Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710
25 травня 2020 р. справа № 520/3640/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 17.03.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Харківській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром та зобов'язати ГУ ПФ України у Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2019 без обмеження максимальним розміром пенсії заборгованість недоодержання частини пенсії сплатити однією сумою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/20, яким визнано неконституційними положення законодавчих актів, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з січня 2016 року по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740грн. Позивач вважає, що на підставі викладеного відповідач зобов'язаний здійснити виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/3640/2020.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 08.05.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ПФ України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 у справі №520/10649/19 позивачу здійснено перерахунок пенсії. Посилаючись на норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі по тексту - Закон України №3668-VI), відповідач зазначив, що виплата перерахованої пенсії обмежується указаним максимальним розміром. Крім того вказав, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. На думку відповідача, законні підстави для виплати пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі відсутні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2020 у справі №520/10649/19, яке набрало законної сили 26.12.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано противоправною бездіяльність ГУ ПФ України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки від 25.07.2019 №1-24.2.2/4263/19 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2019 на підставі довідки від 25.07.2019 №1-24.2.2/4263/19 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення.
Вказаним рішенням суду встановлено, що позивач за наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 №600 за його згодою був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де проходив військову службу з 01.12.1999 та отримував відповідно до вимог законодавства грошове забезпечення військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 25.10.2013 №580/0 позивач звільнений у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я) наказом Міністра оборони України від 14 .10.2013 №343.
Позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон України №2262-XII), яка нараховувалась на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Держаним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Відповідно до наказів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» від 11.01.2019 №19 та «Про затвердження переліків назв посад та розмірів окладів військовослужбовців за прирівняними посадами» від 26.04.2019 №383 відбулося підвищення грошового забезпечення, військовослужбовців, що відкомандировані для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху, у зв'язку зі зміною розміру посадового окладу.
Позивач отримав довідку від 25.07.2019 №1-24.2.2/4263/19 про розмір грошового забезпечення від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та звернувся до ГУ ПФ України в Харківській області з вимогою зробити перерахунок пенсії.
Листом від 19.09.2019 №4668/К-14 ГУ ПФ України в Харківській області повідомило про відсутність законних підстав для перерахунку його пенсії на підставі наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» від 11.01.2019 №19.
Після набрання чинності рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 у справі №520/10649/19 ГУ ПФ України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 25.07.2019 №1-24.2.2/4263/19 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2019 розмір пенсії позивача було обмежено з урахуванням максимального розміру пенсії.
Позивач звернувся до ГУ ПФ України в Харківській області із заявою, в якій просив сплачувати перераховану пенсію без обмеження максимальним розміром, пославшись на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Листом від 05.03.2020 управління повідомило позивача, що перерахунок пенсії, здійснено у відповідності до норм та вимог чинного законодавства, підстав виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром не має, в обґрунтування пославшись на норми статті 43 Закону України №2262-XII.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії до виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 43 Закону України №2262-XII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №848-VIII.
Зазначене положення у цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
У резолютивній частині якого зазначено: «Визнати такими, що не відповідають «Конституції України» (є неконституційними), положення Закону України №2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн."
У своєму рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статі 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач має здійснити виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії позивачу.
У преамбулі Закону Україні №2262-XII зазначено, що цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення №7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 у Законі України №2262-XII.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, який прийнятий 06.12.2016, вперше опублікований в газеті «Голос України» 27.12.2016 та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України №1774-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 15.04.2019 у справі №522/16973/17,від 08.08.2019 у справі №522/3271/17.
Судом встановлено, що позивачу здійснено перерахунок його пенсії з 01.01.2019, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» від 19.06.2012 № 17767/08, пункт 72).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції».
Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Згідно статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати позивачу із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого визнано неконституційними є неприпустимим.
Відповідно, відповідач обмежуючи розмір пенсії позивача до виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФ України в Харківській області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром.
Також вважає необхідним зазначити, що невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавленням останнього його конституційного права на соціальний захист у разі досягнення пенсійного віку визначеного Законом.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ГУ ПФ України в Харківській області сплачувати позивачу пенсію з 01.01.2019 року без обмеження максимальним розміром пенсії.
Відносно вимоги зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області виплатити заборгованість недоодержаної частини пенсії однією сумою, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Відповідно підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61002 код ЄДРПОУ-14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром пенсії з 01.01.2019.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен 80 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 25.05.2020.
Суддя О.В. Ніколаєва