21 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/80/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною й скасування наказу в частині та постанови.
Позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати п. 1.12 наказу начальника Управління Держпраці у Полтавській області Щербака Сергія Леонідовича № 227П від 22.10.2019 "Про проведення заходів державного контролю" в частині здійснення заходу державного контролю в діяльності ФОП ОСОБА_1 ;
визнати дії відповідача в особі інспекторів Управління Держпраці у Полтавській області Козубенка Б.В. та Карпенко І.А. в частині здійснення заходів контролю, а також складання актів реагування відносно ФОП ОСОБА_1 протиправними;
визнати протиправною та скасувати постанову № ПЛ 5259/157/АВ/П/ТД-ФС від 25.11.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на загальну суму 125 190 грн.
Під час розгляду справи суд
03 січня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач, Управління) про визнання дій протиправними, визнання протиправною й скасування наказу в частині та постанови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою позивачем судового збору в повному обсязі /а.с. 76-78/.
23 січня 2020 року позивач надав суду докази сплати ним судового збору у встановленому розмірі, чим усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 08 січня 2020 року /а.с. 80/.
Ухвалою від 27 січня 2020 року суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду, вирішивши розглядати справу у порядку загального позовного провадження /а.с. 85-86/.
04 березня 2020 року судом винесена ухвала про витребування доказів, якою зобов'язано Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) надати до суду до 20 березня 2020 року належним чином завірену копію наказу начальника Управління Держпраці в Полтавській області № 227П від 22.10.2019 (у повному обсязі), а також матеріали перевірки за скаргою представника позивача, адвоката Драпака А.О., від 01.11.2019.
Своєю ухвалою від 26 березня 2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 440/80/20 до 90 днів /а.с. 148/.
27 квітня 2020 року суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу по суті /а.с. 155/.
Аргументи учасників справи
Позивач стверджував про необґрунтованість та, відповідно, протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, наполягаючи на необхідності її скасування. Позивач повідомив, що працівниками Управління Держпраці у Полтавській області було безпідставно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України), що полягало у допущенні позивачем до виконання трудових обов'язків працівника без укладення трудового договору.
Такі висновки позивач заперечував та спростовував. Стверджував, що особа, яку відповідач вважав неоформленим працівником, не виконувала трудових обов'язків. Громадянка ОСОБА_2 не працювала на позивача, на момент перевірки дана особа, перебуваючи в приміщенні торгівельного об'єкту позивача, не виконувала ніяких функцій чи завдань.
Крім того, позивач, вказуючи на протиправність п. 1.12 наказу начальника Управління Держпраці у Полтавській області Щербака Сергія Леонідовича № 227П від 22.10.2019 "Про проведення заходів державного контролю" в частині здійснення заходу державного контролю в діяльності ФОП ОСОБА_1 , зазначав, що він не містить правових підстав на здійснення заходу контролю, визначених законом. Акцентовано увагу на тому, що всі здійснені інспекторами дії під час перевірки є протиправними, оскільки інспектори фактично не були допущені до здійснення заходів контролю.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на нього /а.с. 89-91/. У відзиві відповідач наполягав на наявності в діях ФОП ОСОБА_1 порушень трудового законодавства, яке ним було виявлене і задокументоване у належний спосіб.
Вказав, що інспекційне відвідування проведено в чіткій відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".
Зазначив, що в ході інспекційного відвідування позивача була виявлена особа - гр. ОСОБА_2 , яка від надання письмових пояснень відмовилась. Вказана особа надавала консультацію покупцям з продажу товару. Оскільки трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та вказаною громадянкою й повідомлення про її прийняття на роботу не було надано, перевіряючими зроблено висновок про перебування гр. ОСОБА_2 на робочому місці і здійснення нею трудових функцій без належного укладення трудового договору, що є порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України. Зазначені висновки стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, яка, з огляду на викладене, є правомірною і скасуванню не підлягає.
Окремо вказано відповідачем про дотримання ним порядку розгляду справи про накладення штрафу відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України у термін, визначений п. 3 Порядку № 509.
04 березня 2020 року представником відповідача до суду подано відповідь на відзив /а.с. 115-119/, в якій останнім наведені аргументи щодо незгоди з твердженнями відповідача, викладеними в відзиві.
Зокрема, представником позивача вказано, що безпосередньою підставою проведення інспекційного відвідування стало звернення громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Однак, на думку позивача, такі звернення є фіктивними, складені на здійснення заходів контролю для нарощування показників діяльності вказаного органу.
Повторно акцентовано увагу на тому, що інспектори держпраці Козубенко Б.В. та Карпенко І .А. не були допущені до здійснення заходів інспекційного відвідування представником позивача. Отже, складені такими інспекторами документи за наслідками перевірки є протиправними та безпідставними.
Зазначено, що відповідачем не надано жодного доказу, що гр. ОСОБА_2 працювала у ФОП ОСОБА_1
31 березня 2020 року відповідачем до суду надані заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково пояснено, що підставою для перевірки позивача стали звернення громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про порушення трудового законодавства роботодавцями, що здійснюють підприємницьку діяльність на речовому ринку у м. Полтаві. Оскільки відповідне звернення оформлене відповідно до вимог чинного законодавства, воно стало належною підставою для проведення інспектування. На підставі наказу Управління Держпраці від 22.10.2019 № 227П "Про проведення заходів державного контролю" було видано направлення на проведення заходу державного контролю від 22.10.2019 № 1886, яке, в свою чергу, 22.10.2019 було вручено позивачу під підпис.
Також представником відповідача зазначено, що визнання протиправним та скасування п.1.12 зазначеного наказу не призведе до захисту прав позивача, оскільки всі дії по проведенню заходу були завершені, висновки сформовані, тобто дія наказу закінчилась.
З огляду на викладене, відповідач вважав оскаржувані дії та постанову правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Представник позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження /а.с. 159/.
Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином /а.с. 158/, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки не повідомляв.
Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом
15 жовтня 2019 року до Управління Держпраці у Полтавській області звернулась гр. ОСОБА_3 /а.с. 94/ спільно з громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із заявою, в якій вони повідомили про порушення роботодавцями на речовому ринку у м. Полтаві вимог трудового законодавства щодо використання праці неоформлених працівників.
На підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, начальником Управління Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 22.10.2019 №227П "Про проведення заходів державного контролю", яким наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимог законодавства про працю головним державним інспектором Б. Козубенку та І. Карпенко у діяльності ФОП ОСОБА_1 /а.с.93/.
22.10.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області видано направлення за номером № 1886 на проведення заходу державного контролю, яким є проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, інспекційне відвідування доручено головним державним інспекторам Б. Козубенку та І. Карпенко , дата початку та дата закінчення заходу з 22.10.2019 по 04.11.2019 /а.с. 95/.
Копію вказаного направлення вручено ФОП ОСОБА_1 22.10.2019, про що свідчить її підпис на направленні /а.с. 95/.
За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ПЛ 5259/157/АВ від 22.10.2019, яким зафіксовано порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягає в допуску працівника до роботи без укладення трудового договору /а.с. 97-101/. Зокрема, в акті інспекційного відвідування встановлено, що станом на 22.10.2019 за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача за адресою АДРЕСА_1 (місце № 023 ), перебувала гр. ОСОБА_2 , яка надавала консультацію покупцям з продажу товару. Від надання письмових пояснень гр. ОСОБА_2 відмовилась.
Прибувши до магазину, ОСОБА_1 надав письмове пояснення, що гр. ОСОБА_2 в торгівельному контейнері № 023 проводила консультації у проміжок часу, поки сам ОСОБА_1 відлучався з робочого місця /а.с. 96/.
Враховуючи викладене, інспекторами зроблено висновок, який викладений в акті, про те, що гр. ОСОБА_2 на момент здійснення інспекційного відвідування в магазині була допущена до роботи продавця у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.
Від підписання акта №ПЛ 5259/157/АВ від 22.10.2019 ФОП ОСОБА_1 відмовився.
22 жовтня 2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5259/157/АВ/П /а.с. 102-104/. Припис про усунення виявлених порушень ФОП ОСОБА_1 не підписаний.
Акт та припис направлений на поштову адресу позивача, та отримані останнім 26.10.2019, що підтверджує наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 107/.
У зв'язку з неповерненням підписаних примірників акту та припису до Управління у передбачений Порядком № 823 строк, інспектором праці складено акт про відмову від підпису вказаних документів від 04.11.2019 /а.с. 108/.
Скориставшись своїм правом на складання заперечення до акту інспекційного відвідування, представник позивача їх склав 29.10.2019 та направив до Управління Держпраці у Полтавській області /а.с. 40-43/.
На вказані заперечення відповідачем надана відповідь від 01.11.2019 № 02-11/7053 /а.с. 44-46/.
25.11.2019 начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу №ПЛ5259/157/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн /а.с. 112/.
Позивач не погодився зі прийнятою постановою, діями перевіряючих, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані критерії суд використовує для оцінки правомірності оскаржуваного рішення.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
Норма права, про порушення якої стверджував відповідач, застосовуючи штрафну санкцію оскаржуваним рішенням, викладена в КЗпП наступним чином.
Згідно статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Крім того, відповідач посилався у оскаржуваному рішенні, як на нормативну підставу його прийняття, на статтю 259 КЗпП України, відповідно до якої, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Також відповідач посилався на статтю 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення…".
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 цього Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №823).
Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 1 Порядку №823).
Підпунктами 1 та 2 пункту 5 Порядку №823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Відповідно до підпункту 6 пункту 12 Порядку № 823 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв'язку з отриманням такої скарги.
За змістом пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з пунктами 8 та 9 Порядку №823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності). Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
В силу положень статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою /ч. 2/.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею /ч. 5/.
Згідно з пунктом 16 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Пунктом 17 Порядку № 823 передбачено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 823, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Пунктом 23 цього Порядку передбачено, що у разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.
У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.
Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.
Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, зокрема пунктами 3 та 4 передбачено, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Висновки щодо правозастосування
Надаючи оцінки вимогам позивача про визнання протиправним та скасування п. 1.12 наказу начальника Управління Держпраці у Полтавській області Щербака Сергія Леонідовича № 227П від 22.10.2019 "Про проведення заходів державного контролю" в частині здійснення заходу державного контролю в діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також про визнання дій відповідача в особі інспекторів Управління Держпраці у Полтавській області Козубенка Б.В. та Карпенко І.А. в частині здійснення заходів контролю, а також складання актів реагування відносно ФОП ОСОБА_1 протиправними, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення перевірки стало звернення гр.ОСОБА_3 від 15.10.2019 № 16-КО1466/01 щодо порушень трудового законодавства на речовому ринку у м. Полтаві.
Звернення громадянин, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян", оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Крім того, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язань об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з Підпунктами 1 та 2 пункту 5 Порядку №823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звернення гр. ОСОБА_3 від 15.10.2019 № 16-КО1466/01, підписане також й громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в якому повідомлено про порушення трудового законодавства відносно неї та відносно осіб, які працюють на фізичних осіб - підприємців на речовому ринку у м. Полтаві, є належною підставою для здійснення інспекційного відвідування державними інспекторами 22.10.2019.
Посилання представника позивача на те, що таке звернення гр. ОСОБА_3 є фіктивним, суд відхиляє як недоведене. Факт видалення прізвища особи, що звернулась до Управління із зазначеним зверненням, у примірнику витягу з наказу від 22.10.2019 № 227П, що надавався ФОП ОСОБА_12 , пояснюються вимогами підпункту 6 пункту 12 Порядку № 823, який передбачає що інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв'язку з отриманням такої скарги.
Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що особи заявників ніколи не працювали у його довірителя, вони невідомі й можливо, взагалі не існують. З даного приводу суд зазначає, що відповідач, отримавши звернення про порушення трудового законодавства, що не є анонімним, у будь-якому разі мав відреагувати відповідно до існуючих процедур. При цьому Управління Держпраці не має ні обов'язку, ні повноважень перевіряти особи заявників та того факту, чи дійсно вони зверталися з відповідною заявою. Факту надходження заяви достатньо для того, щоб ініціювати проведення інспекційних заходів.
З огляду на викладене, п. 1.12 наказу начальника Управління Держпраці у Полтавській області Щербака ОСОБА_13 Леонідовича № 227П від 22.10.2019 "Про проведення заходів державного контролю" в частині здійснення заходу державного контролю в діяльності ФОП ОСОБА_1 є правомірним та обґрунтованим, а отже скасуванню не підлягає, а відповідно - не підлягає задоволенню позов у цій частині.
Надаючи оцінку діям державних інспекторів Управління Держпраці у Полтавській області, суд не знаходить підстав для визнання їх протиправними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що отримавши направлення на перевірку головні державні інспектори Карпенко І.А. та ОСОБА_15 , вийшли на інспекційне відвідування за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (місце АДРЕСА_2 ).
В ході інспекційного відвідування було встановлено, що роботу продавця виконувала гр. ОСОБА_2 , яка надавала консультацію покупцям з продажу товару. Пізніше до магазину прийшов ФОП ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 особисто під підпис вручено направлення на перевірку, підтвердження чого є надана відповідачем копія направлення на проведення заходу державного контролю /а.с. 95/.
Крім того, позивачем під час інспекційного відвідування 22.10.2019 надано письмове пояснення щодо підстав перебування гр. ОСОБА_2 у місці здійснення його підприємницької діяльності.
В подальшому, інспекторами складено акт інспекційного відвідування № ПЛ 5259/157/АВ від 22.10.2019.
Враховуючи викладені обставини, та недоведеність фактів здійснення примусу щодо ФОП ОСОБА_1 під час перевірки, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження представника позивача про недопущення ним уповноважених осіб до перевірки.
Враховуючи викладене, необхідно зазначити, що інспекційне відвідування є таким, що відбулось, а в діях державних інспекторів під час відвідування судом не встановлено порушень вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Отже, вимоги позивача про визнання дій відповідача в особі інспекторів Управління Держпраці у Полтавській області Б. Козубенко та І. Карпенко в частині здійснення заходів контролю, а також складання актів реагування відносно ФОП ОСОБА_1 є безпідставними. Отже, позов не підлягає задоволенню у відповідній частині.
По суті інкримінованих ФОП ОСОБА_1 порушень, суд дійшов таких висновків.
Приймаючи оскаржувану постанову, Управління Держпраці у Полтавській області керувалося висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування, про те, що між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 існували трудові відносини, і остання виконувала функції продавця, при цьому в порушення вимог статті 24 КЗпП України з нею не було укладено трудового договору.
З такими висновками відповідача суд не погоджується та вказує на їх недоведеність і спростованість.
Судом встановлено, що у момент інспекційного відвідування 22 жовтня 2019 року гр. ОСОБА_2 надавала консультацію покупцям з продажу товару у місці, де свою підприємницьку діяльність здійснює позивач (торгівельне місце №023). Як зазначали перевіряючі, у вказаному магазині ОСОБА_2 проводила консультації у період короткотривалої відсутності ОСОБА_1 .
У своїх письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначив, що на його робочому місці громадянка ОСОБА_2 проводила консультації поки його не було в торгівельному контейнері, оскільки дана громадянка проходила в нього стажування.
У судовому засіданні представником позивача пояснено, що гр. ОСОБА_2 ніяких трудових функцій не виконувала, а перебувала на торговому місці в якості спостерігача для набрання досвіду.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що факт знаходження особи у приміщенні, без виявлення факту виконання вказаною особою конкретних трудових функцій не може з достовірністю свідчити про наявність між позивачем та ним трудових відносин.
Відповідачем не надано жодного доказу факту продажу гр. ОСОБА_2 будь-якого товару, не підтверджено також жодними доказами факт виконання нею функцій продавця.
Ознаками, притаманними для трудового договору, є наявність обов'язку в особи виконувати роботу, визначену домовленістю з роботодавцем, додержання внутрішнього трудового розпорядку, наявність у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
З матеріалів перевірки не вбачається за можливе встановити і відповідачем не пояснено суду, які гр. ОСОБА_2 виконувала трудові функції, що конкретно і кому продала. Відповідачем не доведено факту поширення на неї внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення її роботодавцем необхідними умовами праці. Не перевірено й не доведено факт оплати позивачем праці гр. ОСОБА_2 , якщо така мала місце.
З огляду на викладене, факту допуску позивачем до виконання трудових обов'язків гр. ОСОБА_2 відповідачем не доведено, а тому суд приходить до висновку про недоведеність твердження відповідача щодо допущення ФОП ОСОБА_1 вказаної особи до роботи без укладення трудового договору.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених обставин, оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не було порушено частини 3 статті 24 КЗпП України, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 25 листопада 2019 року №ПЛ5259/157/АВ/П/ТД-ФС є правомірними і підлягають задоволенню.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 5092 грн 90 коп. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області, складає 1251 грн 90 коп.
Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З долучених до позовної заяви та до заяви про стягнення судових витрат матеріалів судом встановлено, що 22.10.2019 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_16 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 14/22-10-2019, предметом якого є здійснення захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором /а.с. 23/.
За умовами вказаного договору гонорар обумовлений у додатковій угоді.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 14/22-10-2019 про надання правової допомоги від 22.10.2019, сторони домовились, що вартість послуг адвоката за підготовку, представництво та ведення справи в Полтавському окружному адміністративному суді складає 15 000 грн.
До матеріалів справи долучені акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 14.05.2020 та квитанція № 1-14 від 14.05.2020 про оплату правничої допомоги в розмірі 15 000 грн.
Дослідивши квитанцію № 1-14 від 14.05.2020 про оплату правничої допомоги, суд встановив, що вона містить підпис про отримання коштів лише однієї сторони договору - адвоката. Підпису клієнта, який би підтверджував факт передачі відповідної суми коштів, від нього адвокату, така квитанція не містить.
За змістом акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 14.05.2020, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), загальна вартість наданих адвокатом на користь клієнта послуг становить 15 000 грн.
Дослідивши вказані документи суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зазначає, що за підготовку, складання та написання позовної заяви, відповіді на відзив сума гонорару склала 12000 грн. Вказана сума обрахована наступним чином: шляхом множення 1500 витрачених хвилин для здійснення вказаних дій на 8 гривень. Однак, суду не додані докази, що достеменно підтверджують час, витрачений позивачем на підготовку, складання, написання позовної заяви та відповіді на відзив. З огляду на обсяг поданих до адміністративної справи документів, підготовлених адвокатом, є сумнівним той факт, що на їх підготовку було витрачено 1500 хв, що дорівнює 25 годинам. Також в матеріалах справи відсутні відомості про вартість одиниці часу праці адвоката.
Дослідивши зміст акту приймання-передачі, суд встановив, що до послуг адвоката віднесені послуги з опрацювання та використання інформації, отриманої в результаті підготовки до подання позову, а також написання, складання та подання позову. Надаючи оцінку вказаним послугам, суд зазначає, що опрацювання та використання інформації, отриманої в результаті підготовки до подання позову, входять до етапу складання та подання позовної заяви до суду і, по суті, є тотожними діями.
Як вбачається з акта приймання-передачі наданої правничої допомоги, окремою складовою гонорару визначені витрати, пов'язані з представництвом інтересів клієнта у Полтавському окружному адміністративному суді на загальну суму 3000 грн, що, на думку суду, не є співмірним зі складністю справи та кількістю витраченого часу у судових засіданнях.
Враховуючи викладене, наведені обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, у цьому випадку має бути зменшений та визначений у розмірі 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління Держпраці в Полтавській області (вул. Пушкіна 119, м. Полтава, ЄДРПОУ 39777136) задовольнити частково.
Постанову Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ5259/157/АВ/П/ТД-ФС від 25 листопада 2019 року про накладення штрафних санкцій на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 - визнати протиправною та скасувати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Полтавській області (вул. Пушкіна 119, м. Полтава, ЄДРПОУ 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1251 грн 90 коп. (одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня дев'яносто копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Шевяков