Ухвала
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 278/3323/19
провадження № 51-2449ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог цієї статті.
Верховний Суд звертає увагу, що, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судом при ухваленні судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, слід враховувати, що, відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Також вимоги до суду касаційної інстанції, викладені засудженим у прохальній частині скарги, не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Так, відповідно до ст. 436 КПК, Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
4) змінити судове рішення.
Крім цього, засуджений, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону як на підставу для скасування судового рішення, зокрема недотримання вимог статей 370, 419 КПК, в касаційній скарзі не навів обґрунтування такої підстави, з огляду на положення ст. 412 КПК.
Окрім цього, засуджений не вказує конкретних порушень закону, допущених апеляційним судом при ухваленні вироку за результатами розгляду апеляційної скарги на вирок, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає вичерпну відповідь на ті доводи, що наведені в ній.
Також, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, зазначаються: найменування суду касаційної інстанції.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким відповідно внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Однак, ОСОБА_4 неправильно зазначив у скарзі найменування суду касаційної інстанції, до якого він подає касаційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3