Дата документу 19.05.2020
Справа № 937/136/20
19 травня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Купавської Н.М.
при секретарі - Бєгушевій Л.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з уточненим позовом, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 . При цьому, позивач зазначає, що їй на праві власності належить вищевказаний будинок, в якому вона у 2011 році зареєструвала відповідачів. Але останні не мешкають в будинку з 2011 року, житловим приміщенням не користуються, не сплачують комунальні платежі, що позбавляє її в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном. У даному приміщенні особистих речей відповідачів немає, жодного разу вона не намагалися вселитися.
Позивач в судове засідання не з'явилася, від її представника - адвоката Скворцової О.В. надійшла заява з проханням слухати справу у її відсутність, на уточненому позові наполягає. Не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, судові повістки повернулися з відміткою пошти: «адресат не проживає».
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за місцем їх реєстрації. Інших відомостей щодо місця перебування чи проживання відповідачів немає.
Відповідно до ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємця - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідачі викликалися до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Отже, суд вважає, що відповідачі були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Повідомлень про причини неявки та відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк суду не надано.
Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що уточнений позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Позивачу згідно договору дарування житлового будинку від 24 вересня 1992 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 , про що свідчить копія даного договору та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.6,7/.
За даною адресою проживає позивач. Окрім позивача за даною адресою зареєстровані відповідачі, але не проживають з 2011 року, що підтверджується довідкою сільського голови та актом депутатського обстеження /а.с.8,9/.
В силу того, що відповідачі зареєстровані у вищевказаному будинку позивач не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
У відповідності до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Водночас, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того факту, що відповідачі не проживають за місцем реєстрації без поважної на те причини.
Згідно зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до вимог ст.72 ЖК України внаслідок відсутності особи понад встановлені ст.71 ЖК України строки без поважних причин вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що відповідачів слід визнати такими, що втратили право користування в будинку АДРЕСА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст.346, 391 ЦК України, ст.ст.150 ЖК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Мелітопольським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.