 191 КПК України стосовно того, що до Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надійшов службовий рапорт за результатами розгляду звернення керівника громадської організації про те, що посадовими особами суб'єктів господарювання здійснюється промисловий вилов риби із порушенням вимог чинного законодавства, а також з перевищенням квот на добування водних біоресурсів, з приховуванням в обліковій документації фактичних обсягів виловленої риби, чим на думку заявника завдано збитків державі.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8.05.2020 року надано дозвіл заступнику начальника відділу СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 та групі слідчих, які здійснюють досудове розслідування вказаного злочину, на проведені обшуку автомобіля Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 який знаходиться у власності та користуванні ОСОБА_8 , з метою встановлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукування знарядь кримінально правопорушення, або майна, яке було добуто в результаті його вчинення, а саме: облікових документів, втому числі і «чорнових» записів щодо обліку незаконно виловленої риби та її подальшого руху; грошових коштів отримані від вказаної злочинної діяльності, крім того в оригіналах: журналів обліку вилучених водних живих ресурсів (промислові журнали) та додатки до них, промислових квитків та талонів, журналів обліку прийнятих та реалізованих водних живих ресурсів, квитанцій про здачу/прийняття живих біоресурсів, документів, відповідно яких плавзасоби та рибалок випускають на воду, договорів купівлі продажу риби (з додатками, додатковими угодами, специфікаціями, тощо); документів фінансово-господарської звітності щодо виконання зазначених вище договорів (накладні, товарно-транспорті накладні, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти звірки взаєморозрахунків, виписки з бухгалтерських програм по робот: контрагентами, банківські виписки, тощо).
З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 травня 2020 року вбачається, що слідчий звернувся до суд з клопотанням про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12020250270000081, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 191 КПК України.
Отже, дозвіл на проведення обшуку було надано з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, відшукання знаряддя саме цього кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.
Згідно протоколу обшуку від 16 чи 17 травня 2020 року (протокол має виправлення щодо дати його складання) автомобіля Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою вул. Гайова, 6, с. Леськи Черкаського району слідчим ОСОБА_14 виявлено автомобіль Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , в спинці водійського сидіння якого виявлено документацію обігу водних біоресурсів, у зв'язку з чим транспортний засіб Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 опечатано та вилучено. Також вилучено документацію обігу водних ресурсів за 2017 рік.
16.05.2020 о 21.16 до ЄРДР внесено відомості за № 12020250270000081 за ч.2 ст. 249 КПК України стосовно того, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №12020250270000081 внесеного до ЄРДР 22.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КПК України, під час проведення санкціонованого обшуку на території складських приміщень, розташованих на земельній ділянці без адреси кадастровий номер 7124984500010010129, віднесеної до земельного водного фонду та призначеної для ведення водного господарства (розміщення рибоприймального пункту), розташованої в межах Леськівської сільської ради Черкаської області, за місцем здійснення господарської діяльності ПП «Інститут з питань іхтіології», виявлений факт незаконного зайняття рибним добувним промислом, вчинений із застосуванням електроструму, що являється способом масового знищення риби.
17 травня 2020 року постановою старшого слідчого в ОВС ОСОБА_5 , автомобіль Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , двигун до човна Suzuki 70 лошадиних сил, № НОМЕР_2 , які знаходяться у власності та користуванні ОСОБА_8 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020250270000081 від 22 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч. 2 ст. 249 КК України
Відповідно до ч. 2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревіізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість, що без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні неможливо.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною першою статті 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, арешт на майно з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Як встановлено в судовому засіданні ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 травня 2020 року надано дозвіл на проведення обшуку з метою встановлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукування знарядь кримінально правопорушення, або майна, яке було добуто в результаті його вчинення, а саме: облікових документів, втому числі і «чорнових» записів щодо обліку незаконно виловленої риби та її подальшого руху; грошових коштів отримані від вказаної злочинної діяльності, крім того в оригіналах: журналів обліку вилучених водних живих ресурсів (промислові журнали) та додатки до них, промислових квитків та талонів, журналів обліку прийнятих та реалізованих водних живих ресурсів, квитанцій про здачу/прийняття живих біоресурсів, документів, відповідно яких плавзасоби та рибалок випускають на воду, договорів купівлі продажу риби (з додатками, додатковими угодами, специфікаціями, тощо); документів фінансово-господарської звітності щодо виконання зазначених вище договорів (накладні, товарно-транспорті накладні, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти звірки взаєморозрахунків, виписки з бухгалтерських програм по робот: контрагентами, банківські виписки, тощо).
Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Зіставляючи зміст ухвали слідчого судді від 8 травня 2020 року з даними, що містяться у протоколі обшуку від 16 чи 17 травня (протокол обшуку має виправлення щодо дати його складання), приходжу до висновку, що дане судове рішення не містить вказівку на вилучення автомобіля Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Як вбачається з тексту протоколу обшуку, єдиною підставою для його вилучення є те, що в спинці водійського сидіння якого виявлено документацію обігу водних біоресурсів, у зв'язку з чим транспортний засіб Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 опечатано та вилучено.
Так, обґрунтовуючи клопотання про накладання арешту на автомобіль, слідчий вказує на те, що вказаний автомобіль та двигун до човна є знаряддям вчинення злочину, тому що використовувався під час його вчинення шляхом транспортування знарядь лову, а також незаконного вилову рибних ресурсів під час нересту, а тому має значення речового доказу у кримінальному провадженні. На теперішній час вказані речі визнано у кримінальному провадженні речовим доказом. Арешт вказаного майна викликаний необхідністю забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до п. 1,2 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів (п.1), спеціальної конфіскації (п.2).
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 та ч.2 ст. 249 КК України, не зберіг на собі його сліди, не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об'єктом кримінальних дій і не річчю, яка набута кримінально протиправним шляхом.
З протоколу обшуку вказаного автомобіля не вбачається, що в автомобілі Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися заборонені знаряддя лову. Також органом досудового розслідування не надано доказів, які свідчать що вказаний автомобіль використовувався під час незаконного вилову рибних ресурсів, під час нересту.
Незважаючи на визнання автомобіля Skoda Octavia 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом, слідчий суддя звертає увагу на те, що визнання речовими доказами можливо лише щодо вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом прямо надано дозвіл на їхнє відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, заарештованого майна відповідно до правил ст. 98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за пропуском стадії накладення на нього арешту відповідно до правил ч. 5 ст. 171 КПК України, чинним КПК України не передбачено.
Що стосується такої підстави для арешту майна як спеціальної конфіскації, то слідчий суддя вважає вказати на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
На момент розгляду клопотання, ОСОБА_8 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12020250270000081 від 22 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч. 2 ст. 249 КК України.
Що стосується накладання арешту на двигун до човна Suzuki 70 лошадиних сил, № НОМЕР_2 , то слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна не додано доказів, що вказаний двигун був взагалі вилучений у ОСОБА_8 .
На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи. У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівок на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема ОСОБА_8 , який не є підозрюваним у кримінальному провадженні
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Також слідчий суддя зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Керуючись ст. 22, 131-132, 170-171 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_5 поданого у кримінальному провадженні № 120250270000081 від 22.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 249 КПК України, про накладання арешту на майно відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 20 травня 2020 року о 17 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1