Ухвала
05 травня 2020 року
м. Київ
справа № 755/16496/19
провадження № 61-6831ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: перший відділ державної виконавчої служби Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на неправомірну бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії,
10 квітня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник викладає обставини справи, не погоджується із судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, встановленими обставинами справи, наводить зміст окремих норм процесуального права, проте не зазначає в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права (і яких саме норм) чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішення, тобто не зазначає конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням конкретних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко