Дата документу 25.05.2020
Справа № 937/3417/20
Провадження № 2/937/1945/20
2020 рік
25 травня 2020 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Дараган Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховного Суду про порушення особистого немайнового конституційного права на судовий захист цивільного права на оскарження судових рішень з цивільної справи в касаційному порядку та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду про порушення особистого немайнового конституційного права на судовий захист цивільного права на оскарження судових рішень з цивільної справи в касаційному порядку та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявляються вимоги про: визнання, що Верховним Судом при здійсненні правосуддя порушено особисте немайнове право позивача на касаційне оскарження судових рішень у цивільній справі № 320/1078/16-ц та особисте немайнове конституційне право позивача на судовий захист цивільного права на оскарження судових рішень у цивільній справі № 320/1078/16-ц в касаційному порядку; відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 5000000 гривень, завданої Верховним судом внаслідок порушення особистого немайнового конституційного права позивача на судовий захист права на оскарження судових рішень у цивільній справі № 320/1078/16-ц в касаційному порядку.
Разом із цим, відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, а однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Також, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8, відповідно до Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Тобто, зі змісту наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосудця, пов'язаних із підготовкою та судовим розглядом справ, можуть оскаржуватись у чинному в даний час апеляційному та касаційному порядку, а також можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами, але не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом. Рішення суду (процесуальні дії чи бездіяльність суддів) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України та законодавством про судочинство.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів) одночасно з оскарженням таких дій, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судів (суддів) є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Тому розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у справі, як цього вимагає позивач. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам ст.ст. 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Разом із цим, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач у поданій ним позовній заяві фактично оскаржує процесуальні дії та рішення суддів Верховного Суду щодо розгляду його касаційної скарги, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав та завдали йому моральної шкоди, в обґрунтування якої позивач посилається на положення ст.ст. 23, 280, 1167, 1172, 1173, 1174 ЦК України.
Таким чином, зважаючи на конституційні принципи незалежності судової гілки влади та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, тому рішення суду, дії або бездіяльність як суду, так і суддів під час здійсненнями ними правосуддя, не можуть оскаржуватися у порядку цивільного судочинства, так само як і не можуть бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду лише у випадках, передбачених ст. 1176 ЦК України. У разі ж надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) та про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених ст. 1176 ЦК України, суд має відмовляти у відкритті провадження у справі.
Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року (справа № 757/43355/16-ц) та від 20 березня 2019 року (справа № 295/7631/17).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити позивачу у відкритті провадження за позовною заявою до Верховного Суду про порушення особистого немайнового конституційного права на судовий захист цивільного права на оскарження судових рішень з цивільної справи в касаційному порядку та відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного Суду про порушення особистого немайнового конституційного права на судовий захист цивільного права на оскарження судових рішень з цивільної справи в касаційному порядку та відшкодування моральної шкоди.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: