Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 травня 2020 р. справа № 520/3137/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) скасування вимоги про сплату боргу, -
ОСОБА_1 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9349-17 від 09.08.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що вимога про сплату боргу № Ф-9349-17 від 09.08.2019 року є передчасною та має бути скасована, оскільки на момент її винесення за позивачем відсутній узгоджений податковий борг. Позивач вказав, що ним 12.09.2019 року припинено реєстрацію підприємницької діяльності, а в період з 21.0.2015 року по 30.10.2015 року та з 2016 року по 2019 року ОСОБА_1 працював виконавчим директором ПП «СТАВ+», тому підприємство сплачувало за позивача ЄСВ, а відтак позивач вважає, що не є платником єдиного соціального внеску. Також, позивач вважає, що оскільки відповідач у порушення ст. 59 Податкового кодексу України не направляв йому оригінал вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому не мав права направляти вимогу до виконавчої служби про примусове стягнення боргу, а тому оскаржувана вимога про сплату податкового боргу порушує її права, ухвалена незаконно та безпідставно, а тому - підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження згідно ст. 262 КАС України.
Представником відповідача 27.04.2020 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога є законною, обґрунтованою та нарахованою у зв'язку із наявною у позивача заборгованістю по єдиному соціальному внеску. Представник відповідача вказав, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець та на дату формування оскаржуваної вимоги не було припинено її підприємницьку діяльність. У зв'язку з несплатою та наявною заборгованістю по єдиному внеску ГУ ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9349-17 від 09.08.2019 року на загальну суму заборгованості 26551,03 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів за 2013-2014 роки, 2016 рік та 2018-2019 роки.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Південному управлінні ГУ ДПС у Харківській області з 04.04.2016 року, з 01.01.2012 року по 29.04.2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного соціального внеску, з 01.05.2014 року по 12.09.2019 року знаходився на загальній системі оподаткування, платник єдиного соціального внеску.
09.08.2019 року ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкову вимогу № Ф-9349-17 від 09.08.2019 року, у зв'язку з об лікуванням на інтегрованій картці платника ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по ЄСВ у сумі 26551,03 грн.
Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржила її у судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон 2464-VI).
Пунктами 2, 3, 3-1 частини першої статті першої Закону 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску, є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою, вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Згідно ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 наведеної статті).
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
За приписами частини 4 статті 25 Закону 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Пунктами 1-4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
При цьому Закон №2464-VI звільняє від сплати єдиного внеску лише осіб, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.
Так, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.04.2016 року Валківською районною держаною адміністрацією Харківської області.
Разом з тим, відповідно до пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внесений до зазначеного реєстру лише 12.09.2019 року.
З наведеного слідує, що в період, за який позивачу було нараховано єдиний внесок, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та повинен був сплачувати зазначений платіж.
При цьому суд зазначає, що приписами статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші суб'єкти державної реєстрації.
Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1)заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Отже, на момент отримання оскаржуваної вимоги про сплату боргу, підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не була припинена у встановленому законодавством порядку, що свідчить про наявність в останнього обов'язку зі сплати єдиного внеску.
Також у справі відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.
Також суд вважає помилковими та необґрунтованими посилання позивача на те, що він звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки за нього, як за найманого працівника, роботодавцем , здійснювалась сплата єдиного внеску, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 ч.1ст. 7 Закону №2464).
Крім того як вже зазначалось судом раніше, платниками єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, є також фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Отже фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від обов'язків платника єдиного внеску, у тому числі обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок за себе, як за фізичну особу-підприємця.
Сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу- підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, єдиний соціальний внесок сплачує роботодавець за рахунок власних коштів.
До того ж, єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, у різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.
Відтак та обставина, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та одночасно працював, як найманий працівник, не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє його від обов'язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.
Отже, нарахування та сплата роботодавцем позивача у деяких місяцях 2015, 2016 та 2018 років єдиного внеску (навіть у максимальному розмірі), не впливає на обов'язок позивача сплатити єдиний внесок як фізична особа-підприємець, оскільки відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обмеження бази нарахування єдиного внеску максимальним розміром застосовується лише щодо отримання заробітної плати за основним місцем роботи.
При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем довідки за підписом директора ПП "СТАВ+" про те, що виконавчий директор ОСОБА_1 отримує на вказаному підприємстві дохід та сплачує ЄСВ, оскільки вказані докази не свідчать про факт безпосереднього надходження вказаного платежу до бюджету.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі.
Згідно з п. 4 розділу VI Інструкція № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року справа №826/11623/16.
Зокрема, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200,00 грн.
Мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців в 2017 р. становила 704,00 грн. на місяць (8448 грн. на рік), у 2018р. - 819,06 грн. на місяць (9828,72 грн. на рік), а у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (2754,18 грн. на квартал).Так, згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості платника, станом на 15.04.2020 становить 26551,03 грн.
Зокрема, як вбачається з даних ІС «Податковий блок» та розрахунку суми податкового боргу, ОСОБА_1 нараховано податковий борг по ЄСВ наступним чином -
1) за 2013 рік - нараховано платником податків самостійно згідно звітів № 1301044456 від 18.10.2013 року, № 1302032606 від 14.11.2013 року, № 1303195729 від 29.12.2013 року;
2) за 2016 рік - за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0005150 від 08.12.2016 року;
3) за 2018 рік - нарахування єдиного внеску ФОП (у т.ч. на спрощеній системі оподаткування) за № 8293927/EV від 19.07.2018 року, № 9689051/ev від 19.10.2018 року; рішення про застосування штрафних санкцій та пенсі за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ № 0039185206 від 10.12.2018 року;
4) за 2019 рік (за період до 19.07.2019 року включно) - нарахування єдиного внеску ФОП (у т.ч. на спрощеній системі оподаткування) № 3883623/ev від 19.04.2019 року, № 5361361/ev від 19.07.2019 року.
Таким чином, за позивачем нараховується податковий борг за період 2013-2016 роки у розмірі 12152, 90 грн. за кодом бюджетної класифікації 71010000 (ЄСВ, нарахована роботодавцем сума, заробітна плата) та за період 2018 -19.07.2019 року у розмірі 14398, 13 грн. за кодом бюджетної класифікації 71040000 (для ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування).
Відтак, загальна сума податкового боргу за ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ становить 26551,03 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки ІС «Податковий блок», що не спростовується позивачем, зауважень щодо податкового розрахунку позивачем також не заявлено, як і заперечень щодо суми нарахованої заборгованості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно визначив позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску, вимога від 14.05.2019 №Ф-6007-58 про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача судом не встановлено.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області скасування вимоги про сплату боргу- залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України №540-IX від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова