проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
21.05.2020 Справа № 922/2934/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну прокуратури Харківської області (вх.№1068Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19 (повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020 суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області),
за позовом Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків, за участі прокуратури Харківської області, м.Харків,
до 1.Харківської міської ради, м.Харків,
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3.фізичної особи-підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича, м.Харків,
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно,-
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича (третій відповідач), в якому просив суд: 1. Визнати незаконним та скасувати пункт 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17. 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №208. 3.Зобов'язати повернути ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ."А-1" за адресою: м . АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що на підставі договору оренди №6379 від 25.10.2016, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ. "А-1" за адресою: АДРЕСА_2 . Прокурор зазначає, що ФОП Ерліхман Є.В. звернувся з листом від 10.05.2017 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№6759), у якому просив дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу. При цьому до вказаного листа не долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію. На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17. Відповідно до пункту 28 додатку 1 до вказаного рішення, Харківською міською радою надано дозвіл ФОП Ерліхману Є.В. приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу. Прокурор вважає, що спосіб приватизації майна шляхом викупу, який був обраний до оспорюваного майна можливий: у разі проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виключному випадку викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Прокурор стверджує, що жодних поліпшень орендованого майна орендарем проведено не було, аукціону або конкурсу (конкурсний продаж) проведено не було, а 23.01.2018 між ФОП Ерліхман Є.В. та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу №5539-В-С, відповідно до якого ФОП Ерліхман Є.В. приватизував вказані нежитлові приміщення. На думку прокурора, Харківською міською радою незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу вказаного майна орендарем, тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та повинен бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова. Підставами для представництва інтересів держави та звернення до суду із даним позовом прокурор зазначає те, що відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування, що у свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст.7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування. З урахування того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2020 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2012 років. Керуючись положеннями ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.289 Господарського кодексу України, частини 2 ст.777 Цивільного кодексу України, господарським судом встановлено, що право ФОП Ерліхмана Є.В. на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень ст.289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов'язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором найму. Норма ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлює додаткові гарантії для добросовісного орендаря, що за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором. Тобто орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості. Фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до частини 1 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Суд зазначив, що першим відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 28 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушує права інших осіб. Також суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу: №5539-В-С від 23.01.2018, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхман Є.В., у повній мірі відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, був укладений при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву. На момент звернення прокуратури Харківської області з даним позовом, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 № 5539-В-С був виконаний, що підтверджується актом прийому-передачі №5539-В-С від 06.11.2018 та Інформаційною довідною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2019 №174204304. Відсутні докази стосовно того, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства.
Прокуратура Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покласти на відповідачів. Справу розглянути за участі представника прокуратури Харківської області. Про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторін та прокуратуру Харківської області.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що, у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади (отже, і мешканців міста), утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст.3 Конституції України. Не здійснення відповідними органами повноважень щодо захисту інтересів держави є підставою для представництва в суді інтересів держави та подання апеляційної скарги на судове рішення прокурором відповідно до ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської області (вх.№1068Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2934/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 21.05.2020 о 10:45 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали (з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України) для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 30.04.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
23.04.2020 Харківська міська рада подала до суду з відзив (вх.№3773) на апеляційну скаргу.
29.04.2020 Харківська місцева прокуратура №2 супровідним листом (вх.№4036) суду направила приватизаційну справу щодо спірних нежитлових приміщень у 1 томі на 80 арк.
05.05.2020 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради до суду надійшов відзиві (вх.№4248) на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 21.05.2020 представники відповідачів заявили усне клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з розглядом Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Прокурор проти зупинення провадження у даній справі заперечував.
Колегією суддів встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 справу №912/2385/18 разом із касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великою Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прийнято до розгляду справу №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019; призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24.03.2020.
Вказана ухвала мотивована тим, що за висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", рішеннями Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008, від 20.12.2017 №2-р/2017, від 05.06.2019 року №4-р(II)/2019, від 20.06.2019 №6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов'язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:
- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;
- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.
У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи №587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
На думку колегії суддів касаційного господарського суду, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво у суді законних інтересів держави ("якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень"), не можна назвати виключним випадком, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:
- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;
- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором; відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Апеляційним господарським судом встановлено, що з позовом у даній справі звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, посилаючись на те, що органом (Харківською міською радою), який представляє інтереси громади міста Харкова, однак міською радою не вчинено дії, які негативно впливають на інтереси громади, тому прокурор самостійно подає вказаний позов.
Оскільки результат перегляду в апеляційному порядку судового рішення у справі №922/2934/19 безпосередньо пов'язаний із результатом касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.
Керуючись ст.234, 228-229 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Зупинити провадження у справі №922/2934/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова
Суддя О.В. Шевель