25 травня 2020 р. м. Чернівці Справа №600/644/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Так, позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення №308/25-20 XXV сесії VII скликання Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області в частині відмови у зверненні ОСОБА_1 щодо встановлення меж вулиці (провулка Український) та розчищення проїзної частини від зарослів дерев та кущів;
- зобов'язати орган місцевого самоврядування Ярівську сільську раду Хотинського району Чернівецької області встановити межі вулиці (провулка Український) та вчинити дії щодо розчищення проїзної частини від зарослів дерев та кущів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
До цього варто зазначити, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
З матеріалів, доданих до позову, вбачається, що 30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області із заявою, в якій просила встановити межі, землі загального користування по провулку Українському, в натурі, а також надати дозвіл на вирізання дерев та кущів по провулку Українському.
Рішенням Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області XXV сесії VII скликання №308/25-20 від 26 лютого 2020 року, яке і є предметом спору, заслухавши заяву ОСОБА_1 щодо встановлення межі провулка Українського /проїзної частини дороги/, враховуючи, що ширина провулка Українського становить у найвужчому місці 3 метри, і згідно висновку начальника відділу земельних ресурсів та начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації повинна складати 3-4 метри, сільська рада вирішила пропонувати ОСОБА_1 звернутись до Хотинського районного суду, так як сільська рада не вбачає самовільного захвату проїжджої частини провулку Українського с. Ярівка Хотинського району Чернівецької області.
Отже, спір між сторонами цієї справи виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням органу місцевого самоврядування, прийнятого на її заяву щодо встановлення межі вулиці. При цьому зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що відповідачем не приймалось владне управлінське рішення по відношенню до позивача, воно не містить адресованих позивачу положень зобов'язального характеру. Рішенням Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області XXV сесії VII скликання №308/25-20 від 26 лютого 2020 року лише висловлено пропозицію щодо можливості звернутися до Хотинського районного суду.
Водночас позов, згідно його ж змісту, спрямований на захист порушеного, на думку позивача, права користування і поданий з метою усунення перешкод у користуванні позивачем та членами її сім'ї вулицею населеного пункту.
Зазначене вище унеможливлює оцінку адміністративним судом правовідносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої. Відтак, ця справа не має визначених Кодексом адміністративного судочинства України ознак адміністративного позову.
Виходячи зі змісту позовних вимог, суті та характеру спірних відносин, суд вважає, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, тобто не є публічно-правовим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі.
Приходячи до указаного висновку судом також було взято до уваги правову позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладену, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №360/3622/18, від 14 листопада 2018 року у справі №807/73/15.
Частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Так, за правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи викладене, спірні відносини, як виникли між позивачем та органом місцевого самоврядування, можуть вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Водночас суд звертає увагу позивача на те, що згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Оскільки у відкритті провадження у даній справі відмовлено, то у разі звернення з клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за даний позов згідно квитанції №0.0.1710288687.1 від 19 травня 2020 року у розмірі 840,80грн, такий буде повернено позивачу.
Керуючись статтями 170, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ярівської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.
3. Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя О.П. Лелюк