справа №380/2577/20
18 травня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", про визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку майна від 13.03.2020, виконаний суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Питуляк Наталією Степанівною на замовлення приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича в рамках виконавчого провадження № 61389889 щодо визначення ринкової вартості майна - земельної ділянки, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички, площа земельної ділянки 0,1536 га, що належить ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що постановою приватного виконавця Пиць А.А. від 25.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП №61389889 про примусове виконання виконавчого напису №10190, виданого 26.10.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», за кредитним договором № LVH9A800000118 заборгованість у розмірі 115889,14 доларів США, що за курсом 25,85 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 2995734,27 гривень, та 1800 гривень за вчинення виконавчого напису. Постановою приватного виконавця Пиць А.А. від 16.03.2020 з метою визначення вартості майна боржника у згаданому виконавчому провадженні призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 (далі - СОД ФОП ОСОБА_2 ) та зобов'язано останню провести та визначити в процесі примусового виконання рішення суду вартість майна боржника: земельна ділянка, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички, площа земельної ділянки 0,1536 га. 22.03.2020 позивачем отримано лист від приватного виконавця Пиць А.А. за №93430 від 16.03.2020 із Висновком про вартість нерухомого майна. Згідно з даним висновком СОД ФОП ОСОБА_2 здійснила оцінку нерухомого майна 12.03.2020 та склала звіт 13.03.2020. Тобто, як стверджує позивач, СОД ФОП ОСОБА_2 здійснила оцінку його майна швидше, ніж її призначено, так як її було призначено постановою від 16.03.2020 та попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові приватного виконавця Пиць А.А. Також позивач зазначає, що згідно зі ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки майна залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання. Суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові. Втім, постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені датований 16.03.2020, а звіт - 13.03.2020. Крім того, позивач зазначає, що Висновок про вартість нерухомого майна оцінювача ОСОБА_2 неповною мірою відповідає вимогам Національного стандарту N21 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. З огляду на викладене, позивач вбачає очевидну протиправність в діях відповідача.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву (вх. № 23843 від 13.05.2020) представник відповідача зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що висновок про вартість майна має значні недоліки, які вплинули на достовірність оцінки, не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з приписами законодавства, що регулює відносини з оцінки майна. Зауважує, що позивач не зазначає в чому неправильність проведення оцінювачем оцінки арештованого майна, в чому виявляється порушення процедури проведення оцінки нерухомого майна. Поряд з цим представник відповідача покликається на те, що законом чітко встановлено, що для визначення неналежності, необ'єктивності, невірності виконання висновку експертом законодавцем передбачено спеціальний інструмент - рецензування висновку експерта, який проводиться спеціальним суб'єктом, який має спеціальні знання та кваліфікацію. Однак, з метою доведення своїх тверджень щодо невірності висновку, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_2 позивачем не надано рецензування звіту. Щодо зазначення у висновку про вартість майна дати оцінки - 12.03.2020 та дати складання звіту про оцінку - 13.03.2020 зазначає, що згідно з поясненнями наданими СОД ФОП ОСОБА_2 , вона виконувала оцінку вказаного майна згідно винесеної постанови від 16.03.2020 та в реальності виконала його 16.03.2020, проте в самому звіті допущено механічну помилку через автовиправлення текстовим редактором, а саме - невірно вказала дату виконання звіту про оцінку та дату складання звіту. Незважаючи на допущену з неуважності механічну помилку на титульній сторінці щодо дати оцінки та дати складання звіту про оцінку, усі розрахунки вартості, що здійснювались у звіті про оцінку, а також курс валют згідно НБУ здійснені на вірну дату 16.03.2020. Оцінювачем вказано, що механічна помилка не вплинула на кінцеву вартість майна, яка розрахована у звіті про оцінку саме на дату 16.03.2020. Таким чином, вважає, що позивачем не доведено протиправність висновку про вартість майна, не надано доказів, які підтверджують необ'єктивність та неправильність проведення оцінки майна оцінювачем.
Акціонерним товариством КБ "ПриватБанк» надано пояснення щодо позову (вх. № 3548 від 30.04.2020), в яких зазначає, що позивач в позовній заяві обмежився лише цитуванням норм права та не вказав, що саме слід вважати "значними недоліками звіту" та "неповною мірою", не вказав, які норми права визначають необгрунтовані за фабулою позову "значні недоліки", як підставу для скасування оспорюваного Висновку про вартість нерухомого майна, не подав доказів, щоб в сукупності слугувало підставою для задоволення позову. Вважає, що покликання сторони позивача про те, що Постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені датована 16.03.2020, а оскаржуваний звіт датований 13.03.2020 також заслуговують виключної критичної оцінки, адже апріорі неможна скласти звіт заздалегідь, що просто свідчить про те, що в даті оцінки та даті складення звіту допущено просту описку, відтак, така підлягає виправленню та не може слугувати описка підставою для скасування Висновку про вартість нерухомого майна за відсутності будь-яких обгрунтувань та доказів на спростування вірності Висновку. З врахуванням наведеного, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Від третьої особи суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пояснень щодо позову або відзиву на адресу суду не надходило.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою судді від 09.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними матеріалами; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача суб'єкта оціночної діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та Акціонерне товариство КБ "ПриватБанк".
Ухвалою суду від 09.04.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
26.10.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A.A. вчинено виконавчий напис № 10190 за кредитним договором від 17.07.2008 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" грошових коштів в сумі 115889,14 дол. США з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13192,39 дол. США; заборгованість за відсотками - 9206,57 дол. США; заборгованість з комісії - 6690,18 дол. США; заборгованість з пені - 86800,00 дол. США.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 757/7373/19-ц виконавчий напис №10190 від 26.10.2017, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду не набрало законної сили.
Постановою приватного виконавця Пиць А.А. від 25.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП №61389889 про примусове виконання виконавчого напису №10190, виданого 26.10.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», за кредитним договором № LVH9A800000118 заборгованість у розмірі 115889,14 доларів США, що за курсом 25,85 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 2995734,27 гривень, та 1800 гривень за вчинення виконавчого напису.
Постановою від 27.02.2020 приватним виконавцем описано та арештовано майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички, площа земельної ділянки 0,1536 га, цільове призначення 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Постановою приватного виконавця Пиць А.А. від 16.03.2020 з метою визначення вартості майна боржника у згаданому виконавчому провадженні призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 та зобов'язано останню провести та визначити в процесі примусового виконання рішення суду вартість майна боржника: земельна ділянка, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички, площа земельної ділянки 0,1536 га.
Згідно з Висновком оцінювача ринкова вартість об'єкта оцінки складає 196 800,00 грн.
Як вбачається з Висновку суб'єкта господарювання ОСОБА_2 про вартість оцінки майна, дата оцінки - 12.03.2020, дата складання звіту - 13.03.2020.
13.04.2020 приватним виконавцем Пиць А.А. скеровано суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_2 запит, в якому просив надати пояснення щодо неточностей у звіті про оцінку майна, зокрема щодо дати здійснення та складення звіту з врахуванням постанови про призначення експерта.
У відповідь на запит приватного виконавця суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_2. надала пояснення, в яких зазначила, що дійсно виконувала оцінку вказаного майна згідно винесеної постанови від 16.03.2020 та в реальності виконала його 16.03.202, проте в самому звіті допущено механічну помилку через авто виправлення текстовим редактором, а саме невірно вказала дату виконання звіту про оцінку та дату складання звіту.
Також повідомлено приватного виконавця Пиць А.А., що незважаючи на допущену з неуважності механічну помилку на титульній сторінці щодо дати оцінки та дати складання звіту про оцінку, усі розрахунки вартості, що здійснювались у звіті про оцінку, а також курс валют згідно НБУ здійснені на вірну дату 16.03.2020. Оцінювачем вказано, що механічна помилка не вплинула на кінцеву вартість майна, яка розрахована у звіті про оцінку саме на дату 16.03.2020
Покликаючись на те, що Висновок про вартість нерухомого майна оцінювача ОСОБА_2 неповною мірою відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, та вчинено до винесення приватним виконавцем Пиць Андрієм Андрійовичем 16.03.2020 постанови про призначення оцінювачем ОСОБА_2 і поставлення перед нею завдання щодо визначення нею вартості майна, та попередження її про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові приватного виконавця Пиць А.А., позивач вважає згаданий висновок протиправним.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі № 821/197/18/4440/16 визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
За правилами ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.
Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку є орган державної виконавчої служби, а суб'єкт оціночної діяльності залучений як третя особа.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Заходами примусового виконання рішень згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За змістом ч.ч. 1 - 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
За приписами ч. 5 цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
У свою чергу, у силу ч. 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
Так, згідно з матеріалами справи, з метою визначення вартості майна боржника при примусовому виконанні виконавчого напису №10190, виданого 26.10.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості, приватним виконавцем Пиць А.А. постановою від 16.03.2020 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 та зобов'язано останню провести та визначити в процесі примусового виконання рішення суду вартість майна боржника: земельна ділянка, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички, площа земельної ділянки 0,1536 га.
Згідно з Висновком про вартість нерухомого майна, виданого СОД ФОП ОСОБА_2 , оцінка вартості майна боржника проведена на підставі договору на проведення оцінки майна та постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 61389889 від 12.03.2020.
Згідно з Висновком оцінювача ринкова вартість об'єкта оцінки складає 196 800,00 грн.
Перевіряючи обгрунтуваність твердження позивача, що висновок про вартість майна має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, суд виходить з наступного.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Визначення вартості майна, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).
Тобто закон визначає певну процедуру проведення оцінки майна, яку повинен дотримуватися оцінювач.
Втім, позивач не зазначає в чому неправильність проведення оцінювачем оцінки арештованого майна, в чому виявляється порушення процедури проведення оцінки нерухомого майна.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна, є формою оціночної діяльності, яка полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
Втім, позивач не вчиняв визначених чинним законодавством дій на спростування оцінки майна в оскаржуваному звіті, зокрема, не заявляв клопотань про проведення рецензування звіту про оцінку майна, оскільки у разі незгоди з результатами оцінки майна, він мав право звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна.
Під час розгляду справи не надано належних доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна, визначеній в оскаржуваному звіті, чи доказів невідповідності цього звіту вимогам нормативно-правових актів та наявності у ньому недоліків.
Доводи позивача про те, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», є безпідставними та спростовуються встановленими наведеними вище нормами матеріального права.
З огляду на викладене, суд доходить переконання, що покликання позивача щодо протиправності оскаржуваного звіту про оцінку майна не знаходять належного обґрунтування.
Щодо покликання позивача на те, що Висновок про вартість нерухомого майна оцінювача ОСОБА_2 вчинено до винесення приватним виконавцем Пиць Андрієм Андрійовичем 16.03.2020 постанови про призначення оцінювачем ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Так, як вбачається з Висновку суб'єкта господарювання ОСОБА_2 про вартість оцінки майна, дата оцінки - 12.03.2020, дата складання звіту - 13.03.2020.
Поряд з цим, до матеріалів справи долучено запит приватного виконавця, скерований суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_2 , з вимогою надати пояснення щодо неточностей у звіті про оцінку майна, зокрема щодо дати здійснення та складення звіту з врахуванням постанови про призначення експерта.
У відповідь на запит приватного виконавця суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2. надано пояснення, в якому остання зазначила, що дійсно виконувала оцінку вказаного майна згідно винесеної постанови від 16.03.2020 та в реальності виконала його 16.03.202, проте в самому звіті допущено механічну помилку через авто виправлення текстовим редактором, а саме невірно вказала дату виконання звіту про оцінку та дату складання звіту.
Також повідомлено приватного виконавця Пиць А.А., що незважаючи на допущену з неуважності механічну помилку на титульній сторінці щодо дати оцінки та дати складання звіту про оцінку, усі розрахунки вартості, що здійснювались у звіті про оцінку, а також курс валют згідно НБУ здійснені на вірну дату 16.03.2020. Оцінювачем вказано, що механічна помилка не вплинула на кінцеву вартість майна, яка розрахована у звіті про оцінку саме на дату 16.03.2020.
На переконання суду, наявність технічної описки щодо дати оцінки та дати складання звіту про оцінку у висновку про вартість майна не свідчить про недостовірність оцінки арештованого майна та не може бути підставою для визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем спростовано вимоги позовної заяви.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.
З приводу заяви представника приватного виконавця Пиць А.А. - адвоката Репак В.В. про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Окрім цього, згідно з положенням ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення з позивача (у разі відмови у задоволенні позову) в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб'єктом владних повноважень судового збору.
Оскільки інших судових витрат, окрім судового збору, відповідач не зазнав, його судові витрати, які складаються із судового збору, відшкодуванню не підлягають.
Такий висновок суду узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 29 квітня 2020 року у справі № 817/66/16.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 257, 271, 272, 287, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», підп. 15.5 п. 15 розділу VIІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", про визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2020.
Суддя Сидор Н.Т.