21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 572/830/20
провадження № 51-2375ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРВЕЗЬКО-УКРАЇНСЬКА ГРУПА» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Суть питання
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2020 року відмовлено у задоволені скарги представника ТОВ «НОРВЕЗЬКО-УКРАЇНСЬКА ГРУПА» на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді адвокат ОСОБА_4 оскаржив його до апеляційного суду.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 21 квітня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді з мотивів того, що відповідно до ст. 309 цього Кодексу згадане судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги представник ТОВ «НОРВЕЗЬКО-УКРАЇНСЬКА ГРУПА» вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яку вважає незаконною.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з положеннями п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України.
Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді (які не визначені в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України) оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Частиною 3 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як видно з долученої до касаційної скарги копії рішення апеляційного суду, адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2020 року, якою відмовлено у задоволені його скарги на бездіяльність слідчого, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч.4 ст. 399 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 .
З огляду на викладене Верховний Суд відзначає, що наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а тому не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Отже, Верховний Суд вважає, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачене процесуальним законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя та не суперечить принципу верховенства права, як про зазначає адвокат ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
При цьому Верховний Суд зазначає, що касаційний суд не може перевірити посилання скарги адвоката ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали слідчого судді, яка, на його думку, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки рішення слідчого судді не є предметом касаційного оскарження.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «НОРВЕЗЬКО-УКРАІНСЬКА ГРУПА» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3