25 травня 2020 рокум. ПолтаваСправа №440/2516/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
До Полтавського окружного адміністративного суду 18.05.2020 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, у якому позивач просив:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.09.2015 №3102-23;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 6.02.2019 №111 про опис майна у податкову заставу;
визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 20.02.2019 №86.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 зазначив, що спірні рішення йому не вручались, а з їх змістом від зміг ознайомитись лише 8.05.2020, після отримання копій таких рішень на адвокатський запит. А тому, позивач переконаний, що строк звернення до суду у спірних відносинах має обчислюватись саме з 8.05.2020.
Оцінюючи такі доводи позивача, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16 висловив правову позицію, згідно якої порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Тобто, особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний висновок щодо застосування строків звернення до адміністративного суду викладений також у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17.
Так, позивач у позовній заяві посилається на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №816/2362/17, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Суд враховує, що зазначене судове рішення ухвалене за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 8.02.2018 у справі 816/2362/17, а по тексту постанови апеляційного суду містяться посилання на податкову вимогу від 14.09.2015 №3102-23.
Наведене є підставою для висновку, що позивач мав довідатись про формування відповідачем податкової вимоги від 14.09.2015 №3102-23 щонайменше у травні 2018 року.
За таких обставин, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом у цій частині, а заяву про поновлення такого строку не надано.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, як визначено частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем разом з позовною заявою надано квитанцію від 13.05.2020 №31 про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн, тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру.
При цьому позивач посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18, за змістом яких системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
На цій підставі позивач вважав, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та акта опису майна у податкову заставу є наслідком протиправності податкової вимоги, а тому судовий збір при поданні цього позову має сплачуватись за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Суд частково не погоджується з наведеними доводами позивача з таких підстав.
Дійсно, позовна вимога про визнання протиправним та скасування акта опису майна у податку заставу є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, а тому такі вимоги для цілей сплати судового збору мають розглядатись як одна позовна вимога немайнового характеру.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Отже, податкова вимога у розумінні Податкового кодексу України не є рішенням контролюючого органу, на підставі якого виникає податковий борг. Як наслідок, визнання протиправною та скасування такої вимоги не призведе до скасування податкового боргу, адже відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відтак, позивач має доплатити судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, частиною першою статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.
Таким чином, позивач має доплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:
заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом разом з доказами поважності причин його пропуску;
документа про доплату судового збору у розмірі 840,80 грн за реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Полтаві Полтавської області, 22030101; код отримувача 38019510; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA518999980313141206084016002; призначення платежу: судовий збір, за позовом (назва позивача), Полтавський окружний адміністративний суд.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху; цей строк продовжується на період дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви її буде повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати ініціатору звернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя О.О. Кукоба