справа№380/1280/20
19 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Приймака С.І.,
за участі:
представник позивача -не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 63723,41 грн.
Ухвалою судді від 05.03.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 18.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає про наявність у відповідача податкового боргу, який складається із сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Податкові зобов'язання не були сплачені відповідачем у встановлені законом строки, тому набули статусу податкового боргу. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача податковий борг на користь бюджету.
Представник позивача в судове засідання не прибув. 14.05.2020 подав клопотання (вх. №24192), у якому просив, у зв'язку із запровадженням карантину, проводити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, без участі представника ГУ ДПС у Львівській області.
Відповідач відзиву не надав. Належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи шляхом скерування судової кореспонденції на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань (витяг №1006454911 від 12.03.2020, а.с.34). На адресу суду від відповідача поверталися конверти з відміткою органу поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Водночас, враховуючи те, що поштова кореспонденція скеровувалася на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи, з урахуванням приписів ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Суд, розглянувши справу на підставі наявних матеріалів, дійшов висновку адміністративний позов задовольнити повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань №1006454911 від 12.03.2020 (а.с.34).
Згідно довідки про наявність заборгованості з податків і зборів від 19.09.2019 №2125/10/52.09-13 заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.09.2019 становить 63723,41 грн.
Податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, визначені відповідачу податковим повідомленням - рішенням №595833-13 від 20.10.2017 та податковим повідомленням - рішенням №1007925-1312-1306 від 04.06.2018.
Контролюючий орган скеровував вищевказані податкові повідомлення - рішення на адресу платника податку, що підтверджується наявними у справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що платник податків такі рішення в адміністративному та/або судовому порядку не оскаржував, що вказує на те, що вони є узгодженими.
Відповідач суми узгоджених грошових зобов'язань у встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) строки не сплатив.
Судом встановлено, що позивач скеровував на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від 16.03.2018 №33042-17 (а.с. 9).
Згідно картки особових рахунків та довідки про заборгованістьвід 19.09.2019 №2125/10/52.09-13 податковий борг ОСОБА_1 , станом на 19.09.2019 становить 63723,41 грн.
Оскільки податковий борг відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Вирішуючи спір, суд керується такими нормами права.
Згідно ст. 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. ст. 16 ПК України).
Відповідно до п. 176.1 ст. 176 ПК України, одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 54.3 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п.п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.п. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У відповідності до п. 1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Отже, безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 57 ПК України.
Пунктом 87.1 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Згідно з п.п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд зазначає, що позивач у визначені законом строк не сплатив до бюджету податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Таким чином, таке податкове зобов'язання, у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, вважається податковим боргом.
З метою сплати відповідачем податкового боргу податковий орган сформував та направив відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 16.03.2018 №33042-17.
Зазначена податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений чинним законодавством спосіб не оскаржена.
На момент розгляду справи в суді податковий борг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 63723,41 грн. відповідач не сплатив.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 63723,41 грн. до бюджету.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволенняв повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, оскільки позивачем не надано суду доказів понесення інших судових витрат, ніж сплата судового збору, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь бюджету податковий борг в сумі 63723 (шістдесят три тисячі сімсот двадцять три) грн. 41 коп.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.05.2020
Суддя Потабенко В.А.