328/571/20
25.05.2020
2/328/359/20
іменем України
25 травня 2020 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 328/571/20 (номер провадження 2/328/359/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
встановив:
19 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання доньок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі однієї третини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно її віку, щомісячно починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до досягнення старшою дитиною повноліття. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 08.07.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Молочанським міськвиконкомом Токмацького району Запорізької області, актовий запис № 09, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 08.07.2006 року.
За час перебування у шлюбі в них народилися доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.12.2006 року та серії НОМЕР_5 від 08.01.2014 року.
Станом на сьогоднішній день, діти проживають з позивачем та повністю перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою квартального комітету від 16.03.2020 року.
В січні 2020 року позивач звернулася до відповідача з проханням матеріально підтримувати доньок, сплачувати аліменти, так як доньки проживають з позивачем, на що відповідач дав усну обіцянку, що він зобов'язується сплачувати аліменти на них, але матеріально дітям взагалі не допомагає, участі у вихованні не приймає, внаслідок чого позивач не має можливості сама їх утримувати.
Забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку донькам позивач сама не може, оскільки її середньомісячний дохід дорівнює мінімальній заробітній платі, що підтверджується довідкою про доходи від 10.03.2020 року.
Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 30 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
21 квітня 2020 року до Токмацького районного суду Запорізької області від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, в якому відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково, встановити стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття. В обгрунтування відзиву зазначає, що за час перебування у шлюбі у позивача з відповідачем народились дві доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на даний час не досягли повноліття.
Враховуючи життєві обставини та існуючі непорозуміння з дружиною, зараз вони проживають окремо. Свого обов'язку відносно виховання та утримання дітей, відповідач не заперечує.
Так, для утримання доньок у лютому 2020 року та березні 2020 року відповідач надав кошти у розмірі 1 500 грн.
Після перенесеного в серпні 2016 року ішемічного інсульту ОСОБА_2 встановлено з вересня 2017 року першу «Б» групу інвалідності, яка з жовтня 2019 року, встановлена безстроково, що відображено в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 260225 від 02.10.2019 року.
Причиною фактичного припинення шлюбних відносин стало те, що він став інвалідом, у нього паралізована ліва сторона тіла, не працює ліва рука, не баче одне око, йому важко пересуватися.
Він не працює і єдиним засобом для існування є пенсійна виплата як інваліду 1 групи.
Крім цього, за час перебування у шлюбі позивач та відповідач придбали нерухомість, а саме квартиру в АДРЕСА_4 , яку наразі позивач здає в оренду, та, відповідно отримує за це орендну плату.
Тому твердження позивача відносно того, що ОСОБА_2 взагалі не допомогає матеріально і єдиний дохід для утримання доньок це її заробітна плата, є невірним та безпідставним.
Отримавши такий статус, як інвалід 1 групи, він відноситься до осіб з високим ступенем втарти здоров'я та значною залежністю від інших осіб у забезпеченні житттєво важливих соціально-побутових функцій. Як вбачається з індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1151 від 02.10.2019 ОСОБА_2 потребує медичної реабілітації та постійного медичного спостереження таких лікарів як невропатолога та сімейного лікаря. ОСОБА_2 потребує сторонньої допомоги, навіть пересуватись самостійно не може.
З лютого 2020 року ОСОБА_2 проживає разом зі своїми батьками пенсіонерами. Батько також є інвалідом ІІІ групи.
Відповідач не заперечує проти часткового задоволення позову та просить враховуючи його стан здоров'я, встановити стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Відповіді на відзив та заперечень від учасників справи не надходило.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, просив при винесенні рішення врахувати його позицію викладену у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що 08 липня 2006 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів 08 липня 2006 року зроблено відповідний актовий запис за № 09, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Молочанським міськвиконкомом Токмацького району Запорізької області від 08 липня 2006 року, серія НОМЕР_3 (а.п. 4).
Під час укладення шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на прізвище « ОСОБА_1 ».
Від цього шлюбу у позивача з відповідачем є діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.12.2006 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 08.01.2014 року (а.п. 5,6).
Батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , разом з нею проживають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 16 березня 2020 року (а.п. 7) та не заперечує відповідач, про що зазначено у відзиві.
ОСОБА_1 працює у КУ «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР, займає посаду молодша медична сестра (санітарка-буфетниця). Загальна сума доходу за період з 01.09.2019 року по 29.02.2020 року становить 30 048,44 грн., зокрема в січні 2020 року нарахована заробітна плата в розмірі 5 461,91 грн., в лютому 2020 року - 5446,13 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 578/5 від 10.03.2020 року виданою КУ «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР (а.п. 8).
Позивач в позовній заяві зазначає, що забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку донькам не може, оскільки її середньомісячний дохід дорівнює мінімальній заробітній платі, у звязку з чим звернулася до суду за стягнення аліментів на утримання дітей з відповідача.
Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка має інвалідність першої Б групи, захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції. Інвалідність встановлена безстроково. Потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соцального експерною комісією № 260225 серії 12 ААБ від 02.10.2019 року та індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 1151 від 02 жовтня 2019 року (а.п. 22, 23-24).
Відповідно до виписки по картоковому рахунку та розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі 0813012262 від 25.01.2018 року для ОСОБА_2 сума пенсіїї з надбавками складає 6 303,16 грн (а.п. 26-29, 30).
Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого перебуває з батьками за адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_2 потребує допомоги в самообслуговуванні у зв'язку з хворобою. Дружина та діти не відвідують його, що підтверджується довідкою квартального комітету № 12 від 06.04.2020 року (а.п. 25).
Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 51 Конституції України передбачено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька (ст. 183 СК України) або у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, і виплачуються щомісячно.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дітей.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-Х1І від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 7, 8 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідач не заперечує свого обов'язку відносно виховання та утримання дітей.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що для утримання доньок у лютому 2020 року та березні 2020 року надав кошти у розмірі 1 500 грн., проте доказів на підтвердження даних обставин до суду не надано.
У відзиві відповідач також вказує, що за час перебування у шлюбі позивач та відповідач придбали нерухомість, а саме квартиру в АДРЕСА_4 , яку наразі позивач здає в оренду, та, відповідно отримує за це орендну плату, проте належнимх та допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи відповідача про часткове задоволення позову, а саме встановити стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття, є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням чинного законодавства.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року N 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, у статті 182 СК України у частині другій абзац другий після слова «Мінімальний» доповнено словом «гарантований».
Так, відповідно до положень частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законодавством встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа Хант проти України, HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Позивачу, ОСОБА_1 в січні 2020 року нарахована заробітна плата в розмірі 5 461,91 грн., в лютому 2020 року - 5446,13 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 578/5 від 10.03.2020 року виданою КУ «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР.
Відповідач ОСОБА_2 відповідно до розрахунку пенсії отримує пенсію з надбавками у розмірі 6 303,16 грн.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Судом встановлено, що на даний час діти проживають разом із матір'ю окремо від батька, діти перебувають на утриманні матері, між сторонами не досягнуто згоди щодо сплати аліментів, що є підставою звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
При ухваленні рішення суд враховує, що позивач отримує мінімальну пенсію, відповідач є особою яка має інвалідність та отримує пенсію, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, виходячи з того, що обоє батьків мають обов'язок утримувати дітей, відповідач не має інших аліментних зобов'язань, позов щодо стягнення аліментів на утримання дітей підлягає задоволенню, а саме суд вважає можливим визначити розмір аліментів на утримання двох дітей у частці від доходу (заробітку) відповідача у розмірі однієї третини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно її віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 19 березня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення аліментів на утримання дітей.
За вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
За вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідач є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК (а.с. 22), а тому він звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватись за рахунок держави.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 141, 150, 155, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 11, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання доньок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі однієї третини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно її віку, щомісячно починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, тобто 19 березня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати мають компенсуватись за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , місце проживання: АДРЕСА_8 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , місце проживання: АДРЕСА_9 .
Дата складання повного судового рішення 25 травня 2020 року.
Суддя: