Постанова
Іменем України
21 травня2020 року
м. Київ
справа № 127/26468/15-ц
провадження № 61-4921св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Галина Володимирівна, про визнання недійсними правочинівза касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року у складі судді Венгрин О. О. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області
від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Марчук B. C.,
Панасюка О. С., Сопруна В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Галина Володимирівна,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В., з позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 26 грудня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В.; визнати недійсним договір доручення, укладений в усній формі між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 і довіреність від 24 грудня 2014 року, видану
ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. за реєстровим номером 2492.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , про що він дізнався від ОСОБА_2 з телефонної розмови, оскільки на той час проживав у Республіці Італія. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру по АДРЕСА_1 та кошти на депозитних рахунках
На похоронах батька, позивач від відповідча ОСОБА_2 дізнався про заповіт батька, складений на користь відповідача.
08 квітня 2015 року позивач звернувся до третьої Вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де йому підтвердили, що 26 грудня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. посвідчено заповіт
ОСОБА_3 , яким він заповів все своє майно ОСОБА_2 .
За сплату відповідачу 10 000 доларів, останній пропонував добровільно переоформить на позивача спадкове майно. Позивач таку пропозицію розцінив як вимагання, у зв'язку з чим звернувся до правоохоронних органів. Було розпочате кримінальне провадження, в якому проведено посмертну судово-психіатричну експертизу, згідно висновку якої
ОСОБА_3 на час підписання довіреності і складання заповіту не міг правильно сприймати обставини та не міг розуміти характеру і значення скоєних дій.
Крім того, позивачу стало відомо, що 24 грудня 2014 року його батько ОСОБА_3 видав на ім'я відповідача ОСОБА_2 довіреність на представництво інтересів з правом отримання майна та грошових коштів, яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В.
Позивач також указував, що на час складання заповіту ОСОБА_3 виповнилось 85 років, в останні роки він переніс інсульт, в нього розвився віковий склероз і почастішали випадки не сприйняття дійсних подій, він проходив лікування медичними препаратами, які покращували його фізичний стан, але погіршували його психічний стан. У день посвідчення заповіту ОСОБА_3 звертався до лікарні, де йому засвідчили діагноз запалення легенів, що супроводжувалось високою температурою.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсними: заповіт від 26 грудня 2014 року, складений ОСОБА_3 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. (зареєстровано в реєстрі за №2498); усний договір доручення та довіреність від 24 грудня 2014 року, надану ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. (зареєстровано в реєстрі за №2492). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки заповідач ОСОБА_3 у період складання заповіту 26 грудня 2014 року, усного договору доручення ( про який йдеться в довіреності) та довіреності від 24 грудня 2014 року не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що вказує на те, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на той факт, що оспорюваний заповіт було нотаріально посвідчено, нотаріус перед його укладенням переконався у тому, що заповідач є дієздатним, усвідовлює значення своїх дії, керує ними, особисто прочитав текст заповіту, зміст та умови відповідали його дійсним намірам, про що свідчить його підпис. Звернення до лікаря-терапевта не може бути стверджувати психічний стан особи.
Заявник посилається на те, що у матеріалах справи відсутня медично-амбулаторна картка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , №1073 на підставі якої зроблено висновок судово-психіатричної експертизи від 18 січня 2017 року. Дана картка не була оглянута у судовому засіданні.
Аргументом касаційної скарги також указано те, що висновок судово-психіатричного експерта комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. Ющенко» від 15 жовтня 2015 року і висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 18 січня 2017 року, проведеної комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ґрунтуються на різних медичних документах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).
За положеннями частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У якості правової підстави для визнання спірного заповіту недійсним, ОСОБА_1 вказав те, що в момент посвідчення заповіту заповідач ОСОБА_3 внаслідок віку, 85 років, та стану здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій, а відтак, заповіт не відповідав її волі.
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначені у статті 225 ЦК України. Частинами першої, другої цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. Ющенко»
від 15 жовтня 2015 року (комісійної, посмертної), проведеної у кримінальному провадженні №12015020010002806, на момент підписання довіреності та складання заповіту, тобто на 24 грудня
2014 року та на 26грудня 2014 року, ОСОБА_4 страждав на хронічне душевне захворювання у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного (радіаційного, судинного) генезу. За життя ОСОБА_3 страждав на ряд хронічних захворювань, зокрема на органічне ураження головного мозку внаслідок радіаційного впливу та артеросклеротичного, діабетичного ураження судин головного мозку, гіпертонічної хвороби, дисциркуляторної енцефалопатії, що ускладнилось перенесенням інсульту, виникненням кістозно-гліозних змін та атрофічних процесів головного мозку, що призвело до зазначених психічних розладів. ОСОБА_3 на момент підписання ним довіреності та складання заповіту, тобто 24 грудня 2014 року та 26 грудня 2014 року не міг правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, та не міг розуміти характеру і значення скоєних проти нього протиправних дій. Питання "чи міг ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними" є некоректним, оскільки ставиться перед експертами лише судом при визначенні дієздатності особи, а ОСОБА_4 у кримінальному провадженні є потерпілим за ст. 190 КК України.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 18 січня 2017 року у період укладання довіреності 24 грудня 2014 року та заповіту 26 грудня 2014 року ОСОБА_3 страждав тяжким психічним розладом у формі змішаної кірково-підкіркової судинної деменції та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Апеляційним судом була витребувана та оглянута в судовому засіданні медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 за №1074, яка містить відомості про стан здоров'я ОСОБА_3 з 2006 року
по 03 квітня 2015 року - день його смерті, у тому числі, виписний епікріз з історії хвороби №13793 МКЛ ШМД м. Вінниця, та виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 10696 .
У ході судового розгляду, суди попередніх інстанцій достеменно встановили, що ОСОБА_3 , який помер на час вчинення оскаржуваних правочинів страждав тяжким психічним розладом, а не будь-якою хворобою. І саме через цю хворобу він не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Ці факти встановлено за допомогою спеціальних знань в області психіатрії та медицини; обидва висновки посмертних психіатричних експертиз є чіткими, повними обгрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.
Вирішуючи спір, суди з дотриманням процесуального закону повно та всебічно з'ясували обставини справи, врахували висновок судово-психіатричної експертизи від від 18 січня 2017 року, показання свідків, які були допитані у судових засіданнях, а також інші докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного заповіту та довіреності недійсними, оскільки позивач довів свої вимоги.
Посилання в касаційній скарзі на те, що висновок судово-психіатричного експерта комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. Ющенко» від 15 жовтня 2015 року і висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 18 січня 2017 року, проведеної комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ґрунтуються на різних медичних документах аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження і додаткового правового аналізу не потребують.
Доводи касаційної скарги про неналежне дослідження висновків експертиз, медичних карток зводиться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська