25 травня 2020 р. № 400/3416/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2019 р. № Ф-21973-17; зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Миколаївській області) про:
- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 березня 2019 року № Ф-21973-17;
- зобов'язання Головного управління ДПС в Миколаївській області видалити з дпних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ.
Ухвалою суду від 15.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.11.2019 року на виконаня ухвали суду від 15.10.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням інформації про позивача, а саме місце його проживання чи перебування, поштовий індекс, номеру засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інформацією про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви.
Ухвалою від 11.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3416/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.12.2019 року за вх. № 20637 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, мотивоване тим, що позивач оскаржує вимогу від 22.03.2019 року № Ф-21973-17. Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. В свою чергу, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 11.10.2019 року, тобто з пропуском встановленого строку.
Ухвалою суду від 10.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
21.12.2019 року за вх. № 22495 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого ОСОБА_1 зазначила, що нею не пропущено строк звернення до суду та не вказала жодної обгрунтованої причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2019 р. № Ф-21973-17.
Ухвалою від 26.12.2019 року суд адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2019 р. № Ф-21973-17; зобов'язання вчинити певні ді - залишив без розгляду.
20.01.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №400/3416/19.
28.01.2020 року матеріали адміністративної справи № 400/3416/19 було направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасував. Прийняв постанову з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Матеріали адміністративної справи № 400/3416/19 повернуті до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 26.03.2020 року суд прийняв до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2019 р. № Ф-21973-17; зобов'язання вчинити певні дії та призначив судове засідання на 29 квітня 2020 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 року №Ф-21973-17 на суму 9828,72 грн. Однак, позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою з тих підстав, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Позивач вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску. При цьому, зазначає, що 08.02.2019 року помилково підготувала та подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік, та помилково відобразила суму нарахування єдиного внеску. Разом з тим, позивач вважає, що такі суми помилково нарахованого єдиного соціального внеску не підлягають до сплати, оскільки договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, а тому просить вимогу про сплату боргу (недоїмки) визнати протиправною та скасувати.
04.12.2019 року за вх. № 20637 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на підставі поданого звіту про його нарахування за 2018 рік, а тому вважає, що позивач узгодив дане грошове зобов'язання шляхом подання звітності. Враховуючи наявність зазначеного боргу, позивачу було направлено податкову вимогу, яка є непогашеною. Оскаржувана податкова вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 29.04.2020 року не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
На підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та знаходиться на загальній системі оподаткування.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 16.06.2010 року.
08.02.2019 позивач подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік, проте помилково в таблиці звіту відобразила суми нарахування єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн.
При самостійному виявленні зазначеного факту позивач звернулась до податкового органу щодо допущеної помилки та анулювання цього звіту.
Листом від 05.03.2019 року № 462/фоп/14-29-50-06-16 Головне управління ДПС в Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є, зокрема, пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками винятково за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно звіт за формою Додаток 5 зазначеними особами не подається. Водночас, якщо такими особами самостійно визначено зобов'язання у звіті, то вони підлягають обов'язковій сплаті. ОСОБА_1 самостійно подано 08.02.2019 року за №9310036175 3віт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, чим самостійно визначив базу нарахування єдиного внеску в сумі - 9 828,72 грн.
На підставі даних інтегрованої картки контролюючий орган сформував та надіслав позивачу вимогу від 22 березня 2019 року № Ф-21973-17 про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9828,72 грн.
Вважаючи таку вимогу ГУ ДПС у Миколаївській області протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Окрім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).
Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464- VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464).
Згідно п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше аксимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Згідно із абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 16.06.2010 року.
20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи статус позивача, ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування суду не надано.
Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, у неї відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік помилково в таблиці звіту відобразила суми нарахування єдиного внеску.
Суд звертає увагу на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мала можливості самостійно виправити таку помилку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС в Миколаївській області видалити з дпних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 7 квітня 2016 р. № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (надалі - Порядок № 422), інтегрована картка платника (надалі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (розділ ІІ п. 1 Порядку № 422).
З наведених норм Порядку № 422 вбачається, що ІКП позивача навіть після скасування Вимоги міститиме помилкові дані про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску, тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС в Миколаївській області видалити з дпних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги покладено на контролюючий орган.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2019 р. № Ф-21973-17; зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 березня 2019 року № Ф-21973-17.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Миколаївській області видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
При цьому, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.05.2020 року.
Суддя Г.В. Лебедєва